01:39
АНД РВ
Амур-Нижньодніпровський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області. Здійснює діяльність у сфері юстиції та правосуддя. Поштова та фактична адреса: вул. Енеїди (Бажова), 26, м. Дніпро, 49024, моб. тел. +38 (097) 726-86-74, електронна пошта: [email protected], [email protected], офіційний вебсайт: https://www.probation.gov.ua.Психологічне тестування та профілактична робота з нагоди Всесвітнього дня запобігання самогубствам
10.09.2024 11:44
10.09.2024 року психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Едуард Абашія провів психологічне тестування суб’єкта пробації за його добровільною згодою. Під час зустрічі психологом був використаний опитувальник щодо стану здоров’я (Patient Health Questionnaire - PHQ-9).
Всесвітній день запобігання самогубствам, який відзначається щороку 10 вересня, присвячений запобіганню самогубствам у всьому світі. За даними Міжнародної асоціації запобігання самогубствам (IASP), цей день сприяє підвищенню обізнаності та пом’якшенню наслідків самогубств, а також є форумом для науковців, фахівців у галузі психічного здоров’я, кризових працівників, волонтерів та тих, хто пережив самогубство.
Згідно зі статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щороку майже 800 000 людей вмирають від самогубства. Ще більш шокуючим є те, що на кожне самогубство припадає понад 20 спроб самогубства, які робить кожна жертва.
Самогубства трапляються протягом усього життя і були другою провідною причиною смерті серед людей віком 15 -29 років у всьому світі у 2016 році. Самогубства трапляються не лише в країнах з високим рівнем доходу, а є глобальним явищем у всіх регіонах світу. Фактично, понад 79% світових самогубств у 2016 році сталися в країнах з низьким і середнім рівнем доходу.
Дослідження показують, що повішення, отруєння пестицидами, самоспалення, вогнепальна зброя, утоплення та передозування наркотиками є одними з найпоширеніших способів самогубства в країнах світу.
Депресія – поширений розлад, який піддається лікуванню. Існують різноманітні засоби лікування депресії. Слід намагатися застосовувати психотерапію або медикаментозне лікування препаратами першої лінії до того, як проводити інші втручання.
Найбільш серйозним (найтяжчим) ускладненням депресії є суїцид.
Дуже важливо визначити поведінку людини, яка має суїцидальні думки. Ознаки та симптоми включають «втрату апетиту і сну, дратівливу поведінку, зміну способу життя, відчуженість, розмови про негативні речі, відсутність надії, самотність, відсутність хвилювання, вираження почуття невдачі, непотрібності, гніву і т. д. Найкращий спосіб, яким член сім’ї, родич або друг може надати негайну допомогу – це вислухати, зрозуміти і надати безумовну підтримку і моральну допомогу людині.
Гострі предмети, отруту і хімікати, сильнодіючі ліки, певні речі (фотографії, іграшки, листи тощо), які можуть стати тригером для суїцидальних дій, слід тримати подалі від людей з суїцидальними думками. Їм не можна дозволяти залишатися в кімнаті наодинці, вони повинні бути в оточенні інших людей. Якщо у них є окрема кімната, всі засувки повинні бути незамкненими, щоб людина була в безпеці, принаймні, до консультації з фахівцем (психологом, психотерапевтом, психіатром).
Самогубство - це трагічний акт, який демонструє відчай, і його запобігання вимагає подальшої турботи та уваги до цієї проблеми, в тому числі в громадах, а також серед членів сім’ї, осіб, які здійснюють догляд за хворими, та інших. Своєчасні, ефективні дії всіх зацікавлених сторін - урядів, громадянського суспільства, громад, сімей та окремих осіб - можуть дати надію і знизити рівень суїцидальної поведінки.
Профілактика самогубств вимагає прийняття ключових ефективних заходів, заснованих на доказах. У цьому контексті ВООЗ рекомендує такі дії:
• обмежити доступ до засобів самогубства, таких як пестициди, вогнепальна зброя, певні ліки тощо.
