Пам’ятнику Лазарю Глобі – 50 років

Міський сайт продовжує історичні розповіді про пам'ятки нашого міста, про увічнені в них постаті, про авторів пам'яток.

17 вересня виповнюється рівно 50 років з моменту урочистого відкриття пам'ятника Лазарю Глобі у центральному міському парку.

З 1992 року цей парк носить ім'я свого засновника.

Піввіковий ювілей пам'ятника – гарна нагода знову згадати про легендарного Лазаря Глобу, про сади, посаджені ним, про пам'ятники йому.

Хто автор сучасного пам'ятника Лазарю Глобі? Коли і як було відкрито цей пам'ятник? Коли помер та де похований козак Лазар Глоба? Скільки пам'ятників йому існували на території парку? Як виглядав і куди зник перший пам'ятник Глобі? Сучасний пам'ятник знаходиться на могилі козака чи ні?

На ці запитання спробує відповісти давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею ім. Д. І. Яворницького Максим Едуардович КАВУН.

Постать Лазаря Глоби – суцільна історична загадка

«Минуло вже понад 200 років з моменту смерті Лазаря Глоби, а суперечки про цю історичну особу не вщухають донині, - розповідає Максим Кавун. - Наскільки добре ми знаємо біографію «козака-садівника»? Що в житті Глоби історична правда, а що вигадка? Коли та як Лазар Глоба оселився у наших краях? Що насправді являли собою сади, посаджені Глобою? Як склалася доля козака та його садів після заснування Катеринослава? Зрештою, коли він помер, і де знаходиться його могила – під пам'ятником чи в іншому місці? Про ці історичні загадки вже розповідав Міський сайт.

Сьогодні ми продовжуємо цю украй цікаву розповідь, й розкриємо історію пам'ятників козаку…

Постать Лазаря Глоби – без перебільшення, одна з найлегендарніших та загадкових в історії нашого міста та Придніпров'я. Навколо його імені ще у ХІХ столітті виник ідеалізований образ «козака-садівника». Але досі основні факти його біографії не піддаються підтвердженням історичними джерелами.

Чітко сказати, що в біографії Глоби правда, а що вигадка, визначити достеменно неможливо. Це пов'язано з тим, що більшість документів XVIII століття в нашому місті загинули під час війни, а ті небагаті крихти, що залишилися, не дають відповіді на поставлені питання. Низка документів, які проливають світло на особистість Лазаря Глоби, виявлені нещодавно в архівах Санкт-Петербурга та Москви та поступово вводяться в науковий обіг.

Історію походження Лазаря Глоби та його появи в нашому краї ми знаємо лише на підставі документів самого Глоби. Це два його донесення 1780-х років. Вони зберігалися в фондах катеринославського архіву й були опубліковані відомим істориком Василем Бідновим у 1912 році на сторінках «Летописи Екатеринославской ученой архивной комиссии».

Лазар Остапович Глоба називав себе уродженцем села Ведмедівки біля Чигирина (нині Черкаської області). Глоба, за його даними, з'явився на Запорозьких землях 1743 року. У тому році, як свідчив сам Глоба, він прийшов у «пределы вольностей Запорожских», о селився біля Монастирського острова і заснував тут «каменных четыре мельницы на пользу общественную».

Однак інший відомий козак Микита Корж, який прожив пліч-о-пліч з Глобою не один рік, у своїх «Усних спогадах» подає дещо іншу картину:

«Сей Глоба был не женат и перешедши сюда на жительство из Новых-Кодак, в коих имел он челядь, до 15 человек портных, занимался также и садоводством, и мы с ним вдвоем, по всей горе нашего участка разсаживали деревья. И сей ныне называемый казенный сад, где Потемкина дом, первоначально нами разведен был».

Тобто у спогадах Коржа Глоба виглядає фактично підприємцем із Нового Кодака з «челяддю», тобто найманими працівниками.

Яка з цих версій є вірною – підтвердити неможливо через відсутність документів. Отже, вся історія появи Глоби на місці майбутнього Катеринослава є суцільною історичною загадкою. Документи Лазаря Глоби (атестати), опубліковані Василем Бідновим у 1912 році, говорять про його участь у бойових діях російсько-турецької війни 1768-1774 років і підтверджують його лояльність царському урядові в 1775 році, за що він міг отримати чин осавула.

Однак досі незрозуміло, як Глоба-осавул міг займатися господарською діяльністю. Адже 18 вересня 1778 р. Глоба подав «прошение» губернатору Новоросійської губернії М. Язикову, де просив залишити за ним усі його володіння та відвести ще 12 дворів. До речі, губернатор Язиков підтвердив право володіння та залишив за Глобою його млини й сади!

Козак-садівник – засновник слободи Половиці

З документів, представлених Глобою в офіційні органи, бачимо, що у 1743 році він заснував своє перше володіння навпроти Монастирського острова. Вже після приходу Глоби виникла запорозька слобода Половиця – у придніпровській частині, на захід від сучасного парку імені Шевченка. Таким чином, Глоба може вважатися першопоселенцем слободи Половиці.

Отже, з документів Глоби виходить, що 1743 року виник перший фруктовий сад Глоби у північно-східній частині сучасного парку імені Шевченка. Сам Глоба стверджував:

« …неусыпными моими трудами и коштом развел на том острову, тож при жилью своему и особо при слободе Половице не толко доволно лесу но и плодовия деревья, что все от бывшого Коша ко владению моему многими повелениями и препоручено было, как так же и в то время, когда населялась невдале моего жилья слобода Половица потому же оставался тот на острову лес и разведенныя трудами моими плодоносныя деревья за мною и Койдацким начальником подтверждаемо было».

Ймовірно, це був звичайний фруктовий сад великих розмірів. Поруч із Глобою пізніше облаштувались козаки Ігнат Сидорович Каплун та Микита Леонтійович Корж – із сім'ями та господарством.

Короткий опис саду залишив в «Усному спогаді» Микита Корж:

«Глоба жил на том самом месте, где ныне Светлейшаго дом и казенный сад, внизу над Днепром, под скелею, где его и мельница была, одна на каменьях устроена, а другая байдашная для фолюшей, в коей валили сукна; с ним т.е. Глобою и еще жил один козак женатый, Игнат Сидорович Каплун; а тут-же и мой собственный дом был и мы жили все трое с своими семействами в одной хате под одною крышою, в коей было два отделения т.е. две избы. На том самом месте и на тех печищах, где общий был наш дом, ныне уже устроена караулка, для сторожей и часовых солдат, кои теперь караулят казенный сад, и живут в карауле у берега над самым Днепром».

На початку 1780-х років відносно спокійний плин життя на дніпровській горі було порушено назавжди. Відповідно до указу Катерини ІІ від 22 січня 1784 р. тут мало розташуватися губернське місто Катеринослав, яке до цього (з 1776 р.) розвивалося на лівому березі Дніпра, в місці впадіння річки Кільчень у річку Самару.

Територія нагірного саду Лазаря Глоби одразу потрапила до зони першочергової забудови міста Катеринослава. Відповідно до генеральних планів міста 1786 та 1792 років нагірна ділянка Глоби мала бути використана для влаштування палацово-паркового ансамблю резиденції генерал-губернатора Г.О. Потьомкіна з палацом та англійським парком.

6 серпня 1787 р. за завданням Г.О. Потьомкіна було завершено «Описание учиненное села Половицы сколько у кого именно сырого стоячего леса и разных фруктовых деревьев».  У цьому документі вказані окремо й володіння Лазаря Глоби: «сад нагоре с фруктовыми разными деревьями, лес всякой, большой, окопаной, ниже оного по над Днепром против острова Монастирского роща всякого дерева».

