На Днепропетровщине закупили мебель для исправительной колонии – есть вопросы

Активисты и журналисты-расследователи предполагают, что тендер по этой закупке был фиктивным.

Более того. Днепропетровская областная прокуратура направила в суд иск по поводу этой закупки.

О деталях скандального тендера сайт com1.org.ua рассказывает следующее:

«Водянська виправна колонія №146, за твердженням прокуратури, залучила «свою» фірму для виконання замовлення.

Меблі для колонії: фіктивний тендерний конкурс, на думку прокуратури, є причиною повернути гроші, тому вона звернулася до суду. А паралельно можуть ухвалити рішення, яке узагальнить загальну судову практику щодо подібних ситуацій.

На перший погляд, справа, що бере початок у 2018 році, може здатися несуттєвою: сума невелика, і минуло вже чимало часу. Однак вона має ширший контекст: в Україні досі відсутній ефективний механізм протидії фіктивним конкурсам. Це призводить до нечесних торгів, а відповідальність за такі порушення залишається мінімальною.

Що за фіктивний конкурс провели у Водянській виправній колонії №146?

У Дніпропетровській області відбувається судовий процес, який привернув увагу до проблеми фіктивних тендерів у державних закупівлях. Дніпропетровська обласна прокуратура подала позов, вимагаючи визнати недійсним договір на поставку меблів для виправного центру, укладений ще в 2018 році між державною установою «Широківський виправний центр (№75)» (тепер «Водянська виправна колонія (№146)») та ТОВ «Інтеркомплект». Сума договору склала 534 846 гривень.

Прокуратура стверджує, що договір суперечить інтересам держави через антиконкурентні дії, які спотворили результати тендера. «Широківський виправний центр» оголосив тендер на закупівлю меблів для облаштування кімнат засуджених. У торгах взяли участь два учасники: ТОВ «Інтеркомплект» і фізична особа-підприємець (ФОП) Мормуль О.І. Пропозиція ФОП була дешевшою – 513 770 гривень проти 534 846 гривень від «Інтеркомплекту».

Однак тендерний комітет дискваліфікував ФОП через його відмову підписати договір, і перемогу віддали «Інтеркомплекту». Пізніше Антимонопольний комітет України (АМКУ) встановив, що учасники тендера діяли узгоджено, щоб спотворити результати торгів. Виявилося, що ФОП Мормуль О.І. та ТОВ «Інтеркомплект» пов’язані між собою: Мормуль О.І. є співзасновником компанії, а його мати, Мормуль Л.В., працює там головним бухгалтером. Вони використовували однакову ІР-адресу, подавали пропозиції майже одночасно та надавали ідентичні документи. АМКУ визнав це порушенням і наклав штрафи: 2 000 гривень на «Інтеркомплект» і 24 000 гривень на ФОП. Прокуратура вважала, що через фіктивний конкурс договір потрібно визнати недійсним, адже він порушує принципи конкуренції та ефективного використання бюджетних коштів. Вони вимагали, щоб «Інтеркомплект» повернув 534 846 гривень виправній колонії, а колонія, у свою чергу, перерахувала ці кошти до державного бюджету. Прокуратура посилалася на статтю 228 Цивільного кодексу України, яка дозволяє визнавати договори недійсними, якщо вони суперечать інтересам держави.

Рішення суду

Господарський суд Дніпропетровської області 10 грудня 2024 року відмовив у позові. Суд визнав договір законним, аргументуючи це тим, що сам факт порушення антиконкурентного законодавства не доводить, що договір був укладений із наміром завдати шкоди державі. Суд послався на рішення Європейського суду з прав людини, зазначивши, що конфіскація коштів у таких випадках може порушувати право на власність, якщо санкція не є пропорційною до порушення. Оскільки «Інтеркомплект» уже сплатив штраф, суд вважав додаткові санкції несправедливими. Крім того, суд зазначив, що держава має інші способи захисту, наприклад, вимагати відшкодування збитків через суд, як це передбачено Законом України «Про захист економічної конкуренції». Суд визнав договір законним, а вимоги прокуратури щодо повернення коштів – необґрунтованими.

Апеляція та ширший контекст

Прокуратура не погодилася з рішенням і подала апеляційну скаргу. 21 травня 2025 року Центральний апеляційний господарський суд зупинив провадження у справі №904/259/24, оскільки об’єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду розглядає аналогічну справу (№922/3456/23). У ній вирішуватиметься ключове питання: чи достатньо факту антиконкурентних дій для визнання договору недійсним за статтею 228 Цивільного кодексу України та чи потрібно повертати отримані за такими договорами кошти?

Це рішення може узгодити практику всіх судів щодо фіктивних тендерів, коли перемога здобувається через узгоджені дії учасників, і визначити, які наслідки мають нести порушники. Фіктивні тендери залишаються серйозною проблемою в Україні. За даними Transparency International Україна, щороку через порушення в державних закупівлях бюджет втрачає мільярди гривень. Антиконкурентні дії, такі як змова між учасниками, дозволяють отримувати контракти за завищеними цінами, що підриває принципи економії та прозорості, закладені в Законі України «Про публічні закупівлі». АМКУ регулярно виявляє такі порушення, але штрафи, як у цій справі (2 000 гривень для «Інтеркомплекту»), часто є мізерними порівняно з сумою контрактів.

Прогалини в законі

Проблема ускладнюється прогалинами в законодавстві. Закон «Про захист економічної конкуренції» передбачає штрафи та можливість відшкодування збитків, але не чітко визначає, коли договір, укладений за фіктивним тендером, має бути визнаний недійсним. Стаття 228 Цивільного кодексу України вимагає доведення умислу на шкоду державі, що є складним у судовій практиці. Відсутність чітких критеріїв для визнання договорів недійсними створює правову невизначеність, дозволяючи порушникам уникати серйозної відповідальності. Крім того, суди часто посилаються на пропорційність санкцій, як у цій справі, що ускладнює стягнення коштів на користь держави.

Ще одна проблема – це низька ефективність контролю з боку уповноважених органів. У цій справі Східний офіс Держаудитслужби не проводив перевірки тендера, а Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції заявило, що договір виконаний і розірвати його неможливо. Це вказує на слабку координацію між органами, які мають захищати державні інтереси. За даними ProZorro, у 2024 році лише 10% виявлених порушень у закупівлях призвели до судових позовів, що свідчить про пасивність державних інституцій.

Меблі для колонії, фіктивний тендерний конкурс: рішення Верховного Суду у справі №922/3456/23 може стати прецедентом, який визначить, як карати за фіктивні тендери. Якщо суд вирішить, що штрафи достатні, це може послабити боротьбу з порушеннями, адже суми штрафів часто невідповідні. Якщо ж визнають необхідність повернення коштів, це може посилити відповідальність, але вимагатиме чіткішого законодавчого регулювання. Поки ж проблема фіктивних конкурсів залишається викликом для України, яка прагне відповідати стандартам прозорості ЄС, де конкуренція є основою публічних закупівель».

Фото с сайта com1.org.ua.