
У Дніпрі 19 листопада відбувся показ фільму «Я залишаюсь» режисерки Катерини Стрельченко. У стрічці — три історії тих, хто попри війну залишається в Україні: співзасновниці кінного клубу «Тримайся за гриву» з Дніпра Мілени Тараненко, волонтерки та викладачки української мови Ганни Бут, котра разом з донькою виїхала з окупованого Мелітополя в село Київської області, юних братів-музикантів з Рівного Олександра та Давида Подлящуків.
«Я шукала передусім історії, пов'язані з допомогою ветеранам, і це клуб Мілени, з волонтерством і мовою, а також патріотичну молодь. Насправді, у фільмі можна було б зняти кожного другого, хто лишається в Україні. Мій вибір героїв стрічки — своєрідне комбо: трохи магії, трохи карти так лягають, й інтуїція. У кожному герої я шукаю внутрішні опори, і якщо мені вони відгукуються, то я хочу це показати», — розповіла Суспільному режисерка.
Вона зазначила: графік зйомок був дуже насичений, увесь процес зайняв чотири місяці.
Керівник проєкту та старший сержант 25-ої окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Дмитро Панков побачив фільм лише під час презентації. Він зазначив: керувати проєктом дистанційно і поєднувати його зі службою було складно, але кінцевим результатом задоволений.
«Це проєкт, який пройшов відбір у конкурсі, до якого залучали діючих військовослужбовців. Було два етапи, ми їх успішно пройшли, почали працювати. Кінцевий продукт сподобався. Це як діти. Кожен фільм — як твоя дитина. Мені подобається, що стрічка — позитивна, вона не про якісь страждання, хоч болісні моменти присутні. Але в цілому це фільм про те, що життя продовжується і в наших силах зробити його кращим, і про те, що ми обов'язково переможемо», — сказав він.

Одна з героїв стрічки Мілена Тараненко додала: до зйомок ніхто спеціально не готувався, це були два дні з життя кінного клубу, де в той момент проходив дитячий табір, а на іпотерапію приїхали ветерани.
«Насправді дуже класно відчувати себе серед таких людей, частиною отакого незламного організму. І в тебе є така певна гордість... Я залишаюсь, бо люблю цих людей і люблю Україну, я знаю, чим вона відрізняється від росії, і я вірю в її світле майбутнє», — сказала героїня фільму.
Після перегляду глядачі дякували і висловлювали свої емоції, говорили про моменти, які їх найбільше зачепили.
«Люди зі сльозами на очах підходили і дякували. Очі про все говорять. Якщо фільм викликає емоції, значить команда зробила все на хорошому рівні... Я залишаюсь, бо разом з країною хочу прожити ці історичні моменти, випробування. Я б напевне перестала себе поважати як режисера-документаліста, котрий показує мотиваційні історії, а при цьому перебуває не з людьми, які по кілька діб сидять без світла і тепла. Я хочу відчувати все, що відчувають всі, хто в Україні», — зазначила режисерка Катерина Стрельченко.
Вона додала: наступний показ стрічки відбудеться у Рівному, де живуть ще одні герої — брати Подлящуки.
![]() |
Gorod`ской дозор |
![]() |
Фоторепортажи и галереи |
![]() |
Видео |
![]() |
Интервью |
![]() |
Блоги |
| Новости компаний | |
| Сообщить новость! | |
![]() |
Погода |
| Архив новостей | |