Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Днепр » Новости города и региона
сб, 23 ноября 2024
19:54

НОВОСТИ ГОРОДА И РЕГИОНА

Дніпровський планетарій: історія «Зоряного дому»

|«« «« »» »»|

30 серпня відзначає свій день народження Дніпровський планетарій.

Він був відкритий 30 серпня 1968 року.

Ця будівля, безумовно, знайома кожному городянину, і була дуже популярна багато десятиліть. Нещодавно планетарій відкрився після реконструкції та переживає новий сплеск популярності.

До дня народження планетарію Міський сайт пропонує спеціальну історичну розповідь про те, як у нашому місті з'явився планетарій.

Коли та як відкрився дніпровський планетарій? Які архітектурні особливості планетарію? Де було виготовлено першу технічну «начинку» планетарію? Які цікаві програми пропонував відвідувачам планетарій у перші роки? Як було організовано роботу планетарію? Які нові «родзинки» планетарію всередині та зовні?

На ці запитання відповість давній друг Міського сайту, кандидат історичних наук, завідуючий відділом Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максим Едуардович КАВУН.

Планетарії – інтелектуальний супровід освоєння Космосу у XX столітті

«Планетарій як феномен масової культури з’явився у першій третині ХХ століття, - розповідає Максим Кавун. - Це було наслідком небувалого технічного прогресу, зростання інтересу до освоєння Космосу.

Разом з тим, поява планетаріїв була наслідком секуляризації – поступової відмови від релігійних догм та цінностей, яку тоді переживав увесь світ. Особливо гостро ці процеси відбувалися на просторах колишнього СРСР.

Перший планетарій у світі був збудований у 1925 році у місті Мюнхен у Німеччині. Він був обладнаний за останнім словом техніки, зокрема знаменитою оптикою фірми «Карл Цейс». Трохи згодом було відкрито перший планетарій у Радянському Союзі. Як можна здогадатися, це була Москва, і це сталося 5 листопада 1929 року.

Це вагома дата в історичному контексті. Це був рік знайомства одного з основоположників науки про Космос Костянтина Ціолковського з майбутнім великим конструктором Сергієм Корольовим... Це також рік першої «п'ятирічки». Радянська влада перейнялася тоді не лише зведенням промислових гігантів, а й такою вишуканою розкішною установою, як планетарій.

Перший планетарій у СРСР також був обладнаний дорогою апаратурою німецької фірми «Карл Цейс». Його призначенням була як популяризація нових відкриттів у природознавстві, так і й «пропаганда наукового атеїзму» і «матеріалістичного світогляду».

Не можна сказати, що в СРСР, який проголосив курс на активне освоєння Космосу, планетарії росли як гриби, подібно до кінотеатрів. Будівництво та особливо обладнання кожного планетарію вимагало чималих технічних зусиль та значних матеріальних ресурсів.

Після Москви наступні планетарії були відкриті в Києві (1952), Волгограді (1954), Харкові (1957) та Ленінграді (1959). У 1974 році в СРСР налічувалося вже 62 стаціонарні планетарії.

Таким чином, планетарії в СРСР виконували цілий комплекс функцій – знайомили широку публіку з будовою Сонячної системи і навколишнього світу в цілому, популяризували прагнення освоєння космічних просторів і великі досягнення в освоєнні Космосу, пропагували атеїзм і, паралельно, деформували релігійний світогляд.

Храми астрономії: планетарії створювали в церквах і синагогах, але у Дніпрі збудували окрему будівлю

Отже, планетарії сміливо можна «храмами астрономії», зведення яких не випадково збіглося з гоніннями на релігію та православну віру. «Храми астрономії» частково перейняли на себе науково-культурне «окормлення» широкої пастви трудящих.

У багатьох містах СРСР та України планетарії розміщували в історичних будівлях культурно-духовного призначення. Доволі часто – у колишніх культових спорудах. Наприклад, в Одесі планетарій розмістили… в храмі Святого Пантелеймона, попередньо збивши куполи будівлі. А у Харкові пішли ще далі – для планетарію пристосували єврейську синагогу! У Ленінграді (нині Санкт-Петербург) для розміщення планетарію обладнали один із корпусів Народного дому – великої театрально-концертної будівлі початку XX століття.

Найцікавіше, що в Одесі храм Пантелеймона ще у 1990-х роках повернули православній громаді (доля планетарію при цьому виявилася сумною, він кілька разів змінював своє місце). А у Харкові планетарій досі займає будівлю колишньої синагоги (збудовану в 1912-1915 роках).

Проте тенденція будувати для планетаріїв спеціально спроектовані будівлі поступово таки перемогла. Специфічні функції вимагали особливого конструктивного рішення та відповідної естетики. Тож у містах Радянського Союзу більшість планетаріїв знаходиться у спеціальних масштабних технічно оснащених будівлях.

У цьому ряду стоять особняком Московський планетарій, перший в СРСР, і планетарій у Волгограді. Планетарій у Волгограді – взагалі незвичайний. Його сміливо можна назвати головним «храмом астрономії» та найрозкішнішим у СРСР. Це велика триповерхова будівля у стилі «сталінський ампір», з величним портиком та величезним куполом. Купол увінчує величезна скульптура жінки, яка тримає в лівій руці не маленький глобус Землі, а на ньому ще й сидить голуб. Це остання робота знаменитого скульптора Віри Мухіної під назвою «Мир».

Планетарій у «космічній столиці» чомусь з'явився набагато пізніше за інші міста

Цікавий історичний факт: у Дніпропетровську – місті, де добра половина населення так чи інакше була причетна до ракетно-космічної сфери, - планетарій з'явився досить таки пізно. До цього в Україні планетарії були відкриті: 1952 року – у Києві, 1957 року у Харкові, 1962 року – у Донецьку, 1963 року – в Одесі.

Тобто наш планетарій був далеко не першим навіть в Україні. Цей факт поки що не піддається чіткому поясненню. Ймовірно, статус «закритого міста» через ту ж саму ракетно-космічну промисловість тут вступив у суперечність із функціями популяризації астрономії.

І все-таки наприкінці 1960-х років міська влада перейнялася наявністю планетарію. Можливо, усі основні культурні установи міста вже існували, і лише тоді руки дійшли до «храму астрономії». Було ухвалено рішення будувати спеціальну будівлю, а не розміщувати планетарій, припустимо, в якійсь історичній будівлі. Прецеденти були: у лютеранській кірсі аж до 1975 року розміщувався обласний архів, а в синагозі – Будинок культури швейної фабрики імені Володарського.

Проте для планетарію було спроектовано спеціальну будівлю. Проект народився у надрах знаменитого інституту «Укрдіпромез». Міський сайт докладно розповідав історію цього знаменитого інституту.

Архітектори інституту, крім профільних робіт з металургійної галузі, виконували проекти знакових міських споруд. Наприклад, так народився проект ресторану «Поплавок» на Набережній. Планетарій – також «родзинка» діпромезовських архітекторів. Можливо, автором проекту є архітектор Сергій Брусов (1912–1989). Він працював головним архітектором Укрдіпромезу з 1959 до 1977 року. С. Брусов виконав проекти будівлі «свого» інституту на Набережній, реконструкції стадіону «Металург», ресторану «Поплавок» та багатьох інших будівель.

І ось 12 квітня 1968 року обласна газета «Зоря» радісно анонсувала появу в Дніпропетровську планетарію:

«Вікно в небо – планетарій.

Кожний рік приносить дніпропетровцям багато приємних подарунків. Одним з них у цьому році буде сучасний планетарій. Цю будівлю на Крутогорній вулиці не можна не помітити. Перед нами унікальне приміщення із скла, бетону, хімічних виробів та оцинкованої сталі: планетарій, якого чекають в нашому місті. Його довжина близько сорока метрів. У просторому приміщенні – фойє-виставка, кімната лекторів, лекційний зал на 126 місць з екраном, що має дванадцять метрів у діаметрі. Проект планетарію створено працівниками інституту «Укрдіпромез». Наші німецькі друзі подбали обладнання планетарію телескопами. Нещодавно з Лейпцігського заводу надійшло сучасне обладнання».

«Зоряний дім» на «консервативній» вулиці Крутогірній

Поява будівлі планетарію була незвичайною для такої консервативної вулиці, як Крутогірна (в радянський час надалі звалася вулицею Рогальова, нині Крутогірний узвіз, 10). Ця вулиця дворянських і купецьких особняків вважалася однією з найбільш фешенебельних у старому Катеринославі. На щастя, вулиця і сьогодні багато в чому зуміла зберегти свій своєрідний колорит, тут є відомі пам'ятки архітектури.

Будівля планетарію з'явилася на Крутогірній вулиці, в першу чергу, через її рельєф. Планетарій було дуже вдало, і, головне, дбайливо вписано архітекторами в довкілля. Будівлю планетарію «посаджено» на вершину одного з невеликих пагорбів.

Планетарій розташувався між двома визначними пам'ятками архітектури. Нижче знаходиться особняк Мордковича (1913) – рання робота архітектора Олександра Красносельського (зараз тут комерційний банк). А вище за планетарій розташовується Комерційний клуб (1913) – робота архітектора Федора Булацеля (нині тут центр «Опера», банк і магазини). Проте будівля планетарію гармонує з історичним архітектурним оточенням.

«Вікно в небо» відкрилося майже 55 років тому

Планетарій у Дніпропетровську було урочисто відкрито 30 серпня 1968 року. Він був розрахований на 120 місць і мав діаметр купола 12 метрів.

Газета «Днепровская правда» (в наш час не видається) наступного дня після відкриття відгукнулася захопленою статтею «Звезды спускаются с неба»:

«Вчера впервые открылись двери планетария. На митинге, посвященном его открытию, присