Міністерство комунального господарства УРСР вирішило виділити Дніпропетровську чотири тролейбуси фірми М.А.Н., які до 1944 року експлуатувались у Чернівцях, (два з них було обладнано фірмою Сіменс-Шукерт, решта - фірмою Браун-Бавері-Компані-ВВС), потім були вивезені до Румунії, а в 1945 році повернуте за репараціями до Києва, де працювали майже два роки. Машини були пофарбовані в голубий колір.
Будівельні роботи проводились влітку і восени 1947 року. 7 жовтня 1947 року розпочато
рух цих машин на маршруті від хлібозаводу до вул. Барикадної. У 1947 році тролейбуси
перевезли 152 тисячі пасажирів. Довжина лінії становила 5,7 км. У січні 1948
року з Москви прибули перші дві машини МТБ-82 (на 65 місць). 1 травня 1948
року лінія була подовжена до парку ім. Шевченка (по вул. Дзержинського).
У вересні 1948 року надійшло три тролейбуси МТБ-82, а в жовтні - ще три. Таким
чином, на 1 січня 1949 року в місті було 12 тролейбусів (8- МТБ-82 і 4 - М.А.Н).
Ремонтні майстерні і сарай для огляду машин розмістили в трамвайному депо № 1,
а самі машини стоя-ли на вулиці, поблизу трамвайного депо. Наприкінці 1948 року
діяли два маршрути: вокзал - міськрада, вокзал - парк Шевченка.
У 1949 році з Москви поступило 6 нових тролейбусів МТБ-82 і збудована нова лі-нія
довжиною 8 км: від центру міста по вул. Миронова і Плеханова, висоководному дерев'яному
мосту через Дніпро, по шосейній дорозі до залізничного переїзду поблизу станції
Нижньодніпровськ.
Загальна довжина мережі ліній досягла 17,1 км і в кінці 1949 року працювали
такі маршрути:
№ 1 Вокзал - міськрада;
№ 2 Вокзал - парк ім. Шевченка;
№ 3 Вокзал - центр - Ниж-ньодніпровськ. У дощовий період через незадовільний
стан доріг у Нижньодніпровськ тролейбуси на маршру-ті № 3 не ходили.
Після завершення робіт по реконструкції Привокзальної площі з листопада 1951 року всі три маршрути були подовжені від хлібозаводу (вул. Пастера) до самого вокзалу.
За матеріалами книги І.М. Науменко "З вершини століття",
"Пороги", Дн-вськ, 1997