В нашем городе прошел уже третий творческий вечер в цикле «HIMARĶSович, або ВЕЧІР З TALKом».
Гостем этого вечера стала известная писательница, блогер, волонтер Татуся Бо.
И подробней об этой встрече рассказал один из авторов проекта, автор и музыкальный руководитель Театра ДГУ Евгений Гендин:
«"HIMARĶSович, або ВЕЧІР З TALKом".
Це - "цикл щирих (наскільки це можливо) зустрічей" - як зазначено в афіші. зустрічей із безумовно цікавими і змістовними людьми. людьми, які пишуть про життя, про країну, про війну, про різне. і про себе. і ВІД СЕБЕ - ось що головне.
Мало хто пише ТАК від себе, як вона. так гостро, так органічно, так щиро і так майстерно.
такі рефлексії... і про внутрішнє, і про зовнішнє. і про своє, і про наше.
до речі, не тільки пише, ще й діє. багато діє. корисно діє.
таке поєднання, така сінергія: нііжність і віртуозні, художні матюки, тремтяча крихкість, тендітність і твердість, незламність.
дехто каже, що за її аккаунтом ховається страшний бородатий і жирний мужик. але в четвер дніпряни його не побачили, а побачили прекрасні 150 см)
ми з Татусею (вона, в першу чергу) назвали цю зустріч "Без цензури". так воно й сталося.
Про що ми встигли поговорити/послухати:
про Татусіно дитинство біля цукрового заводу (мабуть, тому в неї такі "особливі" стосунки із Цукербергом) і про її буремну молодість
про тата Татусі
про мать
про "мужчину, який забороняє себе цитувати"
про дітей і головний секрет виховання (спойлер: "хз")
про школу і освіту, про Татусіни намагання повернути школу к людям не дупою, а чимось іншим
і, звісно, звісно, про війну:
про волонтерство і проблеми (м'яко кажучи) з ним
про волонтерські успіхи Татусі як "майстра високохудожнього ниття"
про Благодійний фонд "Українська фундація "Мрія", який допомагає родинам полрюонених, зниклих безвісті і загиблих захисників України (Татуся - виконавчий директор фонду)
про військових, їх "височенні" зарплати і ціну людського життя
про "інопланетян" і "свідків ротації"
про письменництво (навіть встигли послухати і ексклюзивно-нове і "вічно-хітове")
про багато ще щось…
Короче. Це було цікаво, весело, "грустнінько"(с), болісно і пронизливо.
Дякую тобі!».
Фото со страницы Евгения Гендина.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |