Телевізійна, 3

Телевізійна, 3 – саме за цією адресою минула велика частина життя Тамари Олексіївни. Власне, як вона особисто зізнається, робота на Дніпропетровському обласному телебаченні – це і є все її життя. Адже за плечима – цілих 32 роки праці, під час яких пані Тамара пройшла важкий, але, безумовно, успішний шлях від простого редактора до директора творчого об’єднання. «Це був суворий іспит для мене, але я ніколи не пошкодувала, що вийшло саме так. Навпаки, я переконана, мені дуже пощастило бути там», – говорить Тамара Олексіївна.

Випускниця Дніпропетровського державного університету, а потім і московського ВГІКу, вона неодноразово ставала лауреатом численних міжнародних теле- і кінофестивалів, її авторські програми, наприклад, «Час підлітка» («ЧП») у свій час неабияк збурювали розум і серце телеглядача.

Класик обласного ефіру, Тамара Олексіївна Полякова, дійсно, непересічна особистість, яка має про що розповісти. «Телевізійна, 3» – це її друге видання (першою у 2008 році побачила світ книга «Якщо розфарбувати небо. Повісті та оповідання»). На його сторінках художньо сконцентрований багатий журналістський і життєвий досвід авторки. «Мені потрібно було якось відкрити цей великий проміжок мого життя, – розповідає пані Тамара. – Робота над матеріалами книги велася протягом чотирьох років. Я просто знала, що людям, з якими я працювала, буде цікаво разом зі мною пригадати, як все було, коли ми були молоді та сповнені ентузіазму».

Справді, книга «Телевізійна, 3» – це «погляд зсередини» людини, яка з’їла з колегами (про яких іде мова) не один пуд «телевізійної солі». Перед очима читачів проходить ціла низка людей та подій, що вплинули на долю і творчість Тамари Олексіївни, і які, безумовно, зазнали зворотного впливу.

Колишні колеги (режисери, телеоператори, співробітники зі студії, учасники програм), що прийшли на презентацію, схвально оцінили письменницький досвід пані Тамари. Зокрема, декан факультету систем і засобів масової комунікації ДНУ, професор Володимир Дмитрович Демченко відзначив, що ця книга стоїть в особливому ряду. «Вона цікава, насамперед, як жанровий експеримент і відзначається складною художньою структурою. Подібні белетризовані біографії колись створювали видатні письменники («Театральний роман» М.Булгакова або «Алмазний мій вінець» В.Катаєва)», – говорить він.

Так, на кожній сторінці цього «щоденника» співучасники описаних подій мають можливість і посміятися, і посумувати, і впізнати власні портрети (інколи сатиричні, інколи смішні, але завжди чіткі і правдиві). Друзі говорять, Тамара Олексіївна дуже рельєфно подала цілу епоху в житті колективу. «Читаючи книгу, пригадується все найважливіше. Особисто я із книги дізналася навіть те, чого не знала про певне коло співробітників», – зізнається колишній асистент режисера Олена Гусєва, яка десять років пліч-о-пліч пропрацювала з авторкою на знімальному майданчику, а нині є доктором філологічних наук і колегою Тамари Олексіївни по кафедрі масової та міжнародної комунікації ДНУ.

Також високо оцінив творчу роботу пані Тамари багаторічний співавтор і співведучий програми «Час підлітка» Віталій Теплов.

У своїй роботі Тамара Полякова насмілилася відкрити двері телевізійної «кухні» й майстерно показала весь швидкоплинний, мінливий світ телебачення. З висоти власного багатолітнього досвіду, вона особливо чесно зобразила зворотну сторону професії і, в першу чергу, таку непросту атмосферу колективної творчості. Саме тому книга є цікавою і для майбутніх спеціалістів: виразно розкриваючи специфіку цього складного мистецтва, вона містить не лише так звані уроки творчості, але й самі уроки творчого життя, в якому журналістика визначає все і вся.

Сьогодні Тамара Олексіївна Полякова – доцент кафедри масової і міжнародної комунікації Дніпропетровського національного університету – і викладає студентам теорію того, чим сама займалася довгі роки. Відкриваючи молодим телевізійникам таємниці творчості, пані Тамара їм просто бажає постійно вдосконалюватися на кожній своїй передачі, плідно спілкуватися зі своїми колегами та вчитися у всіх. І додає: «Я зовсім не будую ілюзій, що моя книга зацікавить молоде покоління. Я знаю, воно працює дещо по-іншому, відкриває свої «Америки»…І нехай відкриває…»