В Художественном музее Днепра показали секреты поэзомалярства

Здесь вчера, 30 января, открылась необычная выставка старшего научного сотрудника музея Ирины Мазуренко.

Для нее главные увлечения жизни – поэзия и рисование.

Выставка наглядно демонстрирует, как эти увлечения можно объединить.

О выставке в Художественном музее рассказали:

«В Дніпровському художньому музеї відкрилась персональна виставка Ірини Мазуренко «Глина та очерет. Поезомалярство».

Далі – пряма мова авторки мистецького проєкту:

«Мистецький проєкт “Глина та очерет” – це не тільки живопис і поезія, а ще й фотоінсталяція та етнографічна композиція, які не ілюструють моє так зване поезомалярство, а повноцінно доповнюють.

Переважна більшість робіт сьогодні презентована вперше. Усі вони (понад 50) з’явилися на межі двох діб (1999–2010-х років) у маленькому селі Усть-Лип’янка (колишня Кардашівка), що на Полтавщині.

Поетичний цикл “На дроті Палестина або Орілея” співзвучний моєму аматорському малярству, яке народжувалося просто неба в степу, чи на березі утаємниченої річки, чи на подвір’ї баби Сані або професора Володимира Буряка. Захоплював своєї графікою і правічним матеріалом (глина, дерево, солома, очерет) – і водночас пригнічував, процес руйнування кардашівського “стоунгенджа”. Колишні будівничі степової України, переживши революції, голодомори, колективізацію, війни, русифікацію, разом зі своїми витворами народної культури поступово рушили до підземного царства... Тоді само в мене виникла така несподівана фотофіксація “руйнування пам’яті часом»:

Пустка сліпа

Причаїлася

Край села

Пошепки голоси

З-під хрестів

Просторіні минулого

Дивиться вслід

Ненародженим

Увесь цей “лип’янський синдром” – у моїх картинках і поетичних рядках: з Орелі напувались небом руді з крижинами корови», самотня пелехата зірка, сріблястий обрис лелеки, шурхіт очерету, статуї сірої та білої чапель, синій окраєць серпня, бузковий рай, мертва груша, хитромудре око щуки, сонячна нірвана…

Вважаю, що не випадково доля мене закинула на двадцять років на ту землю, де колись жили мої предки.

Ірландський поет, перекладач Шон Маклех у передмові до моєї збірки поезій “У шклі буття” (2014) писав: “Ми всі шукаємо корені. Шукаємо предковічне. Цивілізація починалася там і тоді – в добу неоліту… – епоху істинного. Коли люди відчували камінь і зерно, смак меду і глибину неба, м’якість землі і твердість вістря списа, швидкість оленя і повільність моху… Ми згубили це відчуття предковічного. Мислимо швидкостями металічних монстрів, яких самі ж створили. А хочеться дихати і пити холодну воду. Хочеться спілкуватися з птахами і лісовими звірятами.

…Деревинка – флюгер

Справжня примара…

І справді – нині це тільки привиди… А колись вони були живими – справжніми. З ними можна було розмовляти… Нині з ними можуть розмовляти тільки поети… Поети нині сповідуються читачам – кожний вірш справжнього поета як сповідь. Але сповідаються нині не тільки поети – Сонце теж…”

Отже, цей проєкт є сповіддю, але він не лише про минуле, про прапам’ять, про щось патріархально-романтичне, але й про наш драматичний час, коли руйнуються життя, села, міста, коли ворог намагається знищити наш ДУХ, коли глина змішується з кров’ю, коли кожна очеретинка й кожен вияв національного набувають сенсу: “Воля або смерть!”»

Протягом виставки з 30 січня до 23 лютого, та й надалі, буде діяти акція – продаж роботи Ірини Мазуренко для придбання дрону для Дніпровської школи аеророзвідки «Довжик» (керівник – Дмитро Юдін), заснованої в березні 2022 року. Школа підготувала за період повномасштабного вторгнення росії 12 000 військовослужбовців – пілотів дронів різної модифікації. Звертатися за тел.: 0661706487

Кураторка проєкту – провідна наукова співробітниця ДХМ Ірина Мазуренко

Ірина Василівна Мазуренко (нар. 1960 року, Дніпро) – філологиня, викладачка (закінчила Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара 1984 року); старша наукова співробітниця музею «Літературне Придніпров’я» (1983–2019), провідна наукова співробітниця Дніпровського художнього музею (з 2019 року); поетка й малярка (аматорка).

Авторка численних досліджень і публікацій з української літератури, мистецтва й культурології першої половини ХХ століття, а також оригінальних лекцій та екскурсій; кураторка виставок та різноманітних культурно-просвітницьких проєктів, присвячених Українському відродженню 1920–30-х років, зокрема, літературному й художньому авангарду, а також сучасному мистецтву; учасниця багатьох наукових конференцій.

Лавреатка обласної премії ім. Валер’яна Підмогильного (2011).

Поезії були опубліковані в місцевій періодиці, у газеті «Наша Віра» (Київ), на різноманітних інтернет-ресурсах. На початку нового тисячоліття вийшли три поетичні збірки: «Напівтони» (2000), «Те, що створює відчуття» (2005), «У шклі буття» (2014).

Брала участь у міських художніх виставках (Ізраїльський культурний центр, музей «Літературне Придніпров’я», Дніпровська спілка художників, Музей українського живопису, Митна академія).

Адреса музею: вул. Шевченка, 21.

Виставка працює з 10:00 до 17:30 (каса – до 17:00), вихідні – понеділок, вівторок».

Прекрасными фото с открытия выставки поделились Валерий Мироненко и Оксана Билоус, за что им отдельное спасибо!