Днепрян водили дорогами Василия Чапленко

Очередная увлекательная и познавательная экскурсия известного днепровского писателя, журналиста, историка Николая Чабана была связана с личностью нашего земляка, писателя, ученого Василия Кирилловича Чапленко (1900-1990).

Как рассказал Николай Чабан, наш земляк, умерший в США писатель Василий Чапленко, оставил книги, посвященные национальной революции 1917 года на Приднепровье и Присамарье и национально-освободительной борьбе в нашем крае.

Он – наш земляк. Родился как Василий Чапля 18 марта 1900 в большом селе Николаевка Новомосковского уезда на Екатеринославщине в простой крестьянской семье. Воспоминания о высокой сине и золотой ржи детства будут вдохновлять его и позже (а ему, чтобы выжить, пришлось поездить по мирам). Склонность к писательскому творчеству он унаследовал от поющей бабушки, знавшей множество народных песен, и от отца, который был народным художником. Национальное чувство в нем проснулось под влиянием поэзии Шевченко: впервые ознакомившись с «Кобзарем», он окончательно осознал себя украинцем.

24-летний Василий Чапленко стал членом литературной организации "Плуг" в Екатеринославе. По признанию самого писателя, он организационно присоединился к этому союзу случайно: тогда, в начале 1920-х годов, в городе другой украинской организации не было. В литературной дискуссии между главой «Плугу» Сергеем Пилипенко и лидером «Гарта» Николаем Хвылевым его симпатии были на стороне последнего. Позитивную роль в его жизни играло общение с киевскими ровесниками – молодыми писателями, членами литературной организации «Звено», а затем «МАРС» Валерьяном Подмогильным и Григорием Косинко. Василий Чапленко переписывался с Г. Косинкой, последний тепло встретил появление сборника новелл Василия Чапленко (Чапли) «Малоучок» (1927).

В 1960 году в Виннипеге (Канада) вышла работа Василия Чапленко «Пропащие силы: Украинская письменность под коммунистическим режимом 1920–1933». В разделе «Творчество Григория Косынки» находим немало свидетельств личного знакомства.

К литературному окружению Василия Чапленко можем отнести и Валерьяна Подмогильного, писателя-земляка, тоже рожденного в Новомосковском уезде.

На здании бывшего Днепропетровского рабфака по пр. Д. Яворницкого, 102 в областном центре полностью заслужено благодаря усилиям украинской интеллигенции в 2005 году открыта мемориальная доска в честь Василия Чапленко. Он вернулся в родной край с его высокой синей и золотой ржи….

Главные произведения писателя вышли в свободном мире – на Западе.

О прошедшей экскурсии Николай Чабан сообщил следующее:

«Відбулася чергова екскурсія під егідою Музею спротиву голодомору. Вона присвячена постаті краянина-січеславця, письменника і науковця Василя Кириловича Чапленка (Чаплі, 1900-1990).

Наше місто не розбалуване літературними екскурсіями. Колись давно я проводив екскурсію, присвячену чудовому письменнику Андріану Кащенку, а от поводити людей по місцях, пов'язаних з народженими у Січеславі літераторами-земляками Валер'яном Підмогильним чи В. Домонтовичем, немає рації: цих провідних інтелектуальних письменників ХХ століття місто не знає і, здається, не бажає знати. Охочих пройтися їхніми стежкми не знайдеться. Бо не починати ж з пояснень, хто такий Підмогильний чи Домонтович...

Нинішня екскурсія безкоштовна. Причому проводимо її вже вдруге за сезон.

Стартували від робітфаку (колишня гімназія Олексія Леонідовича Фовицького), на розі Проспекту і вул. Чапленка. На будівлі робітфаку з ініціативи невтомного Михайла Рябцева декілька років тому таки відкрита меморіальна дошка.

Вона вшанувала померлого в США Василя Чапленка.

Відтак рушили вулицею Хрестовою (нині це вул. Чапленка), яка пам'ятає єврейські погроми 1905-го й опинилася в центрі того "борошняного" району, який сусідив з вокзалом. Провіантська й Хрестова - дві старі й подзьобані часом вулички зі своїм обличчям. Може, до речі, хтось знає чому така назва - Хрестова?

Це не рафінований центр, але й не робітнича Брянська колонія. Це щось посередині. З колишніми тютюновим фабричками, пекарнями і дешевими "номерами". Цікаво, що готель "Росія" і номери "Германия" колись відокремлював лише один квартал.

Наш земляк Василь Чапленко - не лише автор недооціненої тетралогії "Січеславщина" про події визвольних змагань в нашому краї. Він і автор декількох прозових творів про цей район часів 1916-1917 років. А тема голодомору-33 була йому особливо близька (оповідання "Зойк", п'єса "Чий злочин?"- одна з перших на цю тему в українській драматургії) - тож ми й відвідали в ході екскурсії садибу, де він мешкав у 1910-1920-х. До слова, цей будинок (на фото - облізла будівля з написом "Автострахування") показав мені свого часу його син Юрко Чапленко, який замолоду теж писав як Юрій Балко, автор пригодницької повісті "Інженер Марченко" (1947), а в Америці під його орудою діяв популярний астрономічний клуб, який мав третій за потужністю телескоп у США. Він же видав альбом репродукцій творів свого тестя Юхима Михайлова року десь 1989-го. Подарував альбом Музеєві ім. Яворницького й мені.

На Провіантській (вул. Пастера) оглянули зосібна колишню фабрично-заводську лікарню. Проте в цілому через близькість залізничного мосту і бойові дії кількох воєн Провіантська на відміну від Хрестової ще гірше зберегла пам'ятки минулого.

Тільки на одному об'єкті на двох вулицях є пояснювальна табличка з минулого будівлі. Вона прикрашає споруду колишньої синагоги.

Відремонтований останніми роками "Дом Вильгельма" (Широка, 11) спокусив нас на спільне фото. Цей будинок теж пам'ятає Василя Чапленка. Отож за його творами можна вивчати цей район і неспотворену історію нашого краю».

Фото Павла Маменко и из открытых источников.