Яким був холодильник Новобогородицької фортеці

Фахівці показали, як влітку охолоджували їжу у «колисці» сучасного Дніпра.

Нагадаємо, що найближчих вихідних Дніпро планує відсвяткувати 500-річчя заснування міста. І за це подовження історії вдвічі містяни мають подякувати окремим дослідникам історії та фортеці на околиці Самарівського району, з поселення на місці якої і вирішено вести літопис Дніпра.

А тим часом в Музеї історії Дніпра за допомогою сучасних технологій, підсумків досліджень та уяви візуалізували холодильники наших пращурів.

Що з цього вийшло, в музеї розповіли:

«Холодильник XVII–початку XVIII ст.: як була влаштована льодовня на посаді Новобогородицької фортеці.

Питання збереження м'яса та риби за умов відсутності електрики та сучасного холодильного обладнання розв'язувалося у давнину завдяки зведенню льодовень — спеціальних заглиблених у ґрунт споруд для тривалого зберігання продуктів із використанням природного льоду.

Льодовні були поширеними господарськими об'єктами у XVII–XVIII ст. і добре відомі за писемними джерелами та описами дворів козацької старшини й заможних міщан Києва чи Стародуба.

Проте льодовня з посаду Новобогородицької фортеці є унікальною: це один із перших випадків, коли конструкцію такої споруди вдалося повністю відтворити за реальними археологічними слідами.

Споруда є нетиповою, адже має монументальний вхід довжиною у 5 м. Загалом подібний комплекс поєднання археологічної фіксації з повноцінною 3D-реконструкцією є поодиноким випадком, що робить цей об'єкт винятковим джерелом для вивчення матеріальної культури козацької доби.

Графічна та 3D-реконструкція об'єкта створювалася з максимальною точністю до отриманих під час розкопок даних. Його параметри, розміри та окремі конструктивні вузли відтворювалися за зафіксованими в ґрунті слідами, де кожна стовпова ямка, заглиблення та шар намулу ставали елементами загальної моделі. Основна камера споруди мала квадратну форму розміром 6 × 6 м (загальною площею 36 м²), а заглиблення котловану сягало 2,8 м від тогочасної денної поверхні. Льодовню спеціально зводили в затіненому місці, зокрема під захистом дубового гаю, що разом із значною глибиною залягання допомагало утримувати стабільний мікроклімат.

Принцип функціонування споруди базувався на ефективних термоізоляційних рішеннях. Узимку на замерзлій р. Самарі заготовляли блоки льоду, які доставляли до льодовні й щільно вкладали в її придонній частині, перекладаючи шарами сухого моху для уповільнення танення. Продукти не контактували безпосередньо з льодом, а розміщувалися на міцному дерев'яному настилі над холодною камерою. Важливу роль відігравав і вхідний комплекс довжиною близько 5 м із 7 сходинками, який слугував проміжним температурним шлюзом і перешкоджав потраплянню теплого повітря всередину під час відкривання дверей. Завдяки цьому всередині вдавалося підтримувати сталу температуру близько −5 °C.

Археологічні матеріали свідчать про багатий асортимент харчових запасів, що зберігалися в об'єкті. Серед них виявлено рештки м'яса свійської птиці, великої та дрібної рогатої худоби, а також широкий спектр вилову з р. Самари, зокрема сома, сазана, щуки, судака, карася та рідкісного нині вирізуба.

Сьогодні поєднання натурних археологічних даних та методів 3D-візуалізації у межах проєкту «Гетьманська твердиня. Фортеця гетьмана Мазепи у 3D форматі» за підтримки Український культурний фонд дає змогу детально відтворити побутову інженерію козацької доби та наочно продемонструвати принцип роботи цієї споруди».

Ілюстрації Музею історії Дніпра.