Олександр Макаревський - преосвященний Феодосій

Серед ряду політичних, громадських і культурних діячів нашого краю помітне місце займає постать преосвященного Феодосія, єпископа Катеринославського і Таганрозького. Як згадували про нього сучасники, він був особистістю високого культурного рівня, сприяв розвитку культури і освіти краю, був видатним місцевим історіографом.

Преосвященний Феодосій, а в миру Олександр Григорович Макаревський, народився 1822 року на Чернігівщині у сім'ї диякона. Освіту отримав духовну, спочатку в навчальних закладах Чернігівщини, а завершив у Київській духовній академії. Почав службу у Смоленську викладачем історії, згодом був призначений ректором в'яземських повітового і парафіяльного училищ. Ця посада вимагала прийняття священицького сану, тому 1853 року Олександр Григорович одружився і був висвячений на священика.

Отець Макаревський з благословення духовного і світського начальства обіймав численні посади, отримував подяки і нагороди за службу. Але померла його дружина, і він прийняв чернечий сан. Постриг відбувся у день пам'яті преподобного Феодосія Печерського, на честь якого був наречений новий чернець.

Феодосія перевели до Петербурга, ще пізніше до Воронежа, а влітку 1871 року призначили єпископом Катеринославським і Таганрозьким. 17 серпня цього ж року він прибув до Катеринослава.

Вже другого дня після приїзду владика проводив службу в кафедральному соборі, де звернувся до віруючих зі словом, в якому виклав погляд на своє служіння і пастирську діяльність. Обіцяв докласти усіх зусиль на добро і процвітання єпархії та її вірних. Слово владики не розійшлось із ділом. Преосвященний на цій посаді замінив єпископа Олексія, який був грозою духовенства і парафіян, і став його повною протилежністю, провів важливі реформи, демократизував церковне управління, за що духовенство, особливо нижче, було йому безмежно вдячне.

За майже 14 років управління Катеринославською єпархією Феодосій зробив багато корисного. При ньому, з 1872 року почали виходити «Екатеринославские епархиальные ведомости», де відображалось духовне і адміністративне життя єпархії, обговорювались питання церковнослужительської практики. При Феодосії були уведені з'їзди духовенства, заведено благочинницькі бібліотеки. Під безпосереднім наглядом єпископа було завершене будівництво семінарії, побудовані нові приміщення для духовних училищ у Катеринославі та інших містах губернії і гуртожитки при них. Багато сил доклав владика для влаштування жіночого єпархіального училища. До прибуття Феодосія до Катеринослава це училище нараховувало всього 79 вихованок, у рік смерті архіпастиря їх кількість доходила до 236. Притулок для дівчаток-сиріт духовного звання перетворився на досить солідний середній навчальний заклад. Опікувався преосвященний і справою народної освіти. З цією метою при Катеринославській духовній семінарії було засновано Єпархіальну училищну раду, яка займалась відкриттям церковнопарафіяльних шкіл. Владика особисто слідкував за цією роботою, аж до того, що сам їздив по селах і перевіряв стан шкіл. Турботами архіпастиря кількість таких шкіл збільшилась майже утричі.

Виявив себе преосвященний і як невтомний історіограф Катеринославщини. З-під його пера вийшли дійсно вагомі праці історичного характеру, високо оцінені як його сучасниками, так і наступними дослідниками історії краю. І хоча духовного пастиря цікавила, в першу чергу, історія єпархії в релігійному аспекті - історія церков, монастирів, парафій, діяльність їх керівників, він не міг обійти і інших тем. Не міг він не зацікавитись центром релігійно-морального життя Запорожжя - Самарським Пустинно-Миколаївським монастирем, котрий мав величезне значення в історії козаччини.

Про цей монастир писали й інші, скажімо, архієпископ Гавриїл Розанов та А. Скальковський. Але праця Феодосія була значно ґрунтовніша, основана на вивченні архівних матеріалів, що стосувались історії монастиря. Книга Феодосія «Материалы для историко-стагистического описання Екатеринославской епархии (церкви и приходы прошедшего XVIII столетия», видана у 1880 році у Катеринославі стала важливим джерелом для науковців-істориків, вчителів, студентів, активістів церкви, краєзнавців-аматорів. У цій праці вміщено історичні і статистичні відомості про церкви і парафії 10 міст і 226 сіл Катеринославської єпархії. Поруч із багатими архівними матеріалами автор використав усні оповіді священиків і старожилів. До речі, владика усіляко заохочував священництво подавати йому різноманітні матеріали про історію і сучасне життя парафії. Підлеглим не раз доводилось чути від владики заклики до співпраці.

Опис кожного населеного пункту в «Матеріалах» починається з відомостей про місцезнаходження його, далі історія виникнення, перекази, пов'язані із заснуванням і назвою міста, села, слободи. Ще далі - дані статистичні: кількість жителів, господарств, відстань поселень від важливих об'єктів, ім'я власника, якщо це село поміщицьке тощо. Цікаві і етнографічні відомості - про побут, звичаї. Звичайно ж, багато місця приділяється описам церков, священнослужителям, церковному життю.

Зміст цієї книги настільки багатий, що із неї цілком можна починати вивчення історії нашого краю. А преосвященного Феодосія сміливо можна ставити в один ряд із визначними істориками Придніпров'я. Його працями користувались такі відомі історики, як Дмитро Яворницький, Дмитро Багалій та інші. Преосвященний Феодосій зарекомендував себе і як добра, чуйна, доброзичлива людина, завжди готова допомогти ближньому. Отже, зовсім не дивно, що смерть владики, яка сталася 6 лютого 1885 року від апоплексії головного мозку, була сприйнята як велике горе всієї єпархії.

Поховали єпископа у катеринославському кафедральному соборі. Над місцем поховання дітьми покійного поставлено кіот з іконою, на якій зображені Св. князь Олександр Невський та Преподобний Феодосій Печерський. Наступник - єпископ Серапіон дав розпорядження причтам усіх церков міста щорічно у день смерті свого попередника проводити заупокійну літургію і панахиду за преосвященним Феодосієм, а також за усіма архієпископами, які правили Катеринославською єпархією. Віддавали належне пам'яті преосвященного і представники інтелігенції краю. Його діяльності і працям багато уваги присвятив визначний історик церкви Василь Біднов. Про значення Феодосія як історика писав видатний вчений Антін Синявський. А їхні роботи присвячено пам'яті церковного випуску «Летописи Екатеринославской ученой архивной комиссии».

25-річчю від дня смерті архіпастиря інтелігенція Катеринослава присвятила урочисте засідання Вченої архівної комісії. Було запропоновано зібрати і перевидати історичні праці Феодосія, скласти бібліографію його творів. Ця пропозиція, висловлена на початку століття, не втратила свого сенсу й тепер.