Козак Глоба та князь Потьомкін: продав своє володіння, але грошей не побачив

Козаку врешті-решт довелося потіснитися, проте це відбулося після закладення міста в травні 1787 року. Л.О. Глоба переселився на територію свого другого володіння (нині у межах парку імені Глоби), де згодом помер і був похований.

Цікаво, що князь Г.О. Потьомкін викупив у козака землю, тобто юридичних формальностей операції купівлі-продажу було дотримано. А ось щодо суми, нібито заплаченої Глобі Потьомкіним, дискусії точилися майже 200 років. Встановити істину допомогли документи з петербурзьких архівів. У 1805 р. спадкоємці Л. Глоби відсудили компенсацію від держави у розмірі 3825 рублів за нагірний маєток та острів Монастирський. Судовий позов розпочався ще 1795 року, коли Глоба вже покинув цей світ, а його племінники подали прохання «о выдаче им за означенной дом и сад взятой в казну у дяди их покоиным Губернатором Коховским, трех тысяч рублей денег».

Таким чином, найбільш вірогідною сумою угоди з продажу слід вважати 3000 рублів. Дані документів свідчать, що угода відбулася вже після заснування Катеринослава, найімовірніше у 1787-1788 роках.

До смерті князя Г.О. Потьомкіна у 1791 році на території навколо палацу та на місці першого володіння Лазаря Глоби було розбито унікальний англійський парк під керівництвом англійського садово-паркового майстра Вільяма Гульда. Цей парк потім перейшов у володіння катеринославського дворянства, отримав назву «Потьомкінський сад», а з 1925 р. носить ім'я Т.Г. Шевченка.

Друге володіння Лазаря Глоби: фруктовий сад та озеро

Після заснування та оформлення нагірного саду, Глоба заснував та зайнявся іншим володінням – в низинній частині, вище за течією Дніпра. Це друге володіння з часом перетворилося на другий міський парк, який в 1992 році отримав ім'я свого засновника.

Другий сад Глоби у ХІХ столітті мав назву Казенний сад, згодом був поділений на дві частини – Міський сад та Технічний сад. За радянських часів знову об'єднаний у «парк культури та відпочинку», й носив з 1939 р. ім'я Валерія Чкалова. А 1992 року, в першу річницю Незалежності України, парк перейменований на честь свого засновника.

Коли Лазар Глоба переїхав з нагірного саду та остаточно оселився в своєму другому маєтку? Це питання не має поки остаточного вирішення. Найвірогідніше, що це відбулося близько 1787 року, коли князь Потьомкін викупив «верхній» маєток Глоби на горі. Козак тоді перебрався до свого «нижнього» маєтку, де теж ріс фруктовий сад.

У багатьох краєзнавчих виданнях ця історія подана з помилкою. Можна прочитати, що друге володіння Глоби заснував тоді, коли Потьомкін змусив його поступитися нагірною ділянкою. Це не так: на перших планах Катеринослава, генплані 1786 року Клода Геруа та інших, добре видно контури обох володінь Глоби. Причому друге володіння вже більше за розмірами, ніж нагірне.

Друге володіння Лазаря Глоби являло собою великий за розмірами фруктовий сад, який знаходився на захід від слободи Половиці, на рівнинній території у низинній придніпровській частині. Коли саме виникло друге володіння? Це питання теж поки залишається історичною загадкою.

Оскільки на перших планах Катеринослава друге володіння Лазаря Глоби вже має розміри, майже аналогічні сучасному парку, то, вірогідно, його розвиток зайняв не один десяток років. Базуючись на цьому, можна припустити, що датою виникнення другого володіння Глоби є 1760–1770-ті роки.

Відомості про початкову історію другого володіння Глоби подає запорозький козак Микита Корж в своєму відомому «Усному спогаді»:

«а как мой товарищ, вышеупомянутый Глоба, был охотник до садоводства, то занял и еще небольшой участок для саду, недалече от нас, около озера, вверх по Днепру, где ныне фабрики; засадивши садом оный участок, потом занял и еще столько-же места как и прежде и разведши по всей той площади удивительный сад, в том месте скончался от глубокой старости и погребен в саду, жив более 100 лет на свете. Ныне на том самом месте обзаведен тоже казенный сад и зрится доселе еще  над гробом его  каменный столб, вместо памятника».

