І, як годиться в такі дати, пригадуємо шлях, який пройшов Прапор України, аби стати символом держави. Державний прапор України прийнятий постановою Верховної Ради від 28 січня 1992 року. На ньому дві горизонтальні смуги однакової ширини: синя зверху, жовта знизу. Жовтий колір символізує пшеничні поля у степах під блакитним небом України. Український прапор персоніфікує споконвічне прагнення народу до миру, праці, краси й багатства рідної землі.
Незалежність мислення, власну думку, автономну від державної ідеології, громадяни висловлюють участю в масових святах, мітингах, днях пам’яті, присвячених тим подіям історичного минулого, які влада довгі роки замовчувала,перебріхувала, приховувала від населення.
— Але потім, у ніч на суботу, — згадує Іван Іванович, — 150 міліціонерів оточили площу, нас вигнали, над прапором поглумилися. І в суботу вранці я з товаришами влаштувався перед міськвиконкомом і оголосив про безстрокове голодування. Однією з вимог було притягти до відповідальності правоохоронців, котрі зазіхнули на національний символ. Голодували два тижні, поки не були виконані всі висунуті нами вимоги, за винятком однієї — звільнити Степана Хмару, це було не в компетенції місцевої влади.
А коли 24 серпня 1991-го був прийнятий Акт про незалежність України, Іван Шулик відправився в міськвиконком — встановити синьожовтий прапор над мерією.
— Депутати міськради саме проводили сесію й вирішували це питання, — продовжує розповідь Іван Шулик. — Вирішили не піднімати прапор. Але я наполіг, що прапор піднімемо. Пішли на компроміс. Над входом поруч вивісили два прапори — синьожовтий і прапор Української РСР. Лише наступного дня рішення сесії змінили, і я з двома депутатами підняв прапор незалежної України над будівлею міськради.
У серпні 1990го в Нікополі пройшли «Дні козацької слави» на честь 500річчя українського козацтва.
— Я такого грандіозного свята не бачив ні до, ні після цього, — згадує активіст Народного Руху з Петропавлівки Костянтин Мальований. — З цього часу відродження козацтва як громадського руху влилося в загальний потік перебудовних процесів, а державна символіка майбутньої незалежної України стала служити свого роду символом опозиції.
Сам Костянтин Борисович на акціях і мітингах у райцентрі неодмінно з’являвся під синьожовтим прапором, про що жителі Петропавлівки і досі згадують.
— А мені, — говорить Костянтин Мальований, — найбільше запам’яталася демонстрація в листопаді 1990 року. Іду я в колоні нашої ЦРЛ з колегамилікарями, головлікар несе червоний революційний прапор, а я поруч з ним розмахую синьожовтим прапором України. Метрів двісті пройшли, як до мене стали підходити то працівники прокуратури, то співробітники райкому партії, «ввічливі люди», взагаліто… Тоді ніхто з них і гадки не мав, що не мине і року, як ніякого епатажу в моїх вчинках уже не буде, а синьожовте полотнище стане символом української державності.
Артем Живолуп:
— Пам’ятаю, ще в початковій школі нам розповідали про символи нашої держави: гімни, герби, прапори. Говорили, що синій колір символізує мирне блакитне небо, а жовтий — безкрайні й щедрі пшеничні поля. З тих пір я й асоціюю наш прапор зі свободою особистості, свободою поглядів і переконань.
Олександр Олейник:
— Для мене прапор — душа. Це символ тебе, твого народу, твоїх братів і сестер. Чому сьогодні можна побачити розфарбовані фасади будинків у синьожовтий колір? На балконах, вікнах, дверях — скрізь прапори. Адже люди в такий спосіб намагаються розкрити свій внутрішній світ. Вони вкладають значно більшого значення в цю тканину, ніж у слова. На жаль, щоб усвідомити, наскільки цей прапор дорогий, треба проходити через протистояння, розбиті людські долі…
Надія Бондаренко:
— У зв’язку з сьогоднішньою ситуацією в країні для мене український прапор став чимось більшим, ніж просто символом. Коли його бачу, у мене з’являються почуття віри й любові до країни. Бо синьожовтий прапор символізує патріотизм і тих людей, які для процвітання країни роблять усе, що в їхніх силах, навіть віддають свої життя.
Юлія Приймак:
— Прапор України в широкому значенні — це символ боротьби за волю і незалежність держави. Прапор — це уособлення, символ націй. Я завжди проймаюся гордістю, коли бачу його на вулицях нашого міста.
Автор: Анжела Левицька, Олена Леона
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |
А доконала эта метаморфоза!
А доконала эта метаморфоза!
А доконала эта метаморфоза! Ответить | С цитатой