[email protected]

24 грудня 2024, 15:39

Протидія злочинам у сфері обігу лікарських засобів: ефективна робота податківців Дніпропетровщини

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Фармацевтична промисловість посідає важливе місце в економіці України. Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів є вагомим сегментом вітчизняного ринку.
Водночас, фальсифіковані лікарські засоби виступають однією з найсерйозніших проблем охорони здоров’я людей.
Фахівцями управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку діяльності суб’єкта господарювання, який має ліцензію на виробництво лікарських засобів.
Під час фактичної перевірки щодо підтвердження/спростування видачі сертифікатів на лікарські засоби на окремі серії партій товару видачу підприємством таких сертифікатів не підтверджено.
Результати перевірки стали підставою для звернення податківців до Державної служби України з лікарських засобів і контролю за наркотиками з метою вилучення з обігу серії лікарських засобів у кількості 2 980 834 одиниці продукції, на які відсутні відповідні документи.
Розпорядженнями Державної служби України з лікарських засобів і контролю за наркотиками заборонено реалізацію, зберігання та застосування зазначених лікарських виробів з відповідним маркуванням.
Суб’єкти господарювання, які мають у наявності зазначені у розпорядженнях Державної служби України з лікарських засобів і контролю за наркотиками відповідні серії партій товару, зобов’язані вжити заходів щодо вилучення їх з обігу шляхом знищення або повернення постачальнику.
Фальсифіковані лікарські засоби, крім прямої шкоди життю і здоров’ю громадян, завдають значних втрат державі і суб'єктам фармацевтичного ринку, які працюють в умовах діючого законодавства.
Робота податкової служби у напрямку протидії нелегальному обігу підакцизних товарів триває.


Транспортний податок: місцеві бюджети Дніпропетровщини від платників отримали понад 19,7 млн гривень

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
З початку поточного року від платників транспортного податку до місцевих бюджетів Дніпропетровської області надійшло понад 19,7 млн грн транспортного податку. Порівняно з січнем – листопадом 2023 року надходження виросли на понад 6,7 млн грн, або на 52,4 відсотки.
Нагадуємо, що відповідно до п. 267.4 ст. 267 розділу ХІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ.


За спеціальне використання води платники поповнили рентною платою загальний фонд держбюджету на понад 81,2 млн гривень

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
У січні – листопаді 2024 року до загального фонду державного бюджету від платників рентної плати надійшло понад 81,2 млн гривень.
Звертаємо увагу, що платниками рентної плати за спеціальне використання води, що платниками рентної плати за спеціальне використання води є:
- первинні водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів;
- суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.


Особливості заповнення ПН за операцією з вивезення товарів в митному режимі реекспорту

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Відповідно до п. 206.5 ст. 206 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім операцій з вивезення відповідно до пп. 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої ст. 86 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI із змінами та доповненнями (далі – МКУ), що оподатковуються податком за ставкою, визначеною п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПКУ.
Реекспорт – це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина перша ст. 85 МКУ).
Відповідно до п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами (далі – Порядок № 1307), у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у графі «Отримувач (покупець)» зазначаються найменування (П. І. Б.) нерезидента та через кому – країна, в якій зареєстрований покупець (нерезидент), а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «300000000000», рядок «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта» не заповнюється. У верхній лівій частині такої податкової накладної у відповідному рядку графи «Інформація про операцію з вивезення товарів за межі митної території України» зазначаються дата та номер договору (контракту), відповідно до якого здійснюється операція з вивезення за межі митної території України товарів, та у разі здійснення таких операцій на підставі форвардного контракту у спеціальному полі робиться позначка «Х». В окремому рядку зазначаються дата та номер відповідної митної декларації.
Згідно з п. 8 Порядку № 1307 при складанні такої податкової накладної у верхній лівій частині накладної у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причин» робиться помітка «Х» та зазначається тип причини «07 – Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України».
Відповідно до п. 17 Порядку № 1307 у податковій накладній, складеній на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування ПДВ, у графі «Складена на операції, звільнені від оподаткування» верхньої лівої частини робиться помітка «Без ПДВ».
У розділі Б табличної частини такої податкової накладної зазначаються, зокрема:
у графах 4 та 5 – одиниці виміру товарів, які застосовуються при оформленні митної декларації на такі товари (п.п. 3 п. 16 Порядку № 1307);
у графі 8 – код ставки «903» (п.п. 6 п. 16 Порядку № 1307);
у графі 9 – код відповідної пільги з ПДВ згідно з Довідниками податкових пільг, які затверджені ДПС станом на дату складання податкової накладної (п.п. 7 п. 16 Порядку № 1307);
графа 11 – не заповнюється (нулі, прочерки та інші знаки чи символи у цій графі не проставляються) (п.п. 9 п. 16 Порядку № 1307).
У разі складання податкової накладної на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування ПДВ, рядки II - X розділу А табличної частини не заповнюються (п. 16 Порядку № 1307).
Інші графи заповнюються у загальному порядку.


Постачання на митній території України та експорт товарів, які підпадають під РЕЗ: скільки символів зазначається у графі 3.1 «товар згідно УКТ ЗЕД» у ПН?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Пунктом 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (далі – Порядок № 1307) визначено, що у разі постачання товару заповнюється графа 3.1, в якій зазначається код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається суцільним порядком без будь-яких розділових знаків (пробілів, крапок тощо).
Платники податку, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати, зокрема, код товару згідно з УКТЗЕД не повністю, але не менше ніж чотири перші цифри відповідного коду. При цьому код згідно з УКТЗЕД зазначається на рівні позиції, підпозиції, категорії, підкатегорії відповідно до Закону України від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX «Про Митний тариф України».
У зв’язку із запровадженням режиму експортного забезпечення до операцій з експорту окремих видів товарів (далі – РЕЗ) Порядок № 1307 не передбачає особливостей щодо заповнення графи 3.1 «товар згідно УКТ ЗЕД» податкової накладної. Тому, при здійсненні операцій з постачання товарів, щодо яких запроваджено РЕЗ, як на митній території України так і у разі їх експорту, у графі 3.1 код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається не менше ніж чотири перші цифри відповідного коду.
Водночас, з урахуванням положень п. 9 прим. 35 розд. ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України, рекомендуємо при здійсненні операцій з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту товарів, які підпадають під РЕЗ, складати податкову накладну та реєструвати її в ЄРПН із зазначенням повного коду товару згідно з УКТ ЗЕД (на рівні десяти цифр).


Чи включається до доходу ФОПа – платника єдиного податку другої та третьої групи (крім е-резидента) відшкодована орендарем сума комунальних платежів?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Відповідно до частини першої ст. 810 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла (абзац перший частини першої ст. 820 ЦКУ).
Пунктом 5 частини першої ст. 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон № 2189) визначено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
При цьому індивідуальний споживач – це, зокрема, фізична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 частини першої ст. 1 Закону № 2189).
Виконавець комунальної послуги – це суб’єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (п. 2 частини першої ст. 1 Закону № 2189).
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розд. XIV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
Згідно з п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання – фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів.
Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп передбачено ст. 292 ПКУ.
Відповідно до п. 292.1 ст. 292 ПКУ доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Враховуючи викладене, оскільки отримання фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку доходу у вигляді відшкодування суми комунально-житлових послуг не передбачає надання зазначених послуг таким підприємцем на користь юридичної особи або фізичної особи – підприємця (орендарів), то такий дохід не включається до доходу фізичної особи – підприємця, але оподатковується за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку – фізичних осіб.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розд. IV ПКУ, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платником податку, зокрема, є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 ПКУ визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.
Водночас, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, зокрема:
дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розд. IV ПКУ (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ);
інший дохід, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ).
Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, становить 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, визначення якого наведене у п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 ПКУ, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 ПКУ, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 ПКУ).
Враховуючи зазначене, у разі якщо орендарем (юридичною особою або фізичною особою – підприємцем) виплачується на користь фізичної особи дохід у вигляді суми відшкодованих витрат, понесених на сплату комунальних послуг або орендар компенсує сплачені комунальні послуги власнику майна, то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи з відповідним оподаткуванням.
Разом з тим, якщо зазначений дохід виплачується орендарем – фізичною особою на користь фізичної особи – власника майна (орендодавець), то орендодавець зобов’язаний включити суму такого доходу до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.


Пальне, яке передано на зберігання іншому суб’єкту господарювання, реалізується його власником, а відвантаження покупцю здійснюється безпосередньо з місця зберігання: складання акцизної накладної

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) інформує.
Пунктом 231.1 ст. 231 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, зокрема, що платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати таку акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі – ЄРАН).
Відповідно до п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ реалізація пального або спирту етилового для цілей розд. VI «Акцизний податок» ПКУ – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
до акцизного складу;
до акцизного складу пересувного;
для власного споживання чи промислової переробки;
будь-яким іншим особам.
Розпорядник акцизного складу – це, зокрема, суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Розпорядник акцизного складу пересувного – суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий або ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ (п.п. 14.1.224 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
При переході від одного суб’єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.
Відповідно до п. 231.1 ст. 231 ПКУ при переході права власності від одного суб’єкта господарювання до іншого на пальне, що знаходиться у транспортному засобі, змінюється розпорядник акцизного складу пересувного, а транспортний засіб стає іншим акцизним складом пересувним і на таку операцію складається акцизна накладна.
Якщо суб’єкт господарювання здійснює продаж пального (яке зберігається за договором відповідального зберігання) іншим суб’єктам господарювання з акцизного складу зберігача пального на акцизний склад пересувний отримувача пального, то в такому випадку реалізацію пального в розумінні п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ здійснює саме особа, яка здійснює таку фізичну передачу (відпуск, відвантаження) пального. Така особа зобов’язана скласти та зареєструвати в ЄРАН акцизну накладну на операції з реалізації пального з акцизного складу на акцизний склад пересувний.
Отже, якщо реалізація пального здійснюється суб’єктом господарювання, який передав пальне на зберігання іншому суб’єкту господарювання, а відвантаження пального покупцю здійснюється безпосередньо з такого місця зберігання, то акцизна накладна складається у двох примірниках розпорядником акцизного складу, на якому зберігалось пальне.
У такій накладній в рядку «Особа, що реалізує пальне» зазначаються реквізити розпорядника акцизного складу, на якому зберігалось пальне, а у рядку «Особа – отримувач пального» – реквізити отримувача пального. Інші реквізити акцизної накладної заповнюються в залежності від умов оподаткування та напряму використання пального у загальному порядку.


Чи є об’єктом оподаткування військовим збором дохід, отриманий фізичною особою – резидентом, від продажу нерухомого майна?

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) нагадує, що відповідно до п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 розд. ІV ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Підпунктом 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників збору, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ, здійснюються в порядку, встановленому розд. IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення», за ставкою 5 відс., визначеною п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором для платників, визначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого згідно з п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 розд. ІV ПКУ включається частина доходу від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 розд. ІV ПКУ.
Водночас, п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розд. IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13 прим. 1 ст. 170 розд. ІV ПКУ та п. 14 підрозд. 1 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ.
Враховуючи викладене, частина доходу, отриманого фізичною особою від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 розд. ІV ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором.


Про термін проведення камеральної перевірки своєчасної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) звертає увагу, що згідно з абзацами другим – чотирнадцятим п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) предметом камеральної перевірки також можуть бути:
1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пп. 2, 3 частини першої та п. 10 частини другої ст. 5 Закону України від 15 липня 2021 року № 1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (із змінами);
5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог ст. 39 прим. 3 ПКУ;
6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених ст. 39 прим. 3 ПКУ;
8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог п. 44 прим. 1.2 ст. 44 прим. 1 ПКУ;
9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених ст. 44 прим. 2 ПКУ;
10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до п. 44 прим. 1.3 ст. 44 прим. 1, підпунктів 6 – 8 п.п. 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 ПКУ;
11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до п. 141.13 ст. 141 ПКУ, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти;
12) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до п. 141.14 ст. 141 ПКУ, а також своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов’язання у вигляді авансового внеску з податку на доходи фізичних осіб, визначеного відповідно до п.п. 177.5. прим. 1 п. 177.5 ст. 177 ПКУ.
Статтею 76 ПКУ визначено порядок проведення камеральної перевірки.
Пунктом 76.1 ст. 76 ПКУ передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 ПКУ (п. 76.2 ст. 76 ПКУ).
Пунктом 76.3 ст. 76 ПКУ визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, – за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений ст. 200 ПКУ.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ.
Згідно з абзацами першим – третім п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2, застосування вимог п. 141.4 ст. 141 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39 прим. 2, застосування вимог п. 141.4 ст. 141 ПКУ) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
У разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов’язаних з декларуванням податкових зобов’язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.
Слід зауважити, що п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.
При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2120-ІX). Законом № 2120-ІX ст. 102 ПКУ було доповнено п. 102.9.
Так, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану що вводиться в Україні зупиняється перебіг строків, визначених ПКУ, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених ПКУ (п. 102.9 ст. 102 ПКУ у редакції Закону № 2120-ІX).
Водночас, п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Так, відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, до 01 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Поряд з цим зазначаємо, що Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності з 01.08.2023, п. 102.9 ст. 102 ПКУ виключено.
Таким чином, камеральна перевірка своєчасної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах контролюючого органу.
Контролюючий орган має право провести таку камеральну перевірку протягом 1095 календарних днів з дня фактичної сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання (з дня вчинення правопорушення) та після закінчення строку давності (1095 днів), який припадав на період дії карантину та/або воєнного стану (до 01.08.2023), враховуючи період зупинення такого строку давності з 18 березня 2020 року до 31 липня 2023 року (включно).


До уваги платників!

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (територія обслуговування - місто Дніпро) повідомляє.
Штрафна (фінансова) санкція за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов’язання встановлена ст. 124 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
З якої дати починається відлік строку давності для застосування штрафної (фінансової) санкції за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов’язання та чи подовжується при цьому строк давності на період його зупинення з 18.03.2020 до 31.07.2023 (включно)?
Так, відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відс. погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу.
Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов’язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний опера