Дніпропетровський пасічник Євген Молотков поділився секретами майстерності

Як він став любителем «солодкого життя»

— Євгене Леонідовичу, як сталося, що ви прилучилися до бджільництва?

— Яблуко від яблуні недалеко падає… Батько тримав пасіку, і, зрозуміло, що моя поява в бджолиному царстві було визначена. Правда, сталося це в досить зрілому віці. Деякі діти пасічників допомагають батькам, тільки-но починають ходити. А мені було вже за 30, коли з’явився на батьківській пасіці з найсерйознішими намірами. Майже одразу зрозумів дві речі. Перша — бджоли зовсім не так кусючі, як про них розповідають. І друга — що Бог мене нагородив даром полюбити бджільництво й опанувати навичками цієї непростої справи.

— Такий собі Ілля Муромець бджільництва…

—У мене чимало знайомих, які завели бджіл, коли вийшли на пенсію. Мабуть, збирання меду не терпить суєти й вимагає не тільки часу, а й певного стану душі. Єдиного рецепта прилучення до бджільництва не існує. Головне, що є і обов’язковим, — аби людина серйозно і глибоко зрозуміла, що ця справа — її.

— А до 30-и чим займалися?

— Після інституту — за освітою я хімік — працював у місті Шостка на підприємстві «Свема», що випускало відому на весь Радянський Союз плівку, на яку знімалося кіно. Коли плівка стала непотрібною і «Свема» канула в Лету, я повернувся в рідну Дніпропетровщину і влаштувався на роботу в обласну книжкову друкарню, де 30 років працював начальником лабораторії. Попутно почав займатися бджільництвом. А втім, ще невідомо, що було попутним і другим. Адже пасіка для мене — це святе.

— Як кажуть, коли бджільництво заважає роботі, кинь роботу?..

— Я це і зробив би із задоволенням, так виробничий стаж шкода було втрачати. До формальної пенсії мені треба було два місяці. Однак я давно вже зрозумів: у моєму житті трапився щасливий збіг, коли справа не тільки лягла на душу, а ще й стала підмогою сімейного бюджету.

Коли пішла в небуття друкарня, бджілки підтримали мене й морально, і матеріально. Я іноді запитую себе: якщо тримати бджіл чисто з меркантильних міркувань, чи приноситиме ця справа той дохід, який приносить людям, котрі повністю розчиняються в унікальному процесі створення меду і найчастіше забувають про такі поняття, як вигода, прибуток? І відповідаю: ні, не приноситиме, тому що медозбір і корисливість — поняття несумісні.

Що свідчить про якісну продукцію?

— Ну, це на вашу думку. Але ж деякі, так би мовити, ваші колеги вважають за можливе навіть обманювати: наприклад, мед, зібраний на різнотрав’ї чи соняшнику, видавати за травневий — акацієвий, у якого найвища вартість…

— У сім’ї, як мовиться, не без виродка… Тому справжні цінителі меду, люди, які постійно купують цей цілющий природний продукт і включають його до свого раціону, прагнуть мати справу з перевіреними бджолярами, котрі не бояться зворотного зв’язку, не бояться роздавати свої візитні картки, залишати свої номери телефонів.

У мене теж постійне коло покупців, і якщо в мою торговельну точку заходить випадкова людина, вона, як правило, стає моїм постійним покупцем. Запорука тому — «прозорість» моєї продукції, що свідчить про високу якість меду.

— «Прозорість» — це ж не буквальна характеристика вашої продукції? Ви маєте на увазі ті нормативні документи, які додаєте до вашого меду?

— Саме так. Те, що моя продукція відповідає державному стандарту, свідчать результати лабораторних досліджень, на які я здаю мед кожного збору. Роблю це багато років, незважаючи на те, що послуги регіональної лабораторії ветеринарної медицини різко виросли в ціні. Проте мене це не зупиняє, адже добре ім’я над усе. І якщо до мене прийде ведучий програми «Знак якості», я без остраху і навіть із задоволенням вручу йому зразки своєї продукції, тому що в мене все по-чесному.

— А які саме показники повинні цікавити споживачів меду, котрі прагнуть не бути обманутими й купити якісну продукцію?

— Один з основних показників це вміст у медові вологи. Добрий мед — той, у якому цей показник дорівнює 18,5% і нижче. Граничний допуск за водністю — 21%. Коли це число вище, ви маєте справу не з медом, а з цукровим сиропом, що не має ніякої цінності.

Другий важливий показник — діастазне число. У медові міститься мінімум десятка півтора ферментів (їхня сукупність і робить мед медом), про якісний і кількісний стан яких можна судити саме по такому показнику, як діастазне число. Саме воно починає спрямовуватися до нуля, коли мед неправильно переплавляється.

І третім важливим показником я вважаю гідрооксіметилфурфурол, за яким можна судити про свіжість меду.

— Скільки у вас вуликів, скільки збираєте меду?

— У мене не найбільше господарство — усього 20 бджолиних сімей. Обзавестися більшою кількістю заважала прихильність до роботи, хоча з початком сезону, що припадає на травень, я вишукував можливість, так би мовити, разом побути зі своєю бджолиною сім’єю на природі. За сезон зі своїх 20 сімей я збираю понад тонну меду, і цей показник дає мені право для гордості. Якщо брати до уваги офіційні норми споживання меду, можна сказати, що я забезпечую щорічну потребу в цьому продукті 30 моїм співгромадянам.

У бджільництві багато значить добре ім’я

— Відомо, що багато пасічників з відкриттям сезону в пошуках солодких плантацій для своїх підопічних починають колесити по всій області, а то й заглядають у сусідні регіони. У вас теж пасіка на колесах?

— Ні, ганятися за солодким життям для своїх бджіл упродовж травня-серпня в мене поки немає можливості. Разом з декількома бджолярами виводжу свої вулики в те місце, де одна медоносна культура змінює іншу, і бджоли приносять і акацієвий мед, і різнотравний, і гречаний, і соняшниковий. Поки доводиться сподіватися на везіння, хоча аграрії повинні розуміти, як вигідне співробітництво рослинництва і бджільництва, завдяки якому й відбувається запилення сільгоспкультур.

Бджільництво дуже вигідне для сільського господарства, та і взагалі для економіки країни. Головне — правильно розпорядитися тим потужним потенціалом, яким володіють бджоли, розумно і грамотно направити цю міць у потрібне русло.

— Багато бджолярів говорять, що в останні роки свята меду, які традиційно проходять у серпні, свідчать, що купівельна спроможність нашого населення знижується. Мовляв, реалізація вже не та…

— Про реалізацію я не турбуюся. Завдяки моєму доброму імені, репутації, якою дуже дорожу, у мене, як я вже говорив, давно склалося своє коло постійних покупців.

— Євгене Леонідовичу, вітаємо вас з Днем пасічника і бажаємо, щоб у вашій бочці меду ніколи не виявлялася ложка дьогтю, щоб ваші невтомні трудівниці не хворіли й не знали втоми.