Рональд Матарріта – гравець СК «Дніпро-1»

Дніпровський клуб посилився 28-річним захисником збірної Коста-Ріки.

Міський сайт уже повідомляв про перспективу такого посилення. І ось укладено 2-річний контракт між нашим клубом та учасником нещодавнього Чемпіонату світу в Катарі, де Матарріта провів дві гри – проти збірних Іспанії та Німеччини.

Як повідомляє офіційний сайт СК «Дніпро-1», Рональд Альберто Матарріта Улате народився 9 липня 1994 року у Сан-Рамоні. Він є вихованцем «Аллахуелленсе» і в цьому ж клубі розпочинав свою кар'єру, де виступав з 2013 по 2015 роки. За команду провів у всіх турнірах 72 матчі, в яких забив 4 м'ячі та віддав 8 результативних передач. Чемпіон Коста-Ріки 2013 року.

Після цього беззмінно виступав у МЛС за Нью-Йорк (2016-2020) та Цинциннаті (2021-2022). Загалом у МЛС (разом із плей-офф) провів 147 матчів, забив 7 м'ячів та зробив 15 результативних передач.

З 2015 року регулярно виступає за національну збірну Коста-Ріки, за яку провів 54 матчі, забив 3 голи, віддав 4 результативні передачі. У складі збірної взяв участь у Золотому Кубку КОНКАКАФ (2019) та фінальній частині чемпіонату світу (2022), де зіграв проти збірних Іспанії та Німеччини.

Після укладання контракту Рональд Матарріта дав інтерв'ю прес-службі СК «Дніпро-1»:

«– Перш за все, хочу подякувати усім членам команди за теплий прийом. Це дуже зворушливо, і я зараз перебуваю в передчутті нового виклику. Це дуже хвилюючий момент – мій перший переїзд до європейського футболу, до такої великої команди. Як я дізнався про таку можливість? Один з агентів сказав мені, що є пропозиція. Після завершення контракту із «Цинциннаті» я сфокусувався на продовженні кар’єри у Європі, і, дізнавшись про інтерес з боку «Дніпра-1», одразу обрав цей варіант. – Переїзд до Європи означає докорінні зміни у житті. Готовий? – Так, дійсно, це ніби почати все з нуля. Але я відчуваю, що готовий до такого виклику. «Дніпро-1» – велика команда, лідер чемпіонату України, грає у Лізі Конференцій та має можливість потрапити до Ліги чемпіонів. Є багато речей, які роблять мене щасливим прямо зараз. – На батьківщині ти грав за «Алахуеленсе» – один з двох найбільших клубів Коста-Ріки разом із «Саприссою». Розкажи про цей клуб та про футбол твоєї країни. – «Алахуеленсе» – мій рідний дім. Вони завжди зі мною, я навіть тренувався з ними завжди під час міжсезоння. Дуже люблю цю команду, вболівав за неї з дитинства. І коли отримав можливість стати гравцем «Алахуеленсе», був дуже щасливий. – Що для мешканців Коста-Ріки означає футбол? – Якось я прочитав, що близько 95 відсотків костариканців дивляться футбол. Наша країна сперечається з Уругваєм – хто ж є найфутбольнішою державою у світі. Костариканці завжди дуже сильно підтримують збірну, стежать за матчами. Я часто отримую повідомлення від вболівальників, які мене підтримують – це хвилює і надихає. – Ти провів останні шість років у США. Розкажи, будь ласка, про цей досвід. – Рівень соккера у США зростає. Коли я прибув туди та почав грати за «Нью-Йорк Сіті», у команді було багато світових легенд: Андреа Пірло, Давид Вілья, Франк Лампард, тренером був Патрік Вієйра. Це був дуже емоційний час, я дуже багато чому навчився у цих майстрів. Коли перейшов до «Цинциннаті», був вже більш досвідченим гравцем. Зараз же я відчуваю потребу у чомусь більшому, тому й обрав «Дніпро-1» своєю першою європейською командою у кар’єрі. – Нещодавно ти досяг вершини – брав участь у чемпіонаті світу. Така нагода була ще чотири роки тому, але ти не поїхав на Мундіаль через травму… – Це був найважчий момент у моєму житті. Знаєте, у дитинстві усі мріють грати на чемпіонаті світу за свою країну. І через зовсім маленьку травму ти раптом втрачаєш мрію!.. Після того Кубка світу я ніби почав все с початку. Пообіцяв сам собі: обов’язково буду на наступному турнірі. Пообіцяв це своїй бабусі, яка з дитинства є моїм найпалкішим вболівальником. За ці чотири роки багато чого відбулося, у тому числі й найгірша травма у моїй кар’єрі. Це трапилось у грі кваліфікації проти Канади. Нам потрібна була лише перемога. В одному з епізодів під мене жорстко підкотились, гомілка вивернулась. Але я «– Перш за все, хочу подякувати усім членам команди за теплий прийом. Це дуже зворушливо, і я зараз перебуваю в передчутті нового виклику. Це дуже хвилюючий момент – мій перший переїзд до європейського футболу, до такої великої команди. Як я дізнався про таку можливість? Один з агентів сказав мені, що є пропозиція. Після завершення контракту із «Цинциннаті» я сфокусувався на продовженні кар’єри у Європі, і, дізнавшись про інтерес з боку «Дніпра-1», одразу обрав цей варіант.

– Переїзд до Європи означає докорінні зміни у житті. Готовий?

– Так, дійсно, це ніби почати все з нуля. Але я відчуваю, що готовий до такого виклику. «Дніпро-1» – велика команда, лідер чемпіонату України, грає у Лізі Конференцій та має можливість потрапити до Ліги чемпіонів. Є багато речей, які роблять мене щасливим прямо зараз.

– На батьківщині ти грав за «Алахуеленсе» – один з двох найбільших клубів Коста-Ріки разом із «Саприссою». Розкажи про цей клуб та про футбол твоєї країни.

– «Алахуеленсе» – мій рідний дім. Вони завжди зі мною, я навіть тренувався з ними завжди під час міжсезоння. Дуже люблю цю команду, вболівав за неї з дитинства. І коли отримав можливість стати гравцем «Алахуеленсе», був дуже щасливий.

– Що для мешканців Коста-Ріки означає футбол?

– Якось я прочитав, що близько 95 відсотків костариканців дивляться футбол. Наша країна сперечається з Уругваєм – хто ж є найфутбольнішою державою у світі. Костариканці завжди дуже сильно підтримують збірну, стежать за матчами. Я часто отримую повідомлення від вболівальників, які мене підтримують – це хвилює і надихає.

– Ти провів останні шість років у США. Розкажи, будь ласка, про цей досвід.

– Рівень соккера у США зростає. Коли я прибув туди та почав грати за «Нью-Йорк Сіті», у команді було багато світових легенд: Андреа Пірло, Давид Вілья, Франк Лампард, тренером був Патрік Вієйра. Це був дуже емоційний час, я дуже багато чому навчився у цих майстрів. Коли перейшов до «Цинциннаті», був вже більш досвідченим гравцем. Зараз же я відчуваю потребу у чомусь більшому, тому й обрав «Дніпро-1» своєю першою європейською командою у кар’єрі.

– Нещодавно ти досяг вершини – брав участь у чемпіонаті світу. Така нагода була ще чотири роки тому, але ти не поїхав на Мундіаль через травму…

– Це був найважчий момент у моєму житті. Знаєте, у дитинстві усі мріють грати на чемпіонаті світу за свою країну. І через зовсім маленьку травму ти раптом втрачаєш мрію!.. Після того Кубка світу я ніби почав все с початку. Пообіцяв сам собі: обов’язково буду на наступному турнірі. Пообіцяв це своїй бабусі, яка з дитинства є моїм найпалкішим вболівальником. За ці чотири роки багато чого відбулося, у тому числі й найгірша травма у моїй кар’єрі. Це трапилось у грі кваліфікації проти Канади. Нам потрібна була лише перемога. В одному з епізодів під мене жорстко підкотились, гомілка вивернулась. Але я продовжив матч – напевно, через адреналін. У перерві мені зробили пару уколів, адже я мав грати далі. Якби я попросив заміну, хтось мав виходити без розминки, і невідомо, до яких наслідків це б призвело. Але на 68-й хвилині я відчув, як щось розірвалося всередині ноги. У цей момент я зрозумів, що це серйозна травма. Був квітень, і мені казали, що відновлення потребуватиме 8 місяців. Але я був готовий вже через 5 місяців… Можу запевнити і українських вболівальників, що так само буду боротися та віддаватися грі за «Дніпро-1» на сто відсотків.

– Які спогади залишись від чемпіонату світу?

– Чемпіонат світу – щось надзвичайне, що ви можете пережити. Напевно, з цим можна порівняти Лігу чемпіонів. Словами важко передати усі емоції, усі почуття, які є від перебування там. Особливо після операції та відновлення, яке я пережив. Після цього грати проти Іспанії та Німеччини – це неймовірно!

– Твоя бабуся підтримувала тебе?

– Ха, звісно! Вона була вдома з моєю родиною і дуділа у вувузелу. Знаєте, це дуже гучно (сміється) і, напевно, лютило оточуючих рано вранці, адже є різниця у часі між Коста-Рікою та Катаром.

– Дещо схоже може бути тепер постійно, адже є різниця у часі між Коста-Рікою та Європою…

– (сміється) Так, буде те ж саме. Усі повинні будуть прокидатися дуже рано, коли я гратиму. До речі, перед Кубком світу вона витратила чималі гроші на великий телевізор, щоб дивитися матчі з моєю участю. Бабуся дійсно зробила для мене дуже багато.

– Бажаємо тобі відчути такі ж емоції у матчах за нашу команду!

– Дякую! Впевнений, так і буде. Тут зібралися добрі люди, і я сповнений бажання приносити користь команді.

– До речі, з номером вже визначився?

– Ще ні. Є пара варіантів. Але у будь-якому разі головним є те, що написано попереду футболки, а не на спині».

Фото СК "Дніпро-1".