Новик Катерина Йосипівна

Наша видатна землячка Катерина Йосипівна Новик, відомий вчений-палеоботанік, випускниця Катеринославського Інституту народної освіти. Народилася вона 14 грудня 1898 р. у м. Катеринославі, за одними даними, у родині робітника-металурга, за іншими — службовця. Цей момент ще потребує уточнення, але непрямим свідоцтвом на користь останньої версії є те, що вона закінчила Катеринославську гімназію (1917). Справа в тому, що у 1887 р. спеціальним циркуляром міністра Делянова було знову введено станові обмеження на прийом до гімназій. Циркуляр цей був схвалений імператором і став на заваді вихідцям із незаможних станів. Цікаво, що свого часу від цього постраждав К.І. Чуковський, якого відповідно до положень указу виключили з одеської гімназії.

З іншого боку, це могла бути Маріїнська гімназія, оскільки в статтях про К.Й. Новик повідомляється, що після закінчення гімназії дівчина працювала вчителькою. Право працювати вчителькою давало закінчення спеціального додаткового восьмого класу жіночої гімназії, випускниця якого отримувала диплом домашньої вчительки Тож можна думати, що К.Й. Новик мала відповідну педагогічну освіту.

З відкриттям Катеринославського університету у 1918 р. Катерина стає його студенткою. В багатьох нарисах, присвячених її життю, вказується, що вона була студенткою природничого відділення Катеринославського інституту народної освіти. Але це можна віднести вже до періоду її навчання у 1920–1923 роках, коли університет було перейменовано на Інститут народної освіти. А починала вона навчатися, ймовірніше за все, на природничому відділенні фізико-математичного факультету Катеринославського університету.

Після закінчення інституту деякий час працювала вчителькою природознавства в середній Трудовій школі № 2 м. Дніпропетровська, де викладала природознавство та хімію. У 1928 р. закінчила аспірантуру при науково-дослідницькій кафедрі геології Дніпропетровського гірничого інституту. За іншими даними, вона одночасно працювала в школі й вчилася в аспірантурі. За історіографічними матеріалами до 1929 р. К.Й. Новик працювала в ДГІ. Надалі — науковим співробітником в Українському геологічному тресті (УГТ), а пізніше — в Українському геологічному музеї в Києві. Але мабуть все-таки це був не УГТ, оскільки на той час в Україні діяв Український геолого-розвідувальний трест (УГГТ), який у 1932 р. був реорганізований в Український геолого-гідрогеодезичний трест (УГГГТ). І тільки у 1935 р. він був перейменований на Український геологічний трест (УГТ) при Головному геолого-гідрогеологічному управлінні Наркомважпрому СРСР. Але тоді К.Й. Новик вже не працювала в цій організації. З 1934 р. і до останніх днів свого життя К.Й. Новик працювала в Інституті геологічних наук АН України. Вона зробила значний внесок у формування колекцій Геологічного музею АН України.

Основними напрямами її досліджень на той час було вивчення кам’яновугільної флори Донецького басейну, Дніпрово-Донецької западини, Північного Кавказу. А також вивчення та стратиграфічне розчленування порід кам’яновугільної системи Донецького басейну. З 1934 по 1939 роки вона очолювала кабінет Донбасу при Секторі палеонтології та стратиграфії ІГН АН України. Вчений ступінь кандидата геологічних наук без захисту дисертації їй було присуджено у 1936 р. Наступного року вона взяла участь у роботі Міжнародного геологічного конгресу (Москва). Поступово її дослідження розширюються і охоплюють Європейську частину СРСР. Вона вціліла за часів репресій, коли з інституту було репресовано немало вчених і продовжила науко-ву діяльність вже в Уфі, куди евакуювали ІГН АН України.

У 1943 р. К.Й. Новик успішно захищає докторську дисертацію за темою: «Флора і стратиграфія кам’яновугільних відкладень Кальміус-Торецької котловини Донецького басейну». Науковці відзначають, що у своїх працях вона описала за родами та видами надзвичайно багато представників викопної флори. Зокрема тільки у докторській дисертації вона описала понад 162 такі викопні рослини як насінні папороті, членистостеблові, плаунові.

З березня 1944 р. після повернення з евакуації К.Й. Новик активно працює над відновленням діяльності геологічного музею на посаді його директора. На цій посаді вона перебувала до 1946 р.

Надалі географія її наукових інтересів поширюється на тільки-но відкритий Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн, на північний Кавказ. Вона та Т.А. Іщенко висловлюють думку про наявність значної кількості видів кам’яновугільної флори Львівсько-Волинського басейна, що було підтверджено подальшими дослідженнями їх послідовників.

Її дослідження набули визнання, що знайшло підтвердження обранням вченої членом-кореспондентом АН УРСР (1951).

У подальшому за її авторством та у співавторстві вийшла низка монографій: «Каменноугольная флора Европейской части СССР» (1952), «Каменноугольная флора восточной части Донецкого бассейна» (1954), «Фауна и флора каменноугольных отложений Галицко-Волынской впадины» (1956), «Раннекаменноугольная флора западной части Донецкого бассейна» (1968), «Закономерности развития каменноугольной флоры Юга европейской части СССР» (1974), «Флора и фитостратиграфия верхнего карбона Северного Кавказа» (1978) тощо. Її висновки щодо наявності певних флористичних регіонів (провінцій) та шляхів розповсюдження флори в напрямку Донецького басейна отримали визнання в науковому світі.

За даними І.М. Шихненка «у 1950–1970-х роках вчена працювала завідувачкою відділу стратиграфії та літології палеозойських відкладів ІГН АН УРСР, приймала участь у Міжнародному геологічному конгресі в Данії, Міжнародному конгресі з історії науки та Міжнародному конгресі з стратиграфії та геології карбону в Москві, очолю-вала геолого-географічну секцію товариства «Знання», а також працювала в Українському палеонтологічному товаристві».

Надзвичайно цікавим напрямом її наукової діяльності була історія геології. Раритетною зараз є монографія «История геологических исследований Донецкого каменноугольного бассейна (1700–1917)», написана нею у співавторстві з В.В. Пермяковим і К.О. Коваленко (1960), в якій на надзвичайно широкій джерельній базі розглянуто історію геологічних досліджень Донецького басейну, його промислового освоєння. Надана надзвичайна цінна інформація щодо окремих дослідників Донбасу та підприємців. Ця книга є безцінною для істориків науки і техніки, взагалі для історичної науки. З іншого боку, без неї не може обійтись і фахівець-геолог, оскільки там детально викладено й основні геологічні результати вивчення карбонового вугілля Донецького басейну.

Історія геологічних наук завдячує К.Й. Новик та її статтям про відомих геологів. Таких зокрема як М.Д. Залєський, Б.І. Чернишов, А.М. Криштофович, Л.І. Лутугін та інших. Між іншим, А.М. Криштофович, уродженець м. Павлограда Катеринославської губернії, був визначним палеоботаніком, справу якого продовжила К.Й. Новик. Є у К.Й. Новик й інші праці з історії геології, зокрема з історії палеоботанічних досліджень в Україні, історії ІГН АН України, статті присвячені іншим видатним вче-ним тощо.

К.Й. Новик підтримувала наукові контакти з багатьма відомими вченими. Серед її дописувачів — відомі геологи М. Нейбург, О. Ейнор та інші. Серед вихованців палеоботанічної школи К.Й. Новик три доктори та десять кандидатів наук. Її наукова діяльність неодноразово відзначалася державними та відомчими нагородами.

Пішла з життя Катерина Йосипівна 1 листопада 1984 р. Наша співвітчизниця залишила по собі й добру пам’ять, і низку значних наукових праць, і колектив своїх вихованців, який надалі продовжував справу, розпочату нею в Інституті геологічних наук АН УРСР.