Люди Дніпра: Олександра Риндовська

Міський сайт продовжує розповіді про біографії видатних людей в історії нашого міста.

25-го листопада виповнилось 195 років із дня народження знаменитої жінки-просвітниці, почесної громадянки міста Олександри Риндовської.

40 років вона керувала створеною нею Маріїнською жіночою гімназією, створила низку інших культурно-освітніх закладів. Нині напівзабута, вона була однією з найшанованіших мешканок міста в кінці ХІХ – на початку ХХ століття.

Чим знаменита Олександра Риндовська? Де вона народилася і де здобула освіту? Як витончена жінка зуміла створила жіноче училище – згодом Маріїнську жіночу гімназію? Як вона керувала «своїм» освітнім закладом? Які ще освітні та культурні заклади створила Риндовська? Як шанували жінку-просвітительку в тодішньому місті? Чому в цієї знаменитої жінки немає могили?

На ці питання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського національного історичного музею імені Д. Яворницького Максим Едуардович КАВУН.

Народжена в Харкові, майже все життя провела в нашому місті

«Олександра Якимівна Чернова – Риндовська вважається найбільш знаковою фігурою на ниві освіти та культури міста Катеринослава другої половини XIX – початку XX ст. – розповідає Максим Кавун. - Протягом 40 років вона очолювала створену нею Маріїнську жіночу гімназію (1865–1905 рр.). Донька стала вірним і гідним продовжувачем справи батька – Я.Я. Ковалевського.

Олександра Якимівна Ковалевська, в заміжжі Чернова і Риндовська, народилась 13 листопада (за новим стилем 25 листопада) 1829 р. у Харкові в родині дворянина Якима Яковича Ковалевського. Вона рано залиши¬лась без матері, батько одружився вдруге.

Майже все життя Олександра Якимівна провела в Катеринославі. Незабаром після народження Олександри, у 1830 р., її батька запросили сюди на посаду другого директора Катеринославської чоловічої гімназії та директора училищ Катеринославської губернії (аналог сучасної посади голови обласного департаменту освіти).

«Благородна дівиця» була нещаслива в шлюбі

З 13-ти років Олександра Якимівна поступила в «Одесский институт благородных девиц». Навчалась там тільки на «відмінно», закінчила інститут у 1846 р. з відзнакою. Вона повернулась у Катеринослав і незабаром вийшла заміж за багатого землевласника гвардійця Михайла Андрійовича Чернова.

Дуже рано проявилися відмінності в характері подружжя. Муж був людиною веселої і розгнузданої вдачі, під кінець життя марнотратив свої статки, Олександра Якимівна закінчила свої дні в бідності.

Жіноча доля Олександри Якимівни склалася досить нещасливо, натомість з професійного боку вона проявила себе як успішний педагог та організатор.

У 1859 р. за один місяць раптово померли двоє синів пари Чернових (Михайло та Володимир). Цей факт позначився на подальшій біографії Олександри Якимівни. Протягом трьох років вона «пішла в себе», і фактично знаходилася в прострації. Тоді це називали «меланхолією». Але ця сильна духом людина знайшла в собі сили вийти знову в зовнішній світ, духовно переоцінити себе в ньому.

Учениця відомого педагога барона Корфа

Великий вплив на світогляд та поведінку О.Я. Риндовської здійснив відомий педагог барон Микола Олександрович Корф (1834–1883) – знаковий діяч освітньої галузі тодішньої Російської імперії. До того ж, барон Корф приходився Риндовській родичем – чоловіком її рідної тітки, а також сусідом по маєтку. Відомий як теоретик та практик організації початкових земських шкіл на Катеринославщині (мешкав і працював на території Олександрівського повіту, сучасна Запорізька область).

Корф і Риндовська були добре знайомі. Саме барон Корф після тривалої депресії повернув О.Я. Риндовську до активного життя та спонукав її до активних дій в галузі жіночої освіти.

Олександра Якимівна прийняла рішення цілком присвятити себе педагогіці. У подальшому творчий зв’язок їх не переривався. Зокрема, на початку 1881–82 навчального року Корф відвідав Катеринослав та Маріїнську жіночу гімназію.

«Начальниця» Маріїнської гімназії

У 1864 офіційно було організовано, а у 1865 р. розпочало свою діяльність Катеринославське жіноче училище, яке у 1870 р. стало Маріїнською жіночою гімназією. Історію цієї гімназії Міський сайт уже детально розповідав.

«Начальницею» жіночого учили¬ща, згодом гімназії, була призначена Олександра Якимівна Риндов¬ська. На цій посаді вона пробуде протягом 40-ка років (!).

Вона стала не просто директоркою, а людиною, на якій трималася вся жіноча освіта Катеринослава.

Історико-психологічний портрет О.Я. Риндовської залишив відомий учений Іван Якович Акінфієв у спеціальному нарисі, опублікованому в 1915 р. До речі, Міський сайт детально писав про цю людину. І. Я. Акінфієв, зокрема, згадував:

«При мысли об Александре Акимовне, как личности, нельзя не говорить прежде всего о той мощи духа, какая таилась в ней, о силе проявления тех импульсов потенциальных, эмоциональных и волевых, которыми была богата ея натура и которыя били наружу во всякий момент из нея».

Він підкреслював, що Олександра Якимівна мала недоторканний авторитет у Катеринославі, знаходячись на недосяжному п’єдесталі моральних чеснот:

«В звании начальницы гимназии А. Ак., как нам кажется, не имела себе равной в свое время не только для Екатеринослава, но и для всего нашего округа».

«Светлый ум и особая обоятельность — вот те две черты, проявлявшияся в Александре Акимовне так рельефно и сильно, которыя мне не приходилось встречать совместно ни в одной женщине».

О.Я. Риндовська очевидно мала сукупність якостей, які можна охарактеризувати сучасним словом «харизма», у поєднанні з яскравим педагогічним даром. І.Я. Акінфієв на цей рахунок пише:

«Я мог бы сказать, что в лице Александры Акимовны Рындовской мы имели человека, который вмещал в себе очень большой запас особаго, домини¬ровавшего над всеми и всех невольно себе подчинявшаго, начала, назовем ли мы его праной йогов, или осо¬бой энергией современных физиков, или великой и сильной душой, по терминологии наших обыденных понятий».

Педагогічне кредо: «Разве можно не любить детей?»

Як висловлювала сама О. Я. Риндовська своє педагогічне кредо? Збереглася частина її урочистої промови під час святкування її ювілею 1899 р.:

«Все благодарят меня меж¬ду прочим за любовь к учащим¬ся; но разве можно не любить детей, которыя состав¬ляют то поколение, какое явля¬ется на смену нам в жизни. Я не знаю, в чем же, собственно, моя личная заслуга, за которую вы меня благодарите, если в моей душе заложено, помимо моей воли, так много любви и учас¬тия к детям, как это вы находи¬те?».

У цьому ж виступі О.Я. Риндовська яскраво змалювала своє педагогічне кредо:

«Я должна сказать, что мое отношение к учащимся давалось мне всегда легко и радостно. Ка¬кия бы тяжелыя минуты ни вы¬падали на мою долю в личной жизни, стоило мне подняться из кабинета туда, на верх, и увидеть учениц, я все забывала. Я ис-пытывала только те радостныя чувствования, которыя называ¬ются любовью к детям. Даже когда я, стараясь быть строгой начальницей, делала ученицам замечания, и по привычке в повышенном тоне, выговоры, без чего нельзя обойтись в нашем деле, и тогда я испытывала в своей душе побуждения только добра детям. Мой гнев, для ви¬димости, оканчивался в ту же минуту, когда я отворачивалась от разгневавших меня. От него в моей душе не оставалось ни следа, как только я видела но¬вую ученицу пред собою. По-этому благодарить вам меня за то, что мне было всю жизнь отрадно делать, я не вижу такой большой нужды».

Сучасники згадували, що О.Я. Риндовська завжди віддавала перевагу «суспільному благу» перед задоволенням особистих потреб. Наприклад, коли виявилося, що існуючих площ у будівлі недостатньо для проведення занять, директор виділила для уроків декілька кімнат власної квартири, яка за традицією знаходилася в цій же будівлі.

Олександра Якимівна була не тільки видатним організатором освіти, а ще й викладачем французької мови. У VIII класі вона здійснювала класне керівництво.

«Вечори» на квартирі Риндовської

Квартира О. Я. Риндовської в будівлі Маріїнської гімназії стала епіцентром комунікації серед освіченої версти міста. Вечорами в казенній квартирі начальниці гімназії збиралася культурна і освітня еліта Катеринослава, пред¬ставники інтелігенції та найкращі учениці за спеціальним дозволом.

Громадсько-літературні «вечори» О. Я. Риндовської стали видатним громадсько-культурним явищем життя міста другої половини ХІХ ст. На «вечорах» Риндовської зазвичай обговорювався широкий круг питань, починаючи з суто культурних, до громадсько-політичних.

Сучасники та учасники «вечорів» у своїх спогадах прозоро натякають, що досить часто тональність та предмети бесід виходили за рамки офіційно дозволених та загрожували їх учасникам. Діалоги під час цих «вечорів» балансували на межі тогочасної «політкоректності». Це був найбільший в Катеринославі приклад інтелігентського дисидентства.

Проникливий опис «вечорів» Риндовської залишив уже неодноразово згадуваний І. Я. Акінфієв:

«Мы отправились к ней в 8 час. вечера, под праздник, когда обычно к ней приходили все, кто желал быть, и заста¬ли там, небольшое общество из 2-3 душ педагогов. Простота в обращении, отсутствие какой-либо условности и церемоний, оживленная и совершенно непринужденная беседа на темы общественныя и литературныя сразу уста¬навливали то серьезное и спокойное настроение, каким всегда потом, как и в первый раз, отличались подоб¬ные вечера у нея».

Стосовно персоналій, які відвідували «вечори» О.Я. Риндовської, в спогадах І. Я. Акінфієва відсутній детальний список, однак згадуються кілька прізвищ:

«На вечерах у Ал. А-ны людей было немного, как ска¬зано, и преобладали всегда мужчины. Кроме Попова и меня чаще всего был еще здесь И. А. Невский, по началу иногда И. В. Мацков — преподаватели того же реальнаго училища, а также преподаватели духовной семинарии: Маркевич и Корольков. Оба они состояли и преподавателями Мариинской гимназии. Женщины на вечерах А. А. при¬сутствовали очень редко. Обыкновенно, оне испытывали здесь скуку, при отсутствии возможности заниматься пересудами и вести разговоры о модах и платьях и при преобладании серьезных бесед, а потому оне избегали частых посещений кабинета А. А.».

Засновниця Товариства жіночої освіти та Комісії народних читань

Олександра Чернова стала натхненником і виконавцем великої справи народного просвітництва. Іван Акинфієв так окреслив роль О.Я. Риндовської в культурному просторі міста:

«В 70, 80 и 90 годах [XIX века] А[лександра] А[кимовна] составляла в нашем городе центр общественной просветительной работы. Если не от нея все зарождалось, то без нея в этом отношении на первых порах ничего не делалось, потому что к ней приходили, как к самому опытному лицу, за советом, ее, как лицо наиболее авторитетное, раньше других приглашали вступить в состав правления во всякую новую организацию».

Окрім Маріїнської жіночої гімназії, в місті з’явилася ще низка установ освітнього і просвітницького типу. Ідеї цих установ зароджувалися саме в кабінеті О.Я. Риндовської, що лаконічно підкреслив у своїх спогадах І. Я. Акінфієв:

«Все, что делалось в городе по просвещению в эти годы, зарождалось в кабинете А. А. в осенние вечера и приводилось в исполнение в декабре, или следующие зимние месяцы, чаще всего в течение великаго поста».

Саме О.Я. Чернова виступила з ініціативою створити «Общество попечительства о женском образовании в г. Екатеринославе», яке відкрилося в жовтні 1870 р.

Через два роки – «Безплатная школа» для бідних верств населення. Далі – більше: у 1887 р. при Безкоштовній школі для учениць відкрилися класи по навчанню професіям швачки і палітурниці. Через рік почало діяти платне відділення школи на Чечелівці.

У 1883 р. – нова ініціатива О.Я. Чернової. Був складений проект, а незабаром і організована «Комиссия народных чтений» для найширшої катеринославської публіки. Про Аудиторію та саму Комісію Міський сайт детально розповідав.

Нарешті, 26 серпня 1881 р. за ініціативою Олександри Якимівни відкрилося «Общество вспомоществования нуждающимся ученицам Мариинской женской гимназии».

Ювілеї Риндовської святкували усім містом

Своєю діяльністю на ниві освіти О.Я. Риндовська здобула в Катеринославі офіційні почесті і величезну громадську пошану. У місті навіть виникла традиція урочистого святкування ювілеїв педагогічної й суспільної діяльності О.Я. Риндовської.

7 грудня 1889 р. святкували 25 років перебування О.Я. Риндовської на посаді директора, а 7 грудня 1899 р., влаштували ще більш пишне святкування, тепер уже 35-річного ювілею.

7 грудня 1899 р. 15 депутацій – всього більше 150 осіб – прийшли привітати Риндовську. Всі депутації підносили Олександрі Якимівні вітальні адреси:

«Вот перечень адресов, поднесенных в дорогих папках, сохранившихся и до сего времени в особой витрине актового зала Мариинской гимназии, причем адрес от еврейскаго общества вложен был в роскошнейшее издание Библии, с художественными рисунками Доре, от 1) Губернскаго Земскаго Собрания, которое в очередном заседании 5 декабря постановило выдавать ежегодно 400 р. на воспитание внука А. Ак. 2) Городской думы 3) О-ва попечит. о женском образовании 4) Екат О-ва попечения о детях. 5) Комиссии народных чтений 6) Родителей, почитателей и бывших учениц. 7) Еврейскаго общества. 8) Русских женщин. 9) Французской ко¬лонии (на франц. языке). 10) Классической гимназии 11) Реальнаго учи¬лища. 12) Городской женской гимназии. 13, 14 и 15) Мариинской жен-ской гимназии О-во Пособия Нуждающимся Ученицам, Попечительнаго и Педагогическаго Советов».

У 1889 р. губернське земство заснувало на честь 25-річного професійного ювілею О.Я. Риндовської спеціальну стипендію:

«Постановлением Губернскаго Земскаго Собрания 7 декабря 1889 года, по поводу 25-тилетия служебной деятельности начальницы Екатеринославской Мариинской женской гимназии Александры Акимовны Рындовской (бывшей Черновой), назначено ежегодно до ея смерти выдавать в ея распоряжение потребную сумму для внесения за право учения в той же гимназии одной воспитанницы христианскаго вероисповедания».

З 1906 р. ця стипендія припинилася, в зв’язку зі смертю О.Я. Риндовської в січні 1905 р. Святкували і 40-річний ювілей діяльності Риндовської на педагогічній ниві у 1904 р. Портрет Олександри Риндовської висів у залі засідань Міської Думи (нині – будівля коледжу культури та мистецтв, просп. Яворницького, 47). На схилі віку Риндовську нагородили золотою медаллю на Анненській стрічці з написом – «За усердие». Після смерті директорки у спеціальній вітрині актового залу Маріїнської гімназії зберігались вітальні адреси, підне¬сені під час її ювілеїв.

У 1905 р., незабаром після смерті, вийшла друком книга «Памяти Александры Акимовны Рындовской», де зібрані свідчення про життя та діяльність цієї видатної жінки та очолюваної нею гімназії.

Почесна громадянка міста: перша чи не перша?

Історично вважається, що місто надало Олександрі Якимівні перше звання «почесної громадянки Катеринослава» – звання, дуже рідкісне для жінки.

Звання «почесного громадянина» з 1863 р. могло надаватися верховною владою на підставі клопотання міських Дум. Вважається, що за всю історію Катеринослава лише 12 осіб були удостоєні звання «почесний громадянин міста», в період з 1868 по 1914 рр. Це катеринославські губернатори В.Д. Дунін-Борковський, І.М. Дурново та Д.М. Батюшков, державні діячі О.М. Поль, Г.П. Алексєєв, М.В. Родзянко, М.М. Алексєєнко, М.П. Урусов, а також чотири жінки – громадські діячі та благодійниці О.Я. Риндовська, К.І. Мессарош, Є.А. Грекова, Н.І. Алексєєнко.

Однак О.Я. Риндовська, К.І. Мессарош та Є.А. Грекова не були затверджені верховною владою в званні «почесного громадянина міста Катеринослава». Існує тільки рішення катеринославської Міської Думи та клопотання перед державною владою.

Але ці клопотання залишилися без відповіді…

У 1916 р., напередодні краху Російської імперії, питання про затвердження трьох жінок у званні «почесного громадянина міста» знову ставилося на порядку денному міської Думи. 8 березня 1916 р. міська Дума доручила Міській Управі «подтвердить ходатайство думы об утверждении в звании почетных гражданок города Рындовской, Мессарош и Грековой, о чем давно уже состоялось постановление думы».

Можливо, повторне клопотання і було направлено, однак, зважаючи на те, що дві особи вже померли, очевидно, воно не досягло мети. До 1917 р. тільки одна жінка була затверджена у званні «почесної громадянки» Катеринослава – Надія Алексєєнко, теж відомий діяч на ниві благодійності.

Незважаючи на такий прикрий юридичний факт, в громадській свідомості прийнято називати О.Я. Риндовську «першою почесною громадянкою Катеринослава».

Пізній останній шлюб у 60 років та нове прізвище

У 1884 р. чоловік Чернової помер, залишивши її одну з дітьми, практично без коштів для існування. У 1891 р., будучи вже дуже зрілою жінкою, О.Я. Чернова вдруге вийшла заміж. Їй запропонував шлюб інший заслуже¬ний і відомий у Катеринославі педагог, Микола Семенович Риндовський. Він, на відміну від Олександри Якимівни, мав значні статки, пенсіон по службі – 1 тис. руб.

М.С. Риндовський мав 80 років (!), наречена мала за 60 років, але шлюб відбувся. Микола Риндов¬ський прожив після весілля усього кілька місяців, залишивши Олександрі Якимівні прізвище і значну пенсію.

Олександра Риндовська померла 4 січня 1905 р. Вона пішла з життя на самому початку 1905 р., не побачивши початку революційної пожежі, яка відкрила принципово нову епоху. Надалі це була доба «полум’яних революціонерів», де спокійна діяльність «на ниві просвітництва» вже не вважалася «знаковою» та достатньою для «заслуг».

Могили немає, але є пам’ятна дошка та вулиця

Похорон Олександри Риндовської відбувся на Міському кладовищі, поряд із могилою батька, Я.Я. Ковалевського, біля східної стіни Воскресенської кладовищної церкви. Могила не збереглася – в середині 1930-х рр. ця частина кладовища була варварські знищена, реконструйована під стадіон «Сталь» (згодом – «Металург», нині «Дніпро-Арена»).

За радянських часів постать О.Я. Риндовської виявилася майже забута – лише декілька нарисів у місцевій пресі називали її «прогресивною діячкою».

5 вересня 2008 р. було урочисто відкрито пам’ятний знак на стіні будівлі школи № 33 (нині гімназії), яка переіменована на вулицю Троїцьку. Пам’ятний знак присвячений двом подвижникам освіти Катеринослава: А.С. Понятовському та О.Я. Риндовській. Він виконаний з граніту й має оригінальну естетику. Складається з двох частин: верхня у формі стилізованої будівлі з трикутним портиком (алегорія на будинок Понятовського, переданий під гімназію), також містить натяк на стилізований конверт із записом для нащадків «Засновникам Маріїнської жіночої гімназії». Нижня частина знаку – у формі розгорнутої книги з вкладеною в неї закладкою: на лівій сторінці зображено перо, на правій – напис із прізвищами увічнених: «Понятовському Андрію Степановичу (1794–1872)» та «Риндовській Олександрі Якимівні (1829–1905)». Пам’ятний знак виготовлено на замовлення Міжнародної громадської організації «Інститут Україніки» при підтримці Благодійного фонду Олексія Лазька та в рамках проекту «Події та персоналії».

У 2016 р. під час декомунізації в нашому місті з’явилась і вулиця О.Я. Риндовської. Вона, хоч і має велику довжину, знаходиться на віддаленому від центру житломасиві приватної забудови 1950-х рр. (так звана «Корея»). На наш погляд, для прізвища Риндовської більше підійшла б одна з вулиць історичного центру.

***

Майже століття знадобилося городянам, щоб надати виважену та справедливу оцінку Олександрі Якимівні Риндовській. Сьогодні Маріїнській гімназії повернуте історичне ім’я. Місто знову згадує з вдячністю свою велику просвітительку, яка ввійшла в історію як загальноміський моральний авторитет та приклад служіння своїй справі», - завершує Максим Кавун.