• взаємодіяти зі ЗМІ для відповідального висвітлення випадків самогубств.
• розвивати соціально-емоційні життєві навички у підлітків.
• забезпечити ранню ідентифікацію, оцінку, управління та подальший супровід кожного, хто постраждав від суїцидальної поведінки.
Створення надії через дії включає в себе підвищення обізнаності про запобігання самогубствам та зменшення стигми навколо самогубства.
У Всесвітній день запобігання самогубствам ВООЗ закликає уряди, громади, сім’ї, громадянське суспільство та окремих осіб зробити свій внесок у створення надії та бути світлом, що демонструє підтримку всім тим, хто втратив близьких через самогубство, і тим, хто вижив.
Створення надії через дії дає людям, які мають суїцидальні думки, докази того, що існують альтернативи самогубству, і допомагає людям відновити їхню пристрасть до життя.
Кожна п’ята людина думає про самогубство в певний момент протягом життя. Це не обов’язково означає наявність психічного розладу, але в багатьох випадках існує зв’язок, оскільки дослідження показали, що людина, яка переживає депресію, в 20 разів більше ризикує покінчити життя самогубством, ніж людина, яка не страждає на депресію.
Хоча за останнє десятиліття ситуація значно змінилася, все ще існують стигма і міфи, які певною мірою стосуються самогубств. Стигма та міфи можуть заважати нам розпізнати, коли хтось перебуває в групі ризику.
Деякі речі, про які варто подумати:
Розмова про самогубство може бути благанням про допомогу, ніколи не припускайте, що вони не накладуть на себе руки - завжди сприймайте їхні почуття серйозно. Більшість людей, які відчувають суїцидальні настрої, насправді не хочуть померти, вони хочуть, щоб ситуація, в якій вони перебувають, припинилася. Багато чого можна зробити, щоб запобігти самогубству за допомогою своєчасної підтримки.
Не бійтеся ставити прямі запитання - чи думаєте ви про те, щоб покінчити з життям? Вислухайте, дайте зрозуміти, що вам не байдуже, будьте неупередженими, спробуйте з’ясувати причини таких думок, заохочуйте жити сьогоднішнім днем, а не зосереджуватися лише на негативі, проблемах, бідах та складнощах життя, запитайте, чи є у них плани і мрії на кінець життя, заохочуйте звернутися за професійною допомогою.
Якщо ви відчуваєте безпосередню небезпеку, переконайтеся, що ці люди не залишаються наодинці, і самостійно зверніться за професійною допомогою. Не ігноруйте свою інтуїцію, - зазначив психолог Едуард Абашія.
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Міжнародний день поліцейського співробітництва
06.09.2024 14:28
Психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Едуард Абашія інформує про наступне. Міжнародний день поліцейського співробітництва – свято Організації Об’єднаних Націй, яке відзначається щорічно 7 вересня. Він був заснований на честь заснування Інтерполу та з метою підкреслити роль правоохоронних органів усього світу у підтримці миру, безпеки та правосуддя. Протягом більшої частини історії людства співпраця між правоохоронними органами різних країн була організована в основному на індивідуальній основі.
Першою у світі ініціативою міжнародної співпраці правоохоронних органів став Поліцейський союз німецьких держав, створений у 1851 році. Він об’єднав сили таємної поліції з різних німецькомовних країн.
Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила 7 вересня Міжнародним днем поліцейського співробітництва під час своєї 77-ї сесії в грудні 2022 року. Перше святкування відбулося 7 вересня 2023 року, що збіглося зі 100-річчям заснування Інтерполу. Основна увага була зосереджена на вирішальній ролі жінок у поліцейській діяльності.
Основна мета Міжнародного дня поліцейського співробітництва - підкреслити центральну роль, яку відіграє світова правоохоронна спільнота у забезпеченні глобальної безпеки, а також важливість міжнародної координації між поліцією та правоохоронними установами у запобіганні та боротьбі зі злочинністю.
Заходи, що проводяться з цієї нагоди, спрямовані на зміцнення міжнародного співробітництва на різних рівнях (глобальному, регіональному та субрегіональному) у сферах, пов’язаних із запобіганням та боротьбою з транснаціональною злочинністю, а також запобіганням та протидією тероризму. Вони також покликані зміцнити співпрацю між Організацією Об’єднаних Націй та Інтерполом у таких ключових сферах, як глобальна охорона здоров’я, фінансова злочинність і корупція, кіберзлочинність, новітні технології та безпека на морі.
Під час Другої світової війни більшість держав-членів вийшли з Міжнародної комісії кримінальної поліції (МККП), оскільки вона перебувала під контролем нацистської Німеччини. Після закінчення війни МККП була відроджена як Міжнародна організація кримінальної поліції і відкрила нову штаб-квартиру в Парижі. У 1956 році вона прийняла новий статут і коротку назву - Інтерпол. Згодом штаб-квартира Інтерполу була перенесена до Сен-Клу в 1967 році, а в 1989 році - до Ліона. Офіс зв’язку знаходиться в Нью-Йорку, США.
Міжнародна організація кримінальної поліції - ІНТЕРПОЛ складається з:
- Генеральної Асамблеї;
- Виконавчого комітету;
- Генерального секретаріату;
- Національних центральних бюро;
- Радників;
- Комісії з контролю файлів.
Генеральний секретаріат є органом Інтерполу, який працює 365 днів у режимі 24/7. Для ефективного функціонування Генеральний секретаріат має 6 регіональних бюро:
• Аргентина (Буенос-Айрес)
• Камерун (Яунде)
• Кот-д'Івуар (Абіджан)
• Сальвадор (Сан-Сальвадор)
• Кенія (Найробі)
• Зімбабве (Хараре)
Вони об’єднують поліцію регіону для обміну досвідом та вирішення спільних проблем злочинності.
Інтерпол налічує 196 країн-членів, що робить цей орган найбільшою поліцейською організацією у світі. Вони працюють разом і з Генеральним секретаріатом для обміну даними, пов’язаними з поліцейськими розслідуваннями.
В організації працює близько 1 000 співробітників, чверть з яких - правоохоронці, відряджені національними адміністраціями своїх країн. Співробітники працюють будь-якою з чотирьох мов Організації: арабською, англійською, французькою та іспанською.
Інтерпол має спеціальні представництва при Африканському Союзі в Аддис-Абебі, Європейському Союзі в Брюсселі та Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку, а також офіси зв’язку при Управлінні ООН з контролю за наркотиками та злочинністю у Відні, при Європолі в Гаазі та в Карибському регіоні в Бріджтауні, Барбадос. Ця присутність дозволяє тісно співпрацювати з іншими організаціями, які поділяють місію щодо запобігання та боротьби з транснаціональною злочинністю. Вони також докладають спільних зусиль для зміцнення регіональної та глобальної безпеки.
Сьогодні Інтерпол є провідною міжнародною поліцейською організацією у світі, однак це не єдина організація, що сприяє міжнародному поліцейському співробітництву. Наприклад, його європейський аналог, Агентство Європейського Союзу з правоохоронної співпраці (Європол), було створено в 1998 році. Воно координує співпрацю між правоохоронними органами Європейського Союзу.
Міжнародний день поліцейського співробітництва підкреслює вирішальну роль міжнародної співпраці між правоохоронними органами у боротьбі з транснаціональною злочинністю, тероризмом і різними глобальними загрозами безпеці. Цей день слугує нагадуванням про важливість транскордонного обміну розвідданими, ресурсами та досвідом для ефективної боротьби з мережами організованої злочинності, тероризмом, торгівлею людьми, незаконним обігом наркотиків, кіберзлочинністю та іншими видами незаконної діяльності, які виходять за межі національних кордонів. Завдяки скоординованим зусиллям та обміну інформацією країни можуть посилити свою спроможність запобігати новим викликам безпеці та реагувати на них, гарантуючи безпеку та добробут громад у всьому світі, - зазначив психолог.
