Природні умови і ресурси

Геоструктурну основу території області становлять три регіони. Правобережна частина знаходиться у межах Придніпровського і частково Кіровоградського блоків Українського щита, складених метаморфічними та інтрузивними породами докембрійського фундаменту, на поверхні якого залягає покрив осадочних відкладів. Пн.-Зх. частина лівобережжя являє собою схил Дніпровсько-Донецької западини, Пд.-Сх — Донецько-Орільську сідловину. На поверхні фундаменту, зануреного на глиб до 4—5 км, залягає товща осадочних порід від девону до неогену. Майже суцільний антропогеновий покрив представлений переважно лесовидними утвореннями, а в річкових долинах — піщаними алювіальними відкладами. Поверхня області — хвиляста рівнина висотою 100 — 200 м. На Пн.-Зх.— відроги Придніпровської височини (вис. до 192 м), яка поступово знижується у Пд.-Сх. напрямі і обривається до долини Дніпра крутим уступом. На крайньому півдні ця височина переходить у Причорноморську низовину. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною, на крайньому Пд.-Сх.— відроги Приазовської височини. В цілому поверхня дуже розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами (найбільша яружність в центральній частині області).

Д. о.— одна з найбагатших на Україні за різноманітністю і пром. запасами корисних копалин. Тут містяться найбільші в СНД Криворізький залізорудний басейн і Нікопольський марганцеворудний басейн. Є також поклади титанових руд, бокситів, нікелю, кобальту. Розвідані значні запаси кам'яного (Західний Донбас) і бурого (частина Дніпровського буровугільного басейну) вугілля, родовища нафти та природного газу. Значні поклади гранітів, базальтів, мармуру, каолінів (Просянівське родовище первинного каоліну) і доломітів, вогнетривких глин, покрівельних сланців, сурику, вапняків, пісків та ін. Є джерела мін. вод. Лежить в межах Дністровсько-дніпровської північностепової фізико-географічної провінції (правобережна частина) та Лівобережно-Дніпровсько-Приазовської північностепової фізико-географічної провінції (лівобережна частина).

Клімат помірно континентальний. Літо жарке і сухе з частими зливами, сильними Пд.-Сх. і Сх. вітрами, які спричинюють посухи; зима м'яка, малосніжна, часто бувають відлиги і ожеледі. Пересічна т-ра січня від —4,5° на Пд.-Зх. до —6,5° на Пн.-Сх., липня відповідно + 22,5° та +21,5°. Тривалість безморозного періоду від 187 днів на Пн. до 228 днів на Пд. Сума активних т-р від 2900° на Пн. до 3200° на Пд.

Період з температурою понад +10° становить 178 днів. Опадів 450—490 мм на Пн. і 400 — 430 мм на Пд., переважна більшість їх випадає в теплий період року. Постійний сніговий покрив (10 —15 см) утворюється щороку (за винятком крайньої пд. частини правобережжя), встановлюється у грудні, сходить на поч. березня. Серед несприятливих кліматич. явищ — відлиги, морози з вітрами, суховії і пилові бурі. Д. о. лежить у межах посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони. В області діють 11 метеостанцій (Дніпропетровський обласний центр по гідрометеорології, Дніпропетровськ, Верхньодніпровськ, Губиниха, Довгінцеве, Комісарівка, Кривий Ріг, Лошкарівка, Нікополь, Павлоград, Синельникове, Чаплине).

В області 55 річок довжиною понад 25 км. Головна водна артерія — Дніпро (перетинає область з Пн.-Зх. на Пд.-Сх.); його притоки Оріль, Самара з Вовчою (ліві), Базавлук, Мокра Сура, Інгулець з Саксаганню (праві). Річки рівнинного типу, переважно снігового живлення. Густота річкової сітки становить на Причорноморській низовині 0,3—0,5 км/км2, на лівобережжі Дніпра — 1,0—1,5 км/км2, на підвищених ділянках Придніпровської височини — понад 2 км/км2. В межах області частини Дніпродзержинського водосховища, Дніпровського водосховища та Каховського водосховища. Збудовано також 100 невеликих водосховищ і 1,4 тис. ставків заг. пл. водного дзеркала 340 тис. га. Озер в області мало. Вони незначні за розмірами. Для постачання питної і тех. води пром. районам Криворіжжя споруджено Дніпро — Кривий Ріг канал;

