«Татові кольори»: у Дніпрі знімають фільм про ветерана та його доньку

В червні у Дніпрі стартували зйомки документального фільму «Татові кольори». Стрічка розповідає історію ветерана Миколи Філонова, який після важкого поранення пройшов складний шлях відновлення та знайшов себе у творчості. Особливе місце у фільмі займає донька Влада, яка стала його підтримкою.

Для Миколи ця історія — не сценарій і не художня вигадка, а його життя. Спогади, які досі болять. Події, які назавжди змінили не лише його, а й родину, розповідає ДніпроTV.

«Я дуже приємно вражений. Для мене такі події приносять задоволення і натхнення. Я не падаю духом, бо мене помітили та я комусь цікавий. Не просто ходжу сам собі, а людей зацікавили мої картини. І я продовжу займатися цією справою, тому що вона мені подобається», — ділиться Микола Філонов, головний герой фільму.

Після важкого поранення Микола знайшов себе у творчості. Тепер ветеран створює картини, через які розповідає власну історію та допомагає військовим. Саме ця сила не зламатися після пережитого і привернула увагу режисерки майбутньої стрічки.

«Він в цьому житті пройшов багато випробувань, був дуже сильно ранений: 16 операцій, людину просто витягували з того світу. Але що йому допомогло? Його маленька донечка Влада. Вона вклала в руку батька пензлик і сказала: “Давай, пробувати малювати”. Людина стала художником, пройшовши такі складні фізичні та психологічні травми», — каже Катерина Стрельченко, режисерка фільму.

Особливим цей проєкт робить те, що поруч із головним героєм у кадрі працює його донька Влада. Для неї це можливість не лише згадати пережите, а й зберегти історію своєї сім’ї для майбутнього.

«Я не один герой, у мене є донька і вона тут. Ми два головні герої, бо я надихаю її, а вона мене. Донька займається хореографією. Я пишаюся нею, а вона пишається мною», — каже Микола.

«Ми привозили різні картини йому в лікарню в Чернівці і так він почав потроху малювати», — розповідає Владислава Філонова, донька головного героя.

Частину подій автори відтворюють за допомогою художніх реконструкцій — щоб показати моменти, які неможливо було зафільмувати в реальному часі.

«Сьогодні ми знімаємо дуже важливе ігрове вкраплення фільму. Це буде відтворення містичних снів нашого головного героя. Він розповідав, що йому сниться, як до нього приходять люди, наприклад його полеглий брат», — зазначає Катерина, режисерка фільму.

Перед початком зйомок команда детально вивчала історію родини та знайомилася з героями і їхніми спогадами.

«Це непростий психологічний момент для головного героя. Коли ми проходилися по сценарію — у Миколи з’явилися сльози. Йому важко, але я сподіваюся, що він буде триматися», — ділиться режисерка фільму.

У роботі над стрічкою беруть участь оператори, сценаристи, актори та самі герої подій. Для багатьох із них це не просто черговий проєкт, а можливість зафіксувати правду про час, у якому ми живемо.

«Я побачив тизер і мене це дуже розчулило. Якщо замислитися, таких історій багато в нашій країні. І це дуже важливо, щоб такі проєкти здійснювалися. Це прояв поваги і людяності до військових. Тому що те, що вони роблять для нас, дуже важливо», — зазначає Юрій Захаров актор, який грає брата головного героя.

Через особистий досвід героїв команда прагне розповісти про тисячі українців, чиє життя змінила війна. Про дітей, які швидко подорослішали. Про батьків, які боролися за своїх рідних. Про пам’ять, яку неможливо стерти.

«Фільм називається “Татові кольори”. Вже в назві відкривається цей тандем — донька і тато. Як вони взаємодіють та підтримують один одного. Батько — творча людина, донька — творча людина. Батько надихається нею, а Влада пишається ним», — говорить Катерина, режисерка фільму.

Наразі команда продовжує роботу над фільмом. Попереду — знімальний процес, монтаж та підготовка до прем’єри, яка попередньо має з’явитися на великому екрані вже у вересні. Також фільм адаптують для людей з порушенням слуху та зору.