Параметри другого володіння Лазаря Глоби добре простежуються за картографічними джерелами. На перших планах Катеринослава 1780-х років показано межі цієї ділянки. Це територія у сучасних межах: проспект Яворницького – вулиця Фабра – вулиця Старокозацька – вулиця Шмідта. Основна частина володіння являла собою фруктовий сад. Планування ділянки показане лише схематично – ряди дерев. Друге володіння Глоби мало у плані форму неправильного прямокутника: завдовжки – до 1040 метрів, завширшки – до 440 метрів, загальною площею – до 46 гектарів. Чітко позначені контури маєтку, ймовірно, обгородженого з усіх боків.

На планах показано в центрі володіння значних розмірів водоймище неправильної близької до овалу форми. Привертає увагу, що форма озера істотно відрізняється від сучасної. Сучасне озеро має більш видовжену форму із західного боку. Можна припустити, що збільшення площі та зміна форми озера відбулися внаслідок відомої акції 1885 року, коли туди спустили воду з Болотної (Озерної) площі, на місці якої в тому ж році було засновано Центральний ринок «Озерка».

Загадкові споруди в маєтку Лазаря Глоби

Зберігся опис слободи Половиці від 6 серпня 1787 року, де зокрема, згадуються й володіння Лазаря Глоби:

«Бывшего Воиска Запорожского войскового асаула Лазаря Глобы. Сад нагоре с фруктовыми разными деревьями, лес всякой, большой, окопаной, ниже оного по над Днепром против острова Монастирского роща всякого дерева; при кирпичном заводе сад большой с разными фруктовыми деревьями вербами и тополями ».

Останній об'єкт у описі – це друге володіння Л.О. Глоби. У тексті згаданий «цегельний завод», але не зрозуміло, чи був завод заснований Л.О. Глобою й коли? В інших джерелах ніякої інформації про цегельню немає.

Цікаво, що на генеральному плані Катеринослава Клода Геруа 1786 року зображені й контури споруд у другому володінні Лазаря Глоби. Біля північно-східного кордону ділянки позначено одну споруду великих розмірів у формі літери «Г»: довжиною – до 80 метрів; шириною – до 67 метрів. Зважаючи на це, корпус мав великі розміри. Що це за споруда, досі також залишається загадкою.

Коли помер Лазар Глоба – лишається загадкою

Історичною загадкою досі залишається й чітка дата смерті Лазаря Глоби. В історичних працях вважається, що це відбулося близько 1793 року . Точний час та обставини його смерті залишилися загадкою. За переказами, йому було понад сто років.

Відомий історик початку ХХ століття Василь Біднов задався цим питанням. У статті 1912 року він стверджував, що не знайшов у метричних книгах Катеринослава з 1790 по 1798 записів про смерть Лазаря Глоби. Проте найбільш імовірною датою смерті Глоби історик вважав саме 1793 рік, оскільки після цього про нього вже не було відомостей в архівах.

Відомо точно, що у 1795 р. спадкоємці Глоби – полковий старшина Чорноморського війська Михайло Глоба та дружина місцевого купця Петра Панченка – продали друге володіння сукняній фабриці – найбільшому підприємству нового Катеринослава. Тобто Лазар Глоба помер між 1787 та 1795 роком.

«Стовп кам'яний»: коли і ким встановлений перший пам'ятник Глобі?

Вже в середині XIX століття нібито на місці поховання Лазаря Глоби встановили простий кам'яний обеліск із лаконічним написом: «Запорожцу Глобе – Основателю Сада».

Цей перший пам'ятник Глобі теж оповитий історичними таємницями.

Таємниць мінімум три. По-перше, чи був цей пам'ятник встановлений саме на могилі козака? Коли саме і ким було встановлено перший пам'ятник? Нарешті, чому він являв собою обеліск, а не типовий намогильний хрест?