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Орган пробації інформує про Міжнародний день благодійності та день вшанування пам’яті Матері Терези
05.09.2024 09:29
Психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області Едуард Абашія інформує про наступне. Благодійність, як і волонтерство та філантропія, забезпечує реальний соціальний зв’язок і сприяє створенню інклюзивних та більш стійких суспільств. Благодійність може пом'якшити найгірші наслідки гуманітарних криз, доповнити державні послуги у сфері охорони здоров’я, освіти, житла та захисту дітей. Вона сприяє розвитку культури, науки, спорту та захисту культурної і природної спадщини. Вона також просуває права маргіналізованих і незахищених верств населення та поширює ідеї гуманності в конфліктних ситуаціях.
У Порядку денному сталого розвитку до 2030 року, прийнятому у вересні 2015 року, Організація Об’єднаних Націй визнає, що викорінення бідності в усіх її формах і вимірах, включно з крайньою бідністю, є найбільшим глобальним викликом і неодмінною вимогою сталого розвитку. Порядок денний також закликає до зміцнення духу глобальної солідарності, зосередженої, зокрема, на потребах найбідніших і найуразливіших верств населення. У ньому також визнається роль різноманітного приватного сектору - від мікропідприємств і кооперативів до транснаціональних корпорацій, а також роль організацій громадянського суспільства та благодійних організацій у реалізації нового Порядку денного.
17 Цілей сталого розвитку (ЦСР), викладених у Порядку денному, можна згрупувати у шість критично важливих сфер: люди, планета, процвітання, мир і партнерство. Вони мають потенціал трансформувати наше життя і нашу планету, забезпечуючи основу, необхідну для того, щоб благодійні інституції могли дати можливість усім людям зробити свій внесок у покращення нашого світу.
Міжнародний день благодійності був заснований з метою підвищення обізнаності та мобілізації людей, неурядових організацій та зацікавлених сторін у всьому світі для надання допомоги іншим через волонтерську та філантропічну діяльність. Дата 5 вересня була обрана з метою вшанування річниці смерті Матері Терези з Калькутти, яка отримала Нобелівську премію миру в 1979 році «за роботу, проведену в боротьбі за подолання бідності та страждань, які також становлять загрозу для миру».
Мати Тереза, відома католицька монахиня і місіонерка, народилася 26 серпня 1910 року під ім’ям Аньєза (або Аґнес) Ґондже Бояджіу. Вона народилася в Скоп’є (нині — столиця Республіки Північна Македонія, у ті роки – вілаєт Косово, провінція Османської імперії) у сім’ї албанки та влаха. З дитинства вона мріяла про чернече служіння та у 1928 році поїхала до Ірландії, де в Інституті Пресвятої Діви Марії вступила в чернечий орден «Ірландські сестри Лорето», і лише через шість тижнів відпливла до Індії як вчителька. Вона викладала протягом 17 років у школі ордену в Калькутті.
У 1931 році вона прийняла постриг і взяла ім’я Тереза на честь канонізованої 1927 року черниці-кармелітки Терези з Лізьє. У 1946 році сестра Тереза відчула «поклик у покликанні», який вона вважала божественним натхненням присвятити себе турботі про хворих і бідних. Тоді вона переїхала в нетрі, які спостерігала під час викладання. Муніципальна влада, на її прохання, надала їй гуртожиток для паломників, неподалік від священного храму Калі, де вона заснувала свій орден у 1948 році. Незабаром на допомогу їй з’їхалися співчутливі товариші. Було організовано диспансери та школи під відкритим небом. Мати Тереза прийняла індійське громадянство, а всі її індійські черниці стали носити сарі. У 1950 році її орден отримав канонічну санкцію від Папи Пія XII, а в 1965 році став папським згромадженням (конгрегацією) (підпорядковується тільки Папі).
У 1952 році вона заснувала Нірмаль Грідай («Місце для чистих серцем»), хоспіс, де невиліковно хворі могли жити й померти в гідних умовах. Її орден також відкрив численні центри для сліпих, людей похилого віку та інвалідів.
