Історія Дніпра: 30 років тому було відкрито пам’ятник будівникам Набережної

9 серпня 1996 року на Набережній Леніна (зараз – Набережна Січеславська), напроти Монастирського острову було урочисто відкрито усім будівникам нашої прекрасної Набережної, довжина якої складає майже 30 кілометрів.

Містяни часто називають цей монумент «пам’ятником Мільману». Адже саме постать Бориса Яковича Мільмана прикрашає пам’ятник. Саме він керував трестом «Дніпроспецбуд», який був головним виконавцем титанічної роботи з утворення Набережної в її нинішньому вигляді.

Але насправді Дніпро отримав унікальну набережну лише через 40 років після ухвалення рішення про її будівництво. Дніпровська набережна має довжину майже 30 кілометрів і об’єднує три магістралі – “Січеславську Набережна” (центр міста), “Набережну Перемоги” (житловий масив Перемога) та “Набережну Заводську”.

Історики вважають днем ​​народження дніпровської набережної 7 січня 1934 року, коли було прийнято рішення влади про це і розпочалися перші кроки щодо будівництва цього унікального містобудівного об’єкту.

Свого часу про довгу та цікаву історію будівництва нашої Набережної Міському сайту докладно розповідав відомий дніпровський історик, завідуючий відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Максим Кавун, про що можна прочитати тут.

Лише друга спроба облаштування Набережної привела до комплексного результату. Цілісна міська набережна – гордість Дніпропетровська – з'явилася лише у 1960 – на початку 1970-х років під керівництвом Б.Я. Мільмана. При цьому було частково використано і довоєнні споруди. Інтенсивне будівництво розпочалося з кінця 1950-х років. саме від ділянок, споруджених ще війни. Велось воно одразу у двох напрямках: у бік парку ім. Т.Г. Шевченка та до «Старого» мосту.

У період будівництва набережної також стало питання про реконструкцію сучасної каналізаційної системи міста. Тоді Б. Мільман і В. Зуєв запропонували прокласти вздовж берега Дніпра єдиний колектор для каналізації, водопроводу і газопроводу, а для захисту берега від руйнуючої дії ґрунтових вод було запропоновано саме оригінальне рішення - звести дамбу з металургійному відходів. Споруджували її шляхом намиву піску і підсипки шлаку. У шістдесяті роки її продовжили у бік житлових масивів Перемога і Червоний Камінь. У наш час довжина набережної становить 30 км.

У результаті через сорок років після ухвалення рішення про будівництво Набережної Дніпропетровськ таки отримав унікальну магістраль. На цей раз її масштаби перевершили навіть грандіозні плани 1930-х років.

Особливу роль у створенні сучасної Набережної зіграли два вчених - Борис Мільман і Володимир Зуєв. Борис Якович у той час був керуючим тресту «Дніпроспецбуд», а Володимир Олександрович був одним з найзнаменитіших архітекторів Дніпропетровська того часу. Серед найвідоміших його робіт можна згадати проєкт відновлення готелю «Україна», діорама «Битва за Дніпро», в якій була представлена ​​нова експозиція Історичного музею імені Яворницького і безліч інших.

Пам`ятник з`явився на набережній в серпні 1996 року. Композиція складається з п`яти постаментів, на одному з них розташована фігура чоловіка, в руках він тримає каску. Це постать Бориса Мільмана. На двох інших представлені архітектурні форми.

Скульптором даного проєкту виступив В. Наконечний, а архітектором В. Мірошниченко. Дві таблички на постаментах нагадують, ким і на честь кого був зведений цей пам`ятник.