В Днепре продолжается суд над жертвой домашнего насилия

Сегодня суд должен огласить приговор по резонансному делу, которое слушается третий год.

Городской сайт неоднократно рассказывал об этом резонансном деле.

37-летняя Марина систематически подвергалась моральному и физическому воздействию со стороны своего сожителя. Во время очередной жестокой ссоры она нанесла ему ранения, ставшие смертельными.

В минувшую пятницу Марина в суде произнесла свое последнее слово. Сегодня в 15 часов суд должен огласить приговор.

О свежих подробностях дела накануне приговора рассказала адвокат Марины, известная днепровская юрист Юлия Сегеда:

«Про справу моєї підзахисної Марини Полях.

Марина почала свою промову на останьому слові обвинуваченої зі слів подяки, що для мене стало несподіванкою.

Вона подякувала суду за те, що протягом трьох років судового слідства не порушувались її права, мені за сумлінний захист, і всім за підтримку.

Далі вона, звісно, хвилювалась та не все сказала що планувала, - збилась, вгамовувала сльози.

Смерть людини - це трагедія.

Нагадаю, що загиблий колись вбив людину, був засуджений за навмисне вбивство.

Коли він вийшов з в'язниці, він прийшов до своєї колишньої подруги, заселився до неї, попри її волю, закрив її та її дітей, знущався, погрожував вбити та одного разу ледь не вбив, спасла її дитина. Вона змогла позбутись нього, бо за неї було кому вступитись.

За Марину не було кому...

Такі люди мають потребу з когось знущатись, бити, гвалтувати, залякувати, насолоджуватись своєю владою над людиною, бачити страх в очах.

Після того, як йому довелось залишити жінку, над якій він знущався після в'язниці, він знайшов Марину.

Якщо ви думаєте, що у чоловіка, який знайомиться з жінкою, на лобі написано "я - вбивця", або "я - аб'юзер", або "я - кат"..., ви глибоко помиляєтесь...

В обох випадках він вчиняв однаково. Розповіді жінок дуже схожі. Жив в їх житлі, з якого вони не могли його вигнати, бив собаку майже до смерті, бив жінку та дітей, говорив, що вона його, і він вирішує, жити їй чи ні.

Що відрізняє дві ситуації, то те, що за одну жінку було кому заступитись, а за Марину нікому...

Тепер у мене питання: то хто повинен захисти? Правильно. Поліція.

Марина протягом двох років більше 30 раз зверталась до поліції - і що? А майже нічого... поліція проявила або безпомічність, або відверте небажання працювати.

І от нарешті орган пробації таки спромогнувся подати до суду подання про скасування його виправного строку та відправлення його відсиджувати позбавлення волі. Так, так, протягом цих двох років він отримав ще вирок суду з виправним терміном.

Чому суд дав виправний, я не знаю, не бачила там підстав, вважаю що покарання повинно було бути більш суворим. Ну то ладно.

Він постійно говорив Марині, що він не залишить її житии, якщо піде у в'язницю. І от за три дні до суду, після якого він мав відправитись сидіти, він нападає на Марину.

Я часто думала, а що б було в той момент, якби Марина була сама з ним вдома? Чи взяла б вона ніж? Може й ні... може якби вона з ним сама, то судили б за повторне вбивство його...

Але в кімнаті була її донька, яку він постійно погрожував "віддати тим, з ким він сидів", та старенька бабуся. Це долі секунди, Марина зрозуміла, що якщо він вб'є її, то не залишить живою доньку як свідка та бабусю. Вона взяла в руку ніж, але підняла його до своїх грудей в позицію, що була незручною для нанесення удару, бо вона хотіла його налякати, щоб він зупинився. А він не зупинився, зробив різький крок на неї.

Одне поранення. Між ребер в серце. Щоб здійснити таке смертельне поранення навмисно, треба бути спецпризначенцем або нінзею-черепашкою. То ж це дійсно було випадково...

Ми захищались від двох обвинувачень.

Перше - за ст.115 КК (санкція до 15 років)

Друге - за ст.118 КК (санкція до 2 років)

Після майже трьох років судового слідства прокуратура змінила обвинувачення, але первинне обвинувачення підтримав потерпілий, батько загиблого.

Обидві статті передбачають умисне вбивство, якого, на мій погляд, не було.

Суддя видалився до нарадчої кімнати. Ніхто зараз не знає, яким буде вирок.

Але що я можу і хочу сказати зараз, що цей судовий процес суддею був проведений академічно процесуально правильно, з дотриманням прав учасників процесу. На прикладі цього судового слідства можно навчати студентів.

Проголошення вироку 09 вересня в 15.00. Яким би він не був, я пишаюсь цією моєю справою бо для мене це справа не про Марину, а про право жінки вижити».