Як подолати депресію та безвихідь – поради дніпровського священика

За два роки війни ці почуття стали домінуючими у душі більшості жителів Дніпра та України.

Великою мірою негативних переживань додав 2023 рік, який став зовсім не таким, яким очікувалося раніше. До загального фону розчарованості та депресії, що затяглася, додається нова хвиля страхів через обстріли та їх страшні наслідки.

Як зберегти свою психіку та віру в краще?

На цю тему Міський сайт уже неодноразово публікував рекомендації дніпровських психологів.

Сьогодні ми надамо слово ще одній відомій людині – священику ПЦУ, капелану Дмитру Поворотньому.

Він також вважає, що Україна і всі ми переживаємо страшний час, несучи наш спільний хрест на Голгофу страждань.

Дмитро Поворотній поділився своїм поглядом про те, як повернути віру в краще та в себе:

«Всі випробування і страждання, які трапляються на шляху людини, не завжди є результатом особистого гріха (і не завжди є покаранням за щось), але завжди є результатом дії гріха і зла. Бо все те зло і страждання, які ми бачимо – це плід використання кимось божественного дару свободи з егоїстичною неправедною метою. Зло не виникає саме собою, у нього є творці та винуватці, які власну свободу підкорили творенню цього зла.

Як можна перемогти зло? Злом – ні, бо так ми його лише примножуємо. Маємо зі злом боротися, противитись йому, присікати, терпеливо зносячи випробування і несучи свій важкий хрест, бо знаємо, що завершенням дороги смирення, терпіння і жертовності завжди є перемога добра. Зараз всі ми, українці, несемо свій важкий хрест, несемо спільний хрест України – і несемо його на Голгофу страждань, щоби перемогти зло і досягти перемоги, утвердження правди, справедливості, незалежності й волі.

Маємо цю нашу дорогу здолати. Вона є важкою, виснажливою, часом дуже болісною і стражденною, але крок за кроком, долаючи ці випробування, ми будемо зміцнюватися в добрі й правді. Бо все у житті є невипадковим і трапляється не дарма: якщо Господь дав хрест, то дасть і сили, аби його нести. Ось кілька порад, як полегшити цю важку ношу:

1. Відчувати емоції – це нормально, але не слід бути їх рабами

679-й день повномасштабної війни з усіма її видимими і невидимими поки наслідками. Зрозуміло, що «емоційні гойдалки», відчуття страху, втоми, розгубленості, безсилля, часом навіть апатії чи ненависті – все це наша реакція на зло, це нормальна реакція на ненормальні умови. Не соромтесь цих емоцій, проживайте їх, але не давайте їм заполонити ваше серце, підкорити вашу волю. В серці має жити віра – в Бога, в перемогу, в правду, в добро.

2. Не занепадайте духом і не опускайте руки

Бо якщо піддатися духовній втомі, то її «плодами» будуть пригніченість, безнадія, журба, зневіра, збайдужіння, відчай. Це все позбавляє людину будь-яких сил – і саме це якраз потрібне нашому ворогу, аби нас здолати. Збирайте по крихтах надію, оберігайте те зернятко віри у своїй душі, аби не дати ворогу засіяти її відчаєм, безпорадністю та безнадією.

3. Сили вичерпуються, але дбайте про їх поновлення

Духовно згасати, емоційно спустошуватись – це нічим не легше за фізичні муки. Не втрачайте зв’язок з тим, що вас радує, духовно насичує, відновлює, що викликає у вас хоча б секундну, але посмішку. Намагайтеся помічати красу і життя довкола, робити щодня хоча би одну добру справу… Не забувайте і про молитву – це найкращий оздоровчий бальзам для душі, який дарував нам Господь для душевного оновлення й укріплення.

4. Відновлюйте себе – допомагаючи іншим

Довкола – безмежні можливості щодо цього, лише озирніться, бо немає в Україні людей, кого не торкнулася ця війна, які не зазнали втрат (не лише матеріальних, а й психологічних, емоційних, душевних). Завжди є ті, хто вже знемагає нести свій хрест, хто зневірився і майже здався… Допоможіть, розділіть з ними ту важку ношу, будьте для них опорою – виконання цього базового християнського принципу дасть вам відчуття потрібності, додасть сил, важливості.

5. Цінуйте кожну мить життя

Кожна мить вашого життя – це чудо, подароване Богом. Це неповторність, мить, яку важливо не проґавити, не змарнувати, а наповнити її важливим і потрібним сенсом. Під час війни по-особливому розумієш цінність цієї миті, коли кожна хвилина може бути останньою, а тому відкриває нам нові горизонти – для добра, милосердя, допомоги, підтримки, любові.

Зносити випробування – це завжди нелегко, але коли разом – значно легше. Ні в якому разі не зневірюйтесь, бо віра в Бога – велика сила, і коли вона жива та діяльна, то дає людині благодатну силу. Недарма Священне Писання нам свідчить: все, що неможливе для людей, є можливим для Бога (Лк. 18: 27)».