Тут немає ні квиткових кас, ні працівників. Директор, екскурсовод та хранитель експонатів – це один чоловік. До того ж він є і автором більшості представлених робіт.
Василь Соколенко власноруч створив народний музей прямо у себе в дворі. Вдень - працював. Будував ночами. Глину завозив знайомий тракторист, соломи і води було вдосталь у хазяїна. Зараз згадує ті гори сировини, і сам дивується, як зміг усе це подолати.
У свої 84 роки Василь Іванович повний енергії та оптимізму. Він не скаржиться на малу пенсію й умови існування. Все його життя - це петриківський розпис. Як справжній син своєї петриківської землі, малювати почав дуже малим.
Потім була трирічна школа декоративного малювання, до якої, до речі, юний Василь вступив з другої спроби.
Сьогодні призер багатьох міжнародних, союзних та республіканських виставок свої роботи, без фальшивої скромності, називає неперевершеними. Визнали праці Василя Івановича і за кордоном. Іноземні гості бувають у Народному музеї Соколенків, з пустими руками з нього ще жоден не виходив.
Екскурсії своїм музеєм Василь Соколенко проводить завзято. Він прагне, щоб кожної душі торкнулася петриківська квітка. Художник впевнений: творчість повинна йти разом із життям.
Серед численних робіт Василя Івановича окрема річ - конкурсні: до Першого травня, до 60-річчя Радянського Союзу, а ось ця “Жар-птиця” часів правління Хрущова.
З дружиною майстра нам зустрітися не вдалось. Але, напевно, для неї улюблена робота чоловіка, ось ця - розписаний будинок до шістдесятиріччя подружнього життя.