В Днепре ярко встретили Новый год

Именно сегодня, 14 марта по новому стилю, наши предки отмечали приход весны и Нового года.

О том, что раньше новый год начинался с первого дня весны, сегодня знают не многие.

В Днепровском Доме искусств уже многие годы успешно возрождают и продолжают традиции наших украинских предков. В честь прихода весны и Нового года по древним традициям, в Доме искусств провели яркий этнографический праздник «ВЕСНУ КРАСНУ ЗУСТРІЧАЙМО!».

Подробней об этом рассказала арт-директор Дома искусств Валентина Владимировна Слобода:

«Саме сьогодні, 14 березня за новим стилем, (а 1 березня за старим) наші пращури відзначали умовний прихід весни. За церковним календарем це - день преподобної мучениці Євдокії, а у народі його називають днем Явдохи.

Раніше, аж до 15 століття включно, він вважався не тільки першим днем весни, а й ПЕРШИМ ДНЕМ НОВОГО РОКУ.

Новолітування пов’язували саме з цим часом, оскільки у березні починається весняне рівнодення, Сонечко набралося сили і обігріває землю. Тож треба готувати «реманент», щоб обробляти землицю під новий врожай.

У нашому Будинку мистецтв ми провели етнографічне свято «ВЕСНУ КРАСНУ ЗУСТРІЧАЙМО!», продовжуючи подальше знайомство з українськими традиціями, що побутували в нашій рідній Україні. В театралізованій формі знайомились наші гості з тим ЯК УКРАЇНЦІ ЗУСТРІЧАЛИ ВЕСНУ В ДАВНИНУ. На фотосвітлинах наших фотомайстрів ви можете побачити миттєвості свята.

У православ’ї шанують сьогодні пам’ять Святої Євдокії, а в народі шанують Явдоху, зустрічають весну, особливими обрядами закликають у дім щастя, благополуччя і здоров’я. Відомі культурологи описують декілька народних традицій, характерних для центральної частини України.

Так, виходили до схід сонця на високий пагорб, ставали на воротях або, навіть, вилазили на дерева і кликали весну. Заносили до хати талу воду, омивали дітей і самі вмивалися. Люди вірили: як умитися на Явдоху молоком, будеш на обличчя білим і красивим. Господині пекли в цей день жайворонків з тіста, якими пригощали діток, і вважали їх символами весни і нового життя. А ще жінки сіяли розсаду в горщиках, сподіваючись, що, посіяна в цей день, вона не постраждає від морозу. Садівники зрізали сухе верховіття фруктових дерев, щоб дерева краще родили і щоб на них «нечисть не заводилась».

Є перекази про те, що буцімто Явдоха зберігає ключі від весняних вод, таких потрібних для майбутнього врожаю. Тож риба саме цього дня розбивала хвостами лід. Прокидається також від зимової сплячки бабак, виходить «на світ» і свище три рази, а потім знову ховається в свою нірку, щоб спати аж до Благовіщення.

Святкувати день Явдохи українці починали до схід сонця топтанням рясту, з якого ще не зійшла роса, приказуючи : "Топчу, топчу ряст, Бог здоров’я дасть. І ще буду топтати, щоб на той рік діждати". А найголовніше - саме цього дня починали співати веснянки, які лунали аж до Зелених свят. Наші пращури створили багато обрядів, пісень, хороводів та ігор для закликання Весни, які були пов'язані з образами сонця, птахів, тепла і радості. Деякі з них вдалося записати фольклористам, обробити композиторам і у наш час та почути на нашому святі.

У цей день прилітали ластівки, до яких було особливо шанобливе ставлення, бо вважалося, що цей птах є символом домашнього вогнища, а також материнства і батьківства. Ластівок прийнято було пригощати хлібними крихтами, тим самим надавати їм шану і визнання. Пам’ятаєте в давній щедрівці М. Леонтовича співається : «Щедрик, щедрик, щедрівочка , прилетіла ластівочка…». Тож розуміємо, що не в січні ж вона прилітає, коли тепер співають різдвяні і новорічні щедрівки, а в березні, коли наші пращури новий рік зустрічали.

Свято вдалося на славу. Наша щира дяка учасникам: дитячому вокальному ансамблю «Дзвіночки» (кер. Наталія Димченко), народному ансамблю народного танцю «Серпантин» (кер. Наталя і Христини Горпіненки), вокальному дуету «Мальви» та вокальному гурту ПК «Енергетик» під керівництвом Тетяни Далецької та у супроводі Олександра Володимировича, майстру плетіння з голок сосни Володимиру Яценку, поетам Костянтину Дубу і Оксані Ігнатенко, студенткам-майбутнім культурологам із Дніпровської політехніки Анастасії та Дарині.

Дуже приємно, що завдяки допомозі керівництва Солонянської громади (Михайло Копейко, Марія Шаровська, Liudmyla Murkovych) у святі взяли активну участь її небайдужі представники, що і сьогодні зберігають і популяризують народні традиції: Наталя Данильченко (районний музей), Наталія Семенова та Володимир Никифорович (живий музей Микити Коржа), а також Наталія Заграбчук, Лєна Пантюхіна, Катя Хотько, Швець Тетяна.

Ми щиро вдячні вам, шановні солонянські друзі!».

Фото со страницы Валентины Слободы.