Спробуємо привідкрити ці таємниці.

Стосовно того, що памятник-обеліск Глобі позначав саме могилу, це стверджує друг і соратник Глоби, Микита Корж, у своєму «Усному спогаді», виданому 1842 року. Згадаємо: « зрится доселе еще  над гробом его  каменный столб, вместо памятника». Тобто, на сьогодні можна з великим припущенням вважати, що перший пам'ятник Лазарю Глобі було встановлено саме на місці його поховання.

Стосовно дати встановлення пам'ятника, то це відбулося також до 1842 року. Значить, він був встановлений в період, коли на місці саду Глоби було створено Катеринославський Казенний сад. Це був унікальний садово-парковий комплекс, який мав у середині XIX століття ще й статус ботанічного саду.

Казенний сад було створено під керівництвом досвідченого німецького садівника Адама Гуммеля , який займав посаду головного садівника з 1807 року до своєї смерті в 1848 році. На нашу думку, скоріше за все, Адам Гуммель й був ініціатором встановлення в підшефному йому саду пам'ятника засновнику цього зеленого об'єкту й, одночасно, своєму попереднику.

Принагідно зазначимо, що традиція меморіальних об'єктів – поховань садівників у створених ними парках, - досить поширена на теренах України.

Зокрема, в гігантському дендропарку в місті Тростянець знаходиться могила його опікуна – Скоропадського (дід майбутнього гетьмана України 1918 року).

У ботанічному саду ДНУ в нашому місті знаходиться могила його засновника – професора Олександра Рейнгарда , який помер 1945 року. На могилі встановлено пам'ятник – гранітне деревце з обрубаними гілками (такі пам'ятники були надзвичайно поширені в першій половині ХХ століття).

Чому на могилі Глоби не було хреста?

Отже, до 1842 року в Катеринославському Казенному саду було встановлено перший пам'ятник Лазарю Глобі – «кам'яний стовп». У примітках до тексту «Усного спогаду» Микити Коржа, його видавець, архієпископ Гавриїл (Василь Розанов) зазначив: «Столб каменный точно есть». .

Чому на могилі Лазаря Глоби встановили пам'ятник-обеліск, у вигляді невеличкої піраміди? Це питання ніколи не задавав до нас жоден з дослідників. У 1990-х роках один з дніпровських журналістів висунув фантастичну версію – нібито Лазар Глоба був… євреєм, а тому на його могилі не було православного хреста.

У 2000 році в популярній тоді газеті «Теленеделя», вийшла стаття «Страшная тайна казака Глобы», автором підписаний В. Петров (насправді це псевдонім). Автор висунув твердження, що Лазар Глоба був нібито євреєм, слободу Половицю він називає єврейською слободою, яка започаткувала єврейське місто Катеринослав. У статті навіть Богдан Хмельницький названий євреєм, а назви Дніпровських порогів та прізвища поселенців транскрибуються з івриту.

Думка щодо єврейського походження Лазаря Глоби не базується на жодному історичному джерелі. Стосовно того, що пам'ятник – «стовп» без хреста - є підтвердженням неправославного походження Глоби… Усе можна пояснити набагато простіше: це пам'ятний знак – кенотаф, встановлений у першій половині ХІХ століття. Він мав типову на той час форму (обеліск). Пам'ятник могли встановити на приблизному місці поховання Лазаря Глоби.

Як бачимо, особистість Лазаря Глоби та його діяльність продовжують розбурхувати уми нащадків і сьогодні, через два з гаком століття.

Доля першого пам'ятника Глобі також лишається загадкою

Цікаво зазначити, що пам'ятник – «кам'яний стовп» козаку Глобі є першим персональним пам'ятником в нашому місті, старшим за пам'ятник Катерині ІІ (встановлений 1846 року). Скромний пам'ятник козаку випередив масштабний пам'ятник імператриці…

Пам'ятник Глобі завжди згадували й мемуаристи-подорожні, й місцеві краєзнавчі видання. На початку XX століття «Календарь-ежегодник «Приднепровье» та календар «Весь Екатеринослав» подавали зображення цього пам'ятника.

У 1910 році в саду, заснованому Глобою, проводилася відома Південноросійська промислова, сільськогосподарська та кустарна виставка. У путівнику до цієї виставки згадується цей пам'ятник козаку Глобі.

Надалі пам'ятник зник. Коли і як це сталося? Також достеменно невідомо. Вірогідно, це сталося в бурхливі 1930-і роки. Саме тоді територія зазнала капітальної реконструкції, був створений «парк культури та відпочинку», який з 1939 року носив ім'я Валерія Чкалова. У 1936 році на території парку була прокладена друга в Радянському Союзі дитяча залізниця. Траса залізниці пройшла якраз біля старого пам'ятника. Можна припустити, що саме в цей період великих потрясінь і зник остаточно старий і скромний пам'ятник-обеліск.

Козак із дубом – новий пам'ятник було відкрито півстоліття тому

Лише 1972 року на ймовірному місці поховання та колишнього пам'ятника було встановлено новий, більш масштабний та цікавий пам'ятник. Він являє собою скульптурну композицію – старий запорожець, відійшовши від військових справ, садить маленький дубок, у гілках якого сидять маленькі пташки.

Цей пам'ятник має значне символічне підґрунтя: символ перенародження душі старого козака та, одночасно, перетворення степової території на зелений сад.

Біля пам'ятника – лежить камінь-кенотаф із пам'ятним написом:

«Лазар Глоба. Помер року 1793 проживши більш століття на світі. Похований в цьому місці біля дуба, посадженого його руками. Пам'ятний знак відновлено коштом товариства охорони пам'ятників».

Газета «Дніпро Вечірній» у статті до відкриття пам'ятника зазначала:

«Думка створити такий пам'ятний знак людині, чиє життя ніби стара козацька легенда, виникло давно. Року півтора тому вже сперечалися над ескізами, переробляли, від чогось відмовлялися. Потім ескіз було затверджено і з серпня минулого року скульптор Е. Курильов почав втілювати задум у матеріалі. Спочатку – глина. Потім – гіпс. Відливка форм. Далі на заводі імені Леніна відливка самої скульптури з нержавіючої сталі. Відливали по частинах. Потім зварювали. Скульптор цілими днями пропадає в цеху… Колір – натуральний колір окалини. А щоб запобігти можливих пошкоджень (іржа тощо) – вкрив скульптуру натуральним бджолиним воском (прадавній засіб збереження). Потім пам'ятник вантажили краном (все ж таки триметрова фігура важить 4,5 тонни) на машину і встановлювали на місці – в парку імені Чкалова біля віковічного дуба, місця поховання старого Лазаря Глоби».

Цікаво, що відкриття пам'ятника урочисто відбулося 17 вересня 1972 року і було приурочено до Дня працівників лісу. Над пам'ятником розкинув свої гілки двохсотрічний дуб – велетень. Біологи стверджують, що дуб навряд чи є ровесником Глоби – «трошки» молодший, посаджений вже у ХІХ столітті.

Пам'ятник «козаку-садівнику»: культурна акція часів «розвиненого соціалізму»

Слід зазначити, що відкриття пам'ятника старому козаку Лазарю Глобі саме у 1972 році, часі розквіту доби «розвиненого соціалізму», було доволі нетиповою подією на тлі встановлення десятків ідеологічних монументів революціонерам та військовим діячам. Такий «тонкий» пам'ятник, проникнутий любов'ю до козацьких часів, не сильно вписувався в тодішній ідеологічний канон.

Чому ж його вдалося відкрити?

Як вдалося встановити за допомогою досліджень у Державному архіві Дніпропетровської області, ініціатором пам'ятника виступило Українське товариство охорони пам'яток історії та культури.

Ідея виникла наприкінці 1960-х років. Цей період після хрущовської відлиги був позначений підвищенням інтересу до української історії та культури. У цей період, зокрема, була видана відома книга Івана Шаповала «В пошуках скарбів» - відомий художній життєпис академіка Дмитра Яворницького. У січні 1970 року було відкрито пам'ятник-кенотаф українському поету Іванові Манжурі. Про його постать та пам'ятник нещодавно докладно розповідав Міський сайт.

На цьому тлі цілком органічно виникла та (що більш дивно) реалізувалася ідея пам'ятника козаку Лазарю Глобі. Цікаво, що одним із тих, хто гаряче підтримав та допомагав у встановленні пам'ятника, був відомий письменник та краєзнавець 1960-1990-х років Іван Шаповал. На той час (початок 1970-х років) він активно брав участь у роботі товариства охорони пам'яток. Зауважимо, що сьогодні багато дослідників висувають до роботи Шаповала певні питання, зокрема, щодо його роботи з Д.І. Яворницьким. У будь-якому випадку його краєзнавча діяльність була вельми результативною. В обласному архіві збереглися документи Івана Шаповала, які підтверджують його участь у встановленні пам'ятника.

-Цікавий штрих, - розповідає Максим Кавун, – в обласному архіві, у фонді Івана Шаповала, мною було знайдене фото 1968 року. На ньому Іван Шаповал стоїть в куточку старого парку біля частини фундамента… першого пам'ятника Лазарю Глобі . Його ледь видно на землі. Акцент було зроблено саме на тому, щоб розмістити новий монумент на місці старого.

Не менш цікаво, що ця культурна акція, спеціально висвітлювалася в місцевій пресі. І це є доказом того, що встановлення пам'ятника козаку Глобі планувалося кілька років і отримало «добро», як кажуть, «згори». Від кого – поки достеменно невідомо.

Зокрема, питанням увічнення пам'яті Лазаря Глоби в цей період перейнялася газета «Зоря». 10 січня 1972 р. «Зоря» надрукувала розлогу статтю під назвою «Легенда древнього дуба», де розповідалося про життя козака та про його сади. Дуже показова замітка з цього приводу з'явилася в газеті від 27 червня 1970 року. Вона була оформлена в традиційній для того часу манері «відгуків трудящих»!

«Пошта «Суботнього вечора».

Відновити обеліск Л. Глобі.

Я з товаришами читав у «Зорі» (за 10 січня) статтю «Легенда древнього дуба». Вона цікава тим, що ми дізнались про час виникнення нашого міста, про те, що було тут раніше, про походження селищ. Але коли один з батьків розповів нам, що він ще пригадує, як стояв пам'ятник – обеліск Лазарю Глобі в парку імені Чкалова, – це дуже зацікавило всіх.

Чому і де він дівся?

Гадаємо, що відповідні організації повинні подбати, аби ця пам'ятка давнини була поновлена.

За дорученням товаришів Віталій ДЕМЧЕНКО.

Дніпропетровський тепловозоремонтний завод».

«Відповідні організації» відгукнулися на «лист трудящих» і таки подбали! Через два роки пам'ятник козаку зайняв своє місце в затишному куточку старого парку.

Скульптор-романтик Едуард Курильов – автор пам'ятника Лазарю Глобі

Пам'ятник Лазарю Глобі є непересічним твором мистецтва. Його задумали відомі краєзнавці, спроектували відомий скульптор та архітектор, а втілили в життя відомі ливарники.

Авторами пам'ятника Лазарю Глобі є скульптор Едуард Курильов та архітектор Костянтин Присяжний. Виготовлено пам'ятник у фасонно-ливарному цеху тодішнього заводу імені Леніна під керівництвом знаменитого ливарника Миколи Шишалова. Зауважимо, що ця група ливарників причетна до виготовлення багатьох відомих пам'ятників, зокрема, виготовляла пам'ятник Т.Г. Шевченку на Монастирському острові.

В інтерв'ю газеті «Дніпро Вечірній» 16 вересня 1972 року скульптор Едуард Курильов та відомий журналіст Наталя Шеліхова так описали творчий задум пам'ятника:

«Людина саджає дерево. Вона сидить на великому пні і тримає руками молодий пагінець. Босі ноги тільки-но притоптали свіжу землю навколо тоненького стовбура. А дубок вже стрімко тягнеться вгору, виривається з рук. І великі натруджені руки, красиві руки, теж підносяться вгору. Від цього вся постать старого Лазаря Глоби скидає з себе тягар років, енергійний рух омолоджує садівника, колишнього воїна. І немає відчуття втоми. Людина працює.

Таким постає перед нами на пам'ятному знаку творець двох наших чудових парків. Тут промовляє вдячна пам'ять нащадків.

– Ми намагалися все продумати, – розповідає один з авторів пам'ятного знака, скульптор Едуард Курильов, що разом з архітектором Костянтином Присяжним працював над цим твором. – Людина сидить на пні старого дерева. Тут думка – одне відслужило, зрізали. Але замість нього – посади нове. І розвернули ми скульптуру теж не випадково. Людина працює, зайнята справою. Вона – у своєму саду, не звертає уваги на нас. І не нав'язує нам себе, свого діла».

Скульптор Едуард Курильов прожив не дуже довге життя, але своїми творами запам'ятався городянам. Він був яскравим представником другого післявоєнного покоління митців. Його твори не позначені «важким» соцреалізмом, а, навпаки, несуть присмак витонченості, символізму, тяжіння до загальнолюдського. В нашому місті відомі два пам'ятники роботи Е. Курильова – пам'ятник поету Іванові Манжурі та козаку Лазарю Глобі. Обидва пам'ятника ріднить ліризм та емоційність у передачі постатей поета та козака-садівника.

Пам'ятник Лазарю Глобі досить швидко став дуже популярним серед городян та гостей міста. Його зображують на листівках, у путівниках, довідкових виданнях. З 1991 року зображення пам'ятника Лазарю Глобі стало впізнаваним логотипом нової газети міської ради «Наше місто».

Загадки Лазаря Глоби та його пам'ятника допоможуть розкрити тільки археологічні розкопки

Як бачимо, персона Лазаря Глоби та історія його діянь щедро оповити пеленою історичних таємниць. На жаль, щоб отримати відповіді на питання біографії Лазаря Глоби, у нас украй недостатньо історичних джерел. Думається, що тут можуть допомогти тільки детальні археологічні дослідження парків імені Тараса Шевченка та Лазаря Глоби.

На території парку Лазаря Глоби подібних археологічних досліджень досі не проводилося. При детальному археологічному обстеженні тут можна спробувати виявити залишки житла запорозького козака, якихось споруд.

Окремо стоїть питання верифікації поховання Лазаря Глоби. Потрібні археологічні розкопки біля монументу в парку. Прецеденти існують, зокрема, розкопки 2020 року в Севастопольському парку, які остаточно верифікували фундамент Лазаревської церкви та поховання Олександра Поля. Могилу Поля знайшли, на черзі – Лазар Глоба?

На наш погляд, гарною даниною пам'яті про знаменитого козака-садівника може також стати створення імпровізованого меморіального комплексу на кшталт реконструкції жител XVIII століття в парку Лазаря Глоби. Цей об'єкт може поєднати музей етнографічного профілю та експозицію з насиченої історії парку. Біля таких об'єктів можна проводити етно-заходи, фестивалі.

***

Пам'ятник запорозькому козаку Лазарю Глобі був відкритий рівно півстоліття тому. Але, як бачимо, історія цього пам'ятника набагато давніша, й нараховує вже понад два століття. Цей ліричний пам'ятник відносить нас до часів козацької слободи Половиці та будівництва міста Катеринослава. Й одночасно цей пам'ятник – відволікає від бурхливого сьогодення та запрошує замислитись над вічними проблемами буття - людина та природа, гармонія їх співіснування», - завершує Максим Кавун.