Яків Павлович Новицький. Біографія

Яків Павлович Новицький (1847-1925) - добре відомий в Україні збирач старожитностей, фольклору, історичних джерел.

Народився Я.Новицький у дворянській родині в селі Аули на Катеринославшині (зараз це селище міського типу Криничанського району Дніпропетровської області). Почуті саме тут, в Аулах, розповіді старих людей про легендарну і колоритну запорозьку давнину визначили його подальшу долю. Освіту отримав в Олександрівському повітовому училищі, потім багато займався самоосвітою. Оскільки через скрутні матеріальні умови не міг дозволити собі навчання в університеті, то долав науку самотужки. Наполегливо вивчав праці дослідника природи А.М.-Бекетова, філолога та етнографа І.І.Срезневського, етнографа та літературознавця М.Ф.Сумцова, історика і письменника М.І.Костомарова, істориків В.Б.Антоновича і Д.І.Багалія. Був щирою, довірливою, надзвичайно скромною людиною.

Трудова діяльність Якова Павловича була пов'язана з народною освітою, якій він віддав усе свое життя. Був вчителем сільських шкіл у Воскресенці (під Олександрівськом, зараз це частина м. Запоріжжя), Іванівці на р. Вовчій, Ольгинці Маріупольського повіту. Працюючи шкільним вчителем, разом з учнями збирав і оформлював колекції рослин, комах, тварин, мінерачів, археологічних знахідок. Інтерес учителя до української національної культури викликало невдоволення у царської адміністрації, і Я.Новицький на якийсь час був усунутий від учителювання - "за поширення в народі українофільських традицій'".

У 1883-1917 рр. займав посаду попечителя земських шкіл Олександрівського повіту. Часті подорожі по всій території повіту й за його межами давали Якову Павловичу добрі знання сіл, річок, балок, старих шляхів, курганів. У постійному спілкуванні з багатьма селянами він здобував цінну інформацію.

Я.П.Новицький чудово знав історію кожного куточка Запорізького краю. Сам вважав себе аматором, але користувався авторитетом у фахівців, часто давав консультації з етнографії, природознавства, історії. Був особисто знайомий з багатьма видатними діячами української науки і культури. Наприклад, коли відомий художник І.Ю.Рєпін завітав до нашого краю у пошуках матеріалу до своєї знаменитої картини "Запорожці", Я.Новицький супроводжував його в цій подорожі в пошуках людських типів - облич, фігур - адже він особисто знав багатьох мешканців губернії.

Він зібрав велику кількість народних пісень, казок, оповідань, переказів запорожців. Власноручно зробив безліч фотознімків з видами річок, урочищ, порогів, Дніпрових островів, скель, могил, курганів, людей, розповіді яких записував. Зібрав багату ботанічну колекцію. Укладений ним знахарський травник був відзначений срібною медаллю Московського університету. Багато часу присвятив збиранню, описанню та опублікуванню матеріалів з історії Запорожжя.

Під впливом сенсаційних розкопок скіфських царських курганів Куль-Оба, Чортомлик та ін., а також античних пам'яток у Причорномор'ї, Я.П.Новицький захопився археологією. Готуючись до самостійних досліджень, він відвідав музеї у Києві, Харкові, Петербурзі, ознайомився з археологічними колекціями, вивчив спеціальну літературу, листувався з багатьма істориками і археологами. Довгі роки збирав свідчення про знахідки речей на Хортиці, купував окремі з них, сам обстежував численні балки, байраки та прибережну частину острова. Знайдені предмети передавалися до створеного у 1902 р. Катеринославського музею. Були оглянуті і нанесені на карту 129 курганів.

Протягом 1904-1908 рр. Я.Новицький проводив розкопки на Хортиці і на правому березі Дніпра. Земляні роботи виконували спеціально найняті землекопи, а також учні середнього механіко-технічного училища міста Олександрівська. Результатом стала праця "Острів Хортиця на Дніпрі, його природа, історія і старожитності".

У 1915-1916 рр. Я.П.Новицький став одним з організаторів і першим директором краєзнавчого музею в Олександрівську. До нового музею він передав велику кількість зібраних ним експонатів - речей зі стоянок стародавніх людей, кісток доісторичних тварин.

Я.П.Новицький написав понад 40 праць з етнографії, історії, природознавства. Він був членом багатьох наукових товариств і комісій, зокрема Російського географічного товариства. Катеринославської вченої архівної комісії. За плідну 50-річну наукову діяльність у 1924 р. його було обрано членом-кореспондентом Всеукраїнської Академії Наук.