Дніпровські архітектори реалізують проекти в українському етно-стилі

Архітектурна майстерня «Олег та Ліля Україна» робить акцент на проектах не великих об’єктів з колоритом етнічного та історичного акцентів.

Про деякі проекти цієї майстерні архітекторів з Дніпра Міський сайт вже розповідав. Ці проекти були реалізовані як у нашому регіоні, так і в інших областях України.

А зараз ми пропонуємо розповідь сайту izba-ua.com про те, як ці архітектори та дизайнери шукали власні культурні коди та ідентичність:

На хвилі цікавості до українського

«Останнім часом у світі виник неабиякий інтерес до української культури – зокрема, до українського етнічного стилю в архітектурі і дизайні, бо саме ці фактори й створюють середовище проживання людини.

Цей інтерес з’явився як наслідок суворих випробувань, під час яких український народ продемонстрував неабияку незламність та усвідомлення себе як самостійного етносу із власним історично-культурним корінням. Тобто саме етика, сукупність моральних принципів, визначивших поведінку українців у ці нелегкі часи, призвела до міжнародного визнання українського етнічного стилю.

Самі українці тепер теж намагаються досліджувати власні культурні коди, тобто сукупність символів, уявлень, традицій, цінностей і практик, що формують ідентичність українського народу. Тому протягом останніх років провідні українські дизайнери створили чимало знакових проектів в сучасному українському етно-стилі. При цьому вони намагаються запобігати так званої «шароварщини».

Тож зараз наші архітектори поєднують у своїх об’єктах етнічну тематику з популярними сьогодні мінималізмом або еко-стилем — саме так працюють відомі українські архітектори Олег та Лілія Україна.

Об’єкти з неповторним виглядом

У їх творчому багажу такі знакові об’єкти, як ресторанно-готельні комплекси «Хата Подопригора», «ГУЛЯЙ-ПОЛЕ», «Хата Подопригора-2» та інші, відомі далеко за межами Дніпра.

Сьогодні вони розкажуть, як саме вони розуміють український етнічний стиль у архітектурі та дизайні та що для них означають наші культурні коди

- Перш за все, хочемо нагадати відоме висловлювання Тараса Григоровича Шевченка — «і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», яке характеризує наш головний принцип проектування і будівництва, - розповідають Олег та Лілія. - Все, що ми маємо сьогодні, ґрунтується на вчорашньому фундаменті, але трансформовано й пристосовано до сучасного досвіду.

Тобто у проектах ми намагалися гармонійно поєднати провідні риси української культури з сучасним дизайном в цілому, використовуючи трендове оздоблення, якісну фурнітуру та предмети декору як українського, так і європейського виробника.

В вищезгаданих наших проектах відображені саме ті особливості українського етнічного дизайну середовища, що миттєво впізнаються та викликають жвавий інтерес міжнародної професійної спільноти.

Що таке етно-дизайн

- Концепцію та практику українського етно-дизайну ми використовуємо як фундамент для відродження нашої культури та духовних цінностей, самоідентифікації українців як етносу та бачення нашої культури як невід’ємної частини культури світової, - продовжують архітектори. - Але маємо зазначити, що протягом останніх років наше розуміння «української архітектури» істотно трансформувалося: від пошуків локальної ідентичності ми прийшли до глибокого осмислення її сенсів у сучасному світі.

Якщо раніше національний код асоціювався в нас переважно з формальними ознаками — орнаментом, дерев’яними елементами, традиційними конструкціями чи ремеслом, — то сьогодні ми бачимо його значно ширше й глибше.

Безперечно, в архітектурі існує національний код — це система символів, інтуїцій, матеріалів і просторових рішень, що відображає дух місця (той самий genius lоci – прим. ред.), ментальність народу, його історію та відчуття краси. Наприклад, у стриманості форм, тяжінні до природних матеріалів, повазі до ландшафту та простору можна прочитати елементи української естетики.

Це особливе ставлення до масштабу, світла, до «недомовленості» — коли простір не нав’язує, а запрошує до діалогу.

Як українську спадщину осучаснити у архітектурі

У наших проєктах розвиток національного коду проявляється не через пряме цитування традицій, а через інтерпретацію української спадщини мовою сучасної архітектури.

Ми часто працюємо з природними фактурами, стриманою палітрою, локальними контекстами та глибинним відчуттям простору. Така трансформація — це не копіювання минулого, а його осмислення, продовження у нових умовах і технологіях.

Сьогодні українська архітектура для нас — це не про стиль, а про ідентичність, яка еволюціонує разом із суспільством. Це пошук балансу між традицією і модернізмом, між локальним і глобальним. І саме цей пошук, вкорінений у культурі, і є, на нашу думку, найціннішим внеском у сучасний архітектурний дискурс.

Виклики архітектури під час війни

Головним викликом для української архітектури сьогодні є створення нової якості середовища, яка відповідає історичному контексту й водночас враховує вимоги сучасності. В умовах масштабних змін важливо не втратити зв’язок з місцем, культурою та пам’яттю, а також відповідально ставитись до забудови, розуміючи її довготривалий вплив.

Як студія, ми відповідаємо на ці виклики через глибоке дослідження контексту, обережне ставлення до простору та пріоритет людських потреб. Бо для нас архітектура — це не лише форма, а етичний і культурний вибір, який формує майбутнє», - завершують розповідь Олег та Ліля».

Ілюстрації з сайту izba-ua.com