По тер. області проходить траса Дніпро — Донбас каналу. Річки, водосховища і ставки використовуються для водопостачання, риборозведення, зрошування; Дніпро та пониззя Самари — для судноплавства. Водними ресурсами область забезпечена недостатньо. Переважають звичайні та південні чорноземи (48 % площі області). Є також лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, дернові, піщані та ін. грунти. Вздовж лівого берега Дніпра та в бас. Вовчої — задерновані і розбиті піски. Еродованість земель 41,2 % (3—5 % в бас. р. Базавлук, 70—80 % на Дніпровсько-Сурському межиріччі).

Д. о. лежить у межах Причорноморської (Понтичноі) степової геоботанічної провінції. Природна рослинність різнотравно-типчаково-ковилова, на крайньому Пд. Зх.— типчаково-ковилова (ковила, типчак, вівсяниця, тонконіг вузьколистий, стоколос прямий, пирій повзучий, горицвіт весняний, полуниці зелені, шавлія поникла лучна, вероніка весняна, конюшина альпійська і гірська, вика вузьколиста, люцерна тощо) залишилася лише на схилах балок, у перелісках і на деяких ділянках вододілів, де грунти мало придатні під ріллю. На вододілах, схилах балок, ярів і річкових долин ростуть чагарники (мигдаль степовий, дереза, шипшина, терен, глід та ін.).

На тер. Д. о. є ліси двох типів: заплавні й байрачні. Заплавні ліси — у заплавах Дніпра, Орелі, Самари, Вовчої; найбільші масиви — Самарський бір і Дібрівський ліс. Осн. породи: дуб, в'яз, липа, ясен, берест, ільм, клен, вільха, сосна, в підліску — клен татарський, ліщина, бруслина європейська, бузина, глід, шипшина, жостір та ін. Байрачні ліси ростуть по схилах балок і ярів (берест, дуб, груша, ясен, сосна, липа тощо; в підліску - жостір, глід, ліщина, шипшина, терен, клен татарський, клен польовий). Під лісами і полезахисними смугами з гледичії, білої та жовтої акації, польового клену 178,7 тис. га.

Фауна області представлена степовими і деякими лісовими тваринами (69 видів ссавців, 59 риб, 10 земноводних, 12 видів і підвидів плазунів, 246 видів птахів). З хижаків тут водяться вовк, лисиця, тхір, перев'язка, куниця лісова та борсук; з комахоїдних — бурозубка звичайна, їжак звичайний. Найчисленніші гризуни: ховрах крапчастий, ховрах сірий, кріт, сліпак, заєць-русак. Серед птахів — лунь степовий, лунь болотний, кібчик, яструб та ін. (хижі), дрофа, журавель, жайворонок, перепел, куріпка сіра, грак, ворона сіра, ластівка, горобець, шпак; в плавнях Дніпра, озерах, заростях річок і ставків — дикі качки, кулики, курочки водяні, чаплі. В полезахисних смугах водяться горлиці (дикі голуби). З плазунів є гадюка степова, полоз жовтобрюхий, вуж, ящірки, жаба зелена та ін. В річках і озерах — значна кількість риб: лящ, сом, щука, судак тощо. Акліматизовано козулю, свиню дику, оленя плямистого, фазана.

Для ландшафтної структури Д. о. характерні поєднання північностепових рівнинних і північностепових підвищених і схилових, на крайньому Пд. Зх.— середньостепових рівнинних і схилово-підвшцених природно-територіальних комплексів.

Серед сучасних природних процесів — лінійний розмив і площинний змив, вздовж долини Дніпра — зсуви. На схилах балок і придолинних просторах в басейні середньої течії Інгульця і Саксагані майже 70 % грунтів слабо- і середньоеродовані. На плоских межиріччях розвиваються суфозійно-просадкові явища; в подах і на заплавах спостерігається засолення грунтів, особливо в зонах Фрунзенської зрошувальної системи та каналу Дніпро — Кривий Ріг. У береговій зоні водосховищ розвивається інтенсивна абразія. На відвалах — дефляція і ерозія.