Під керівництвом Матері Терези, Місіонери Милосердя побудували колонію для прокажених під назвою Шанті Нагар («Місто Миру») поблизу індійського міста Асансол. У 1962 році індійський уряд нагородив Матір Терезу орденом Падма Шрі, однією з найвищих цивільних нагород, за її заслуги перед народом Індії. Папа Павло VI під час свого візиту до Індії в 1964 році подарував їй свій церемоніальний лімузин, який вона відразу ж розіграла в лотерею, щоб допомогти у фінансуванні своєї колонії для прокажених. У 1968 році її викликали до Риму, щоб заснувати там дім, в якому працювали переважно індійські монахині.
На знак визнання її апостольства, Папа Павло вшанував її 6 січня 1971 року, вручивши їй першу Премію Миру імені Папи Івана XXIII. У 1979 році вона отримала Нобелівську премію миру за свою гуманітарну діяльність, а наступного року індійський уряд нагородив її Бхарат Ратна (хінді भारत रत्न), найвищою цивільною нагородою Республіки Індія. Назва перекладається як «Коштовність Індії».
В останні роки життя Мати Тереза виступала проти розлучень, контрацепції та абортів. Вона також мала слабке здоров’я і перенесла серцевий напад у 1989 році. У 1990 році вона подала у відставку з посади глави ордену, але була повернута на посаду майже одноголосним голосуванням - єдиним голосом, що не погодився, був її власний. Погіршення стану серця змусило її піти на пенсію, і в 1997 році орден обрав її наступницею сестру Нірмалу, яка народилася в Індії. На момент смерті Матері Терези її орден налічував сотні центрів у більш ніж 90 країнах світу, в яких працювало близько 4 000 монахинь і сотні тисяч мирян. Через два роки після її смерті розпочався процес проголошення її святою, а Папа Іван Павло ІІ видав спеціальний декрет, щоб прискорити процес канонізації. Вона була беатифікована 19 жовтня 2003 року, потрапивши до лику блаженних за найкоротший час в історії Церкви. Канонізована Папою Франциском І 4 вересня 2016 року.
Хоча Мати Тереза демонструвала життєрадісність і глибоку відданість Богові у своїй щоденній праці, її листи (які були зібрані і опубліковані в 2007 році) свідчать про те, що вона не відчувала Божої присутності у своїй душі протягом останніх 50 років свого життя. Листи розкривають страждання, які вона пережила, і її відчуття, що Ісус залишив її на початку її місії. Продовжуючи переживати духовну темряву, вона прийшла до переконання, що бере участь у Христових страстях, особливо в момент, коли розп’ятий Христос промовляє: «Боже мій, Боже мій, нащо Ти мене покинув?» (Євангеліє від Матвія 27, 46). Ці слова розповідають про смуток людини, яка почувається покинутою Богом.
Незважаючи на ці труднощі, Мати Тереза залишалася відданою своїй вірі та праці для Христа. Понад 45 років вона служила бідним, хворим, сиротам і вмираючим, одночасно керуючи розширенням діяльності Місіонерів Милосердя спочатку в Індії, а потім і в інших країнах світу, включаючи хоспіси і будинки для найбідніших і бездомних. Діяльність Матері Терези була визнана і схвалена в усьому світі, і вона отримала ряд нагород і відзнак, в тому числі Нобелівську премію миру. Мати Тереза померла 5 вересня 1997 року у віці 87 років.
На знак визнання ролі благодійності в полегшенні гуманітарних криз і людських страждань як всередині країн, так і між ними, а також зусиль благодійних організацій і окремих осіб, включаючи діяльність Матері Терези, на 58-му пленарному засіданні Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у 2012 році в своїй резолюції A/RES/67/105 проголосила 5 вересня, в річницю смерті Матері Терези, Міжнародним днем благодійності, - зазначив психолог.
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проект :: Реклама на сайті
