На Дніпропетровщині існує унікальний музей старовинної освіти

Вчора вся Україна святкувала День знань.

На жаль, вже п’ятий рік поспіль він відбувається у жаху повномасштабної війни. За цей час ворогом було вбито багато українських дітей-школярів та зруйновані сотні шкіл.

Але з приводу свята «Наш репортер» нагадав про те, що у нашій області, в місті Кам’янське є унікальний музей старовинної освіти:

«Історія створення

Загальноосвітня школа № 4 була відкрита у 1973 році у Більшовицькому провулку (сьогодні це вулиця Гайдамацька, а школа з 2021 р. стала гімназією № 4). У 1988 р., до 100-річчя видатного педагога та письменника Антона Макаренка, школі надали його ім’я. Тоді й розпочався збір матеріалів про його життя та роботу, оформлення перших стендів. А потім директор школи Ніна Клімова запропонувала створити експозицію щодо розвитку освіти в нашому місті. Це виявилося набагато цікавіше. Адже у нас були власні педагоги, які залишили значний слід в історії.

Автор проєкту музею – спеціаліст Управління освіти та науки міської ради Лариса Долина. Експозицію створили за підтримки та коштом батьківського активу, педагогів. Відкриття відбулося 5 жовтня 2011 р. Гостем заходу був Петро Лисенко, директор музею у м. Кременчук. Він передав шкільному музею підручники, посібники та медалі А. Макаренка.

Що побачите у музеї

Музей освіти діє. На перших стендах – фотографії початку ХХ століття: учні чоловічої гімназії у формених шинелях та кашкетах, Анна Оттовна Мороз – легендарна директорка жіночої гімназії (сьогодні будівлі обох цих гімназій займає технічний ліцей), випускники церковно-вчительської школи Романкового 1914 року, колектив Трудової школи у 1926 році. Далі йдуть знімки 1970-1980 років, які встигли стати раритетами. На вітринах представлені документи та нагороди освітян міста. 

В музейній вітрині лежить зошит, звичайний для школярів 1950-х років. Виведені каліграфічним почерком за допомогою металевого пера рядки домашнього завдання. Сучасних гімназистів каліграфією не мучать. А може дарма? Медитативна зосередженість потрібна, щоби так писати.

До музею часто приводять учнів. У дітей незмінне захоплення викликають колекції шкільних парт минулого століття (такої в місті більше немає) та навчального обладнання – фільмоскопи, програвачі та вінілові платівки, обладнання лінгофонного кабінету для вивчення іноземних мов, друкарська машинка. Все, до чого можна доторкнутися. Парти – це найбільші експонати. В експозиції є парта, якій вже більше 100 років (на заставці). Найменші – старовинні металеві пера, зірочки жовтенят, піонерські та комсомольські значки. Свідки минулої доби.

За словами директора гімназії №4, Ніни Анатоліївни Климової, останнім часом музейна колекція новими екземплярами не поповнювалася. Якщо у вас вдома без діла припадають пилом речі, що вписуються в тематику музею освіти, не поспішайте їх викидати, передайте в музей. Можливо, з ними ще й історія цікава пов’язана…

Ніна Анатоліївна також розповіла, що з міркувань безпеки музей поки не приймає відвідувачів з інших навчальних закладів. Справа в тому, що укриття у гімназії не велике і розраховане лише на учнів, педагогів та інших співробітників гімназії. Але колекція музею настільки цікава! Дуже хочеться, щоб, хоч факультативно, у якісь певні дні та часи, у цьому навчальному році інші мешканці міста змогли потрапити до музею освіти».

Фото – «Наш репортер».