«Без пісні просто не вмію жити». Хор «Срібні перлини» дарує натхнення дніпрянам та переселенцям

У відділі Дніпровського міського територіального центру соціального обслуговування в Соборному районі вже понад чверть століття співає унікальний колектив – хор «Срібні перлини». Створений ще у 1999 році, сьогодні він став не просто простором для творчості, а й справжньою родиною, психологічним прихистком та дієвим інструментом соціальної адаптації для літніх людей і гостей міста (ВПО).

«Я прийшла до хору з початком повномасштабної війни, щоб відволіктися від тривожних думок. Зараз цей терцентр і колектив для мене – справжнє укриття від негативу. Тут я відпочиваю і душею, і тілом. Для мене це не просто заняття, а величезний стимул жити далі: знаєш, що у вівторок та четвер треба гарно вдягтися, причепуритися, вийти до людей. Хор став нашою другою родиною, де ми всі свої. Я неймовірно вдячна, що потрапила сюди, і жодного разу про це не пошкодувала», – ділиться учасниця хору, підопічна терцентру Наталя Шпак.

«Я співаю вже 76 років – з шестирічного віку. Хоча маю дві вищі освіти, є кандидатом наук і все життя присвятив науковій діяльності, пісня завжди жила в моїй душі. До хору територіального центру я долучився близько трьох років тому майже випадково, але одразу зрозумів: я на своєму місці. Тут панує неймовірна атмосфера, є можливість творчо самовиражатися та спілкуватися з однодумцями. Для мене найголовніше – це пісня. Свій перекладацький досвід я теж використовую тут: наприклад, переклав українською мою улюблену пісню «Осіння любов», яку тепер із радістю виконую для слухачів», – додає учасник хору, підопічний терцентру Василь Сахаров.

А пані Надія у хорі майже із самого початку – вже понад 20 років. І територіальний центр за цей час став для неї другим домом.

«Моя сім’я чудово знає, що хор – це моє життя, тому завжди підтримує: допомагають шукати нові вишиванки та кажуть, що я в них найкраща. Я співаю з самого дитинства – колись тато грав на баяні, а мене маленькою ставив на лавку перед родичами. Потім захищала честь школи на олімпіадах. Без пісні я просто не вмію жити: навіть коли буває дуже сумно, я співаю і цим себе заспокоюю. Окрім пісень, ми з колегами дуже любимо читати гуморески Павла Глазового. Тут ми разом сміємося, радіємо і відчуваємо себе однією великою, дружньою родиною», – розповідає учасниця хору, підопічна терцентру Надія Візір.

За роки існування «Срібні перлини» здобули щиру любов слухачів та визнання на міському рівні, зокрема стали дипломантами популярного конкурсу «Битва хорів» від Університету третього віку в номінації за найкраще виконання патріотичної пісні. Незмінна керівниця колективу — організаторка культурно-дозвіллєвої діяльності І категорії, колишня працівниця філармонії Євгенія Філоненко.

«Раніше у колективі було 35 учасників, зараз залишилося 15. Проте ми не зупиняємо роботи: репетируємо двічі на тиждень, разом складаємо плани, щоб репертуар завжди був актуальним та цікавим. Зараз готуємося до Дня Гідності та Свободи, також проводимо сольні концерти наших вокалістів і музикантів. У нас неймовірні таланти – є прекрасні солісти, читці та інструменталісти. У нинішні тяжкі часи люди приходять сюди не за славою, а за відрадою. Моє завдання як керівника – допомогти їм знайти цей душевний спокій, відпочити та відчути, що життя триває», – говорить пані Євгенія.

У 2022 році хор отримав нове творче дихання – до команди долучилася диригентка Любов Зайцева, вимушена переселенка з Лисичанська. Маючи колосальний досвід викладання музики, вона допомагає розкладати композиції на голоси та вводити сольні партії.

«У 2022 році я евакуювалася до Дніпра з Лисичанська. Коли прийшла до територіального центру реєструватися, дізналася про творчі гуртки. Оскільки я з 1975 року працювала викладачкою музики у педагогічному училищі, одразу прийшла на репетицію і почала допомагати керівниці хору. Для мене музика та волонтерство – це соломинка-рятівниця, яка допомагає, коли стає дуже сумно. Колектив у нас чудовий, дуже доброзичливий. Для мене важливо, щоб пісня не просто звучала, а розповідала історію. Ми виконуємо дуже чутливі, актуальні твори – про розлуку з рідними, про дітей війни. Коли бачиш сльози в очах слухачів та самих виконавців, розумієш: наша творчість потрібна людям, вона лікує і дає сили жити далі», – ділиться пані Любов.

У Дніпрі приділяють велику увагу соціальній адаптації та психологічній підтримці людей поважного віку, ВПО. Заняття у хорі «Срібні перлини» – це лише один із десятків напрямів безкоштовної дозвіллєвої та реабілітаційної діяльності, які фінансує та підтримує міська влада на базі територіальних центрів. Такі ініціативи допомагають інтегрувати нових мешканців у життя громади, долати стрес і зберігати активне довголіття містян.