Ярослава Магучих раскрыла секреты своей подготовки и эффектно попрощалась с теплыми днями

Наша землячка порадовала поклонников еще одной смелой фотосессией и интервью об особенностях тренировок.

Кроме множества титулов, красавица Ярослава обладает еще и талантом фотомодели. Каждая ее фотосессия становится приятным сюрпризом для поклонников прыгуньи в высоту.

Но самая свежая была с оттенком грусти. Вместе с нами Ярослава прощалась с невиданно теплой осенью:

«Все, з сьогодні осінь відчувається на всі 100%, а так хотілось ще трошки сонця та тепла…

А як почався ваш понеділок?..».

А тем временем на сайте Спорт.юа спортсменка дала интервью пресс-атташе Федерации легкой атлетики Украины Ольге Николаенко, рассказав о секретах подготовки к нынешнему феноменальному сезону.

Напомним, что в этом году Ярослава Магучих стала чемпионкой Олимпийских игр, мира и Европы, Диамантовой лиги (третий год подряд!), а также обновила мировой рекорд, державшийся долгие 37 лет.

Об особенностях этого сезона и подготовки к нему Ярослава Магучих рассказала:

«Обговорювали, звісно, вже легендарний сезон 23-річної атлетки. Нагадаємо, 2024-го вона побила рекорд світу, що тримався 37 років, виграла Олімпійські Ігри, Чемпіонат Європи і втретє – фінал Діамантової ліги. Таким здобуткам передувала надзвичайна робота на тренуваннях, зокрема Ярослава та її наставники – Тетяна і Сергій Степанови, кілька разів змінювали розбіг. А ще вирішили більше стрибати на тренуваннях, ніж на змаганнях.

– За цей рік ми двічі змінювали розбіг. Спочатку взимку, коли намагалися зробити перші два кроки більш біговими. Зрештою, сезон у приміщенні я почала з 2,04.

Весною, на передсезонному зборі в Португалії, вирішили робити 11 кроків і на 12-й відштовхуватися. Так стрибає Тамбері, у якого є необхідні для цього швидкість і сила. І якщо минулого року я не могла теж так зробити, оскільки мені бракувало цих якостей в достатній мірі, то зараз я стала швидшою і сильнішою. А з таким розбігом є більше часу в дузі на необхідні для відштовхування речі.

Саме тому й вирішили не так багато виступати, а більше стрибати на тренуваннях.

Світовий рекорд Ярослава Магучіх встановила, піднявши планетарну планку до 2,10.

В інтерв’ю відповідає на питання, про що думала, пролітаючи над рекордною планкою.

– Я нічого не встигла подумати. Коли перелітаю через планку й навіть коли починаю бігти, в мене вже все відключається і я на автоматі виконую те, що напрацювала. Але в той день, коли збиралася на змагання, фарбувалася, у мене виникло відчуття, що має статися щось неймовірне. Мій внутрішній світ ніби підказував, що в цей день можу побити світовий рекорд. І коли 1.95 подолала з другої, думаю собі: я ж прийшла бити світовий рекорд, потрібно просто виконувати спроби й не витрачати енергію.

Потім стрибнула з другої 2,07, ще й була тоді після травми й ніби як варто було б завершувати, але все ж вирішила спробувати 2,10. У той момент промайнула думка про те, яке свято буде в Україні, якщо мені вдасться, і я з таким веселим обличчям давай-но стрибати – і з першої спроби злітаю на світовий рекорд!

Приземляюся, планка ще хитається, і я швидко з матів! Це ж світовий рекорд! Спочатку не повірила навіть. А потім побігла до тренерки, у неї очі вже мокрі. Я стою з нею і обоє лише кажемо: «Нарешті».

Це був довгий шлях до мрії побити світовий рекорд, який до цього стрибка комусь навіть здавався неможливим. Він тримався 37 років, було кілька спроб його перевершити, але ніхто цього не зробив. І тут приїхала я, українка, ще й у такий важкий для нашої країни час, і стрибнула. Тоді я вписала своє ім’я в історію, і тепер саме воно й «Україна» буде писатися у всіх стартових протоколах.

Звісно, в інтерв’ю торкнулися і питання про наступну мету зіркової української спортсменки. 

- Особисто я після свого світового рекорду довго відходила. Організм витратив на це стільки енергії, що я дні чотири просто ходила й нічого не могла робити. Хоча ментально я вже була готова до цієї висоти. А фізично – так і ще раніше, ще коли стрибала 2,06 у приміщенні й 2,05 у Брюсселі. Але тоді, можливо, психологічно все ж не була такою стійкою.

Зараз уже готова й сама хочу перевершувати 2,10, але це рекорд. Це висота, яку люди інколи стрибають один раз і все. Та мені хочеться вище. Думаю, до 2,15 можна стрибати – є такі сили».

Фото со страницы Ярославы Магучих.