Володимир Яцуба: ”Нас об’єднала велика перемога”

ДЕНЬ Перемоги…
З покоління в покоління ми називаємо його священним. І це не просто слова.
За цим високим визначенням по-справжньому величний подвиг багатьох країн і народів світу. Об’єднавшись разом, вони ціною надлюдських зусиль і жертв здобули перемогу над коричневою чумою фашизму.
Як відомо, найтяжчий удар у ті грізні воєнні роки прийняв на себе Радянський Союз. І вистояв. Ціною мужності, ціною звитяг, ціною самопожертв, спрямованих в ім’я перемоги. Тому, саме подвиг радянського воїна став для всього світу прикладом того, як треба відстоювати і захищати свою Вітчизну.
Тому, святі й безсмертні для нас усі ті, хто відстояв наш спокій і мирне небо над головою.
Світла пам’ять ветеранам та учасникам Великої Вітчизняної війни, які полягли на фронтах. Світла пам’ять усім тим, хто загинув у концтаборах та на інших страшних перехрестях війни. Світла пам’ять усім тим, кого не стало уже в наші дні. І водночас - найглибша шана й найнижчий уклін тим, хто нині зустрічає свій вистражданий День Перемоги.

СЬОГОДНІ є чимало бажаючих переглянути сторінки історії, пов’язані з Великою Вітчизняною війною.
Що сказати з цього приводу? Давайте не поспішати.
Давайте, як і завжди, з гордістю за Всенародний подвиг і зі сльозою на очах за непоправні втрати шанувати простого й водночас легендарного нашого воїна-визволителя. Це він, наче довженківський Іван Орлюк, піднявся на повен зріст проти фашистської навали.
Це він вистояв у тій нелюдській бойні. І переміг!

ЯСКРАВИМ прикладом того, як народний патріотизм народжувався і втілювався в життя, може служити участь у Великій Вітчизняній війні нашої рідної Дніпропетровщини. Уже в перші дні воєнного лихоліття по всій Дніпропетровщині пройшли масові мітинги, на яких наші земляки грізно засудили фашистську агресію і тут же подали заяви до лав Червоної Армії.
Вчитайтесь ось у ці короткі рядки документів. “Вже на 10 липня 1941 року до військкоматів області надійшло 6373 заяви від чоловіків і 3802 заяви від жінок з проханням зачислити їх до Червоної Армії”. “В перші дні війни на фронт пішли понад 14 тисяч членів партії”. “Комсомол Дніпропетровщини віддав Червоній Армії дві третини свого 120-тисячного складу”. “Вже на 2 липня 6173 жінки-домогосподарки працювали на місцях чоловіків. Протягом перших днів війни в області 1309 жінок стали трактористами, 328 – комбайнерами”. А ми й по сьогодні стверджуємо, що у війни не жіноче обличчя…
Нині по-новому читаються давні архівні документи. Скажімо, такі. “Колектив заводу ім. Ф.Е. Дзержинського за три дні освоїв нові профілі прокату, завод ім. В.І. Леніна почав випускати труби для виготовлення боєприпасів, завод ім. Г.І. Петровського збільшив виробництво цінного прокату і поковок”.
І так скрізь. Область “продовжувала виробляти тисячі тонн руди, чавуну, сталі, прокату, труб, дроту, металевих виробів”. І це, не забуваймо, фактично під безперервним обстрілом і бомбардуваннями. Як під тим же обстрілом і бомбардуваннями виконувалися й інші роботи. “Тільки на будівництві оборонних споруд працювало понад 40 000 трудящих”.
Усе більш вражаючими є й інші давно відомі цифри. Наприклад, такі. “Всього з області було евакуйовано залізничним транспортом 90 тис. вагонів, з них 20 тис. – з обладнанням, 4,5 тис. - з металом, 17 тис. - із зерном”. Чи треба доводити, що все це спочатку треба було демонтувати, повантажити, перевезти і заново змонтувати на новому місці за Волгою і там під відкритим небом терміново почати випускати нову продукцію? А потім, уже після звільнення, був зворотній шлях – додому, коли люди поверталися, а новостворені заводи залишалися там. І треба було мати величезну силу волі і вже надбаний воєнний досвід, щоб поновлювати виробництво вже в себе дома.
Учитаймося ось у цю гірку статистику тих днів. “З доменних печей, що були в межах області, повністю зруйновано 13, з 36 мартенівських печей – 29, з 56 прокатних станів – 35”. “Металургійні заводи ім. Карла Лібкнехта, Новомосковський, Криворізький - в руїнах”. “В Криворізькому і Нікополь-Марганецькому басейні усі шахти зруйнувано й затоплено”. “На залізниці виведено з ладу 57 проц. головних шляхів, 64 проц. паровозних депо”. “Знищено залізничні вузли на лініях Донбас-Кривий Ріг, пасажирські станції Дніпропетровськ, Чаплине, мости через річки Дніпро, Самару, Вовчу та ін.” “В сільській місцевості фашистські загарбники забрали 300 тис. голів великої рогатої худоби, 100 тис. коней, понад 700 тис. овець, кіз, свиней, велику кількість різноманітного сільськогосподарського майна”. “Загальні збитки, що їх завдали області німецько-фашистські окупанти, становили майже 30 млрд. карбованців”.
Але найтяжчими, зрозуміло, були людські втрати. “За час тимчасової окупації гітлерівцями було закатовано і вбито 78 118 жителів Дніпропетровщини і 37 185 військовополонених, 176 303 особи вони насильно вивезли до Німеччини”. Однак область, незважаючи на все це, оживала, поверталася до життя. Уже в 1944 році “було відновлено 3 доменні і 13 мартенівських печей, 13 прокатних станів, на Криворіжжі діяло 20 шахт, у Марганці – 4”. “В 1944 році колгоспи дали країні 35 млн. пудів хліба”. “В листопаді 1943 року відновили роботу 793 школи, які відвідували 150 тисяч школярів”. “До кінця Вітчизняної війни в області відновили роботу 719 клубних установ, 198 бібліотек з книжковим фондом понад 500 тисяч томів”. Можна навести безмежну кількість таких прикладів. І все це не придумані, а справжні приклади того величезного народного подвигу, який повинен надихати нас на нові звершення й сьогодні.

ВЕЛИЧНИМ був і подвиг тих, хто воював на фронтах Великої Вітчизняної. Тисячі й тисячі дніпропетровців захищали, а потім і звільняли свою землю від ворога. Досить сказати, що за мужність і відвагу, виявлену на фронтах, десятки тисяч громадян Дніпропетровщини нагороджені орденами й медалями. “Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 138, з них 6 осіб удостоєні цього звання двічі. Це А.Я. Брандис, Д.Б. Глинка, В.І. Михлик, Г.П. Кравченко, П.А. Таран, О.Ф. Федоров”.
Активно діяли дніпропетровські, павлоградські, синельниківські, криворізькі, широківські та інші підпільники. Секретарю підпільного обкому Сташкову М.І. посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Подвиг дніпропетровця Олександра Матросова повторили сотні бійців.
Сьогодні про бої на території області нагадують назви вулиць і скверів, що носять імена визволителів і героїв. Чимало військових частин і з’єднань отримали найменування дніпропетровських, павлоградських, синельниківських, дніпродзержинських, новомосковських, криворізьких, інших. Пам’ять про ті героїчні дні жива, і наше завдання – зберегти її для нащадків.

МИ були й залишаємося в неоплатному боргу перед визволителями. Наше завдання – допомагати цим людям як тільки можна. Що й робимо.
Нині в області проживає 20,3 тисячі учасників бойових дій, 15,2 тисячі інвалідів, а також 227,3 тисячі тих, хто своєю працею в тилу наближав світлий День Перемоги. І тут ми маємо уже свою, сучасну статистику. Комплексні профілактичні огляди пройшли понад 246 тисяч чоловік. У стаціонарах лікувально-профілактичних закладах області торік пролікувалися майже 43 тисячі осіб, санаторно-курортне отримали ще понад 7 тисяч осіб. В обласному госпіталі інвалідів Великої Вітчизняної війни пройшли лікування більше 1300 осіб. Понад 1,5 тисячі ветеранів отримали слухові апарати, майже вдвічі більше зубні протези тощо. Звичними стали пільги на квартири, їх утримання, проїзд тощо.
Уже в цьому році відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в області завершено виплату одноразової допомоги до Дня Перемоги. Інваліди першої групи отримали по 195 гривень, другої – 160, третьої – 130, учасники бойових дій – 120. Членам сімей загиблих ветеранів війни, дружинам (або чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасникам війни, визнаних за життя інвалідами, - по 65.
Невеликі це суми. І все ж таку допомогу отримали 87 437 ветеранів на загальну суму 9,3 мільйона гривень. За рахунок коштів місцевих бюджетів, підприємств та спонсорів матеріальну й натуральну допомогу отримали ще 50,1 тисячі ветеранів на суму 1,9 мільйона гривень. Таку ж допомогу в переддень Перемоги отримали ще 85 тисяч осіб на суму 3,2 мільйона гривень.
Починаючи з вересня минулого року в області широко відзначалося 60-річчя визволення Дніпропетровщини від німецько-фашистських загарбників. Такі свята визволення пройшли в кожному селі, у кожному місті. І найвищим виявом нашої уваги до ветеранів була й залишається конкретна турбота про кожного з них.
Саме в дні 60-річчя визволення Дніпропетровщини 100 фронтовикам-інвалідам згідно з чергою, вручено автомобілі, придбані за кошти обласного бюджету. Ще певну кількість автомашин вручено за кошти місцевих бюджетів у Новомосковському, Широківському, П”ятихатському, Синельниківському, Криворізькому районах. 50 автомобілів вручено за кошти підприємств, на яких колись працювали інваліди війни. Свій внесок у забезпечення інвалідів війни автотранспортом зробили міста Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Першотравенськ. Усього вручено 250 автомобілів. Це отримало добру оцінку Президента України Кучми Л.Д. під час його перебування на Дніпропетровщині.
Готуючись до наступної великої дати – 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників, яку не менш широко будемо відзначати 28 жовтня цього року, вважаю за необхідне продовжити цю роботу.
Широку підтримку знайшла й ініціатива криворіжців про надання фронтовикам мобільного зв”язку в разі відстутності звичайного. Щиро відгукнулися на такий заклик у Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Павлограді, Новомосковську, Жовтих Водах, в сільській місцевості. Загалом до Дня Перемоги 1980 інвалідів війни отримали мобільні телефони.
Вручено й заслужені нагороди – ордени Богдана Хмельницького, “За мужність”, медаль “Захиснику Вітчизни”. Приємно, що наша область стала першою в Україні, де нагороди вручено всім, хто їх заслужив.

9 ТРАВНЯ.
До солдатських пам’ятників і братських могил знову ляжуть гори живих квітів. І це буде виявом найвищої поваги й шани до всіх, хто відстояв для нас чисте безхмарне небо. Ми всі - у єдиному строю.
Ми працюємо на стабільність у своєму рідному регіоні й державі в цілому. У нас одна спільна мрія: робити все можливе для процвітання Дніпропетровщини й України. Вже почали підготовку до наступного ювілею – 60-річчя Великої Перемоги.

Зі святом Перемоги вас, дорогі земляки. Щастя й здоров’я вам і вашим родинам. Ми пам’ятаємо й будемо пам’ятати тих, хто відстояв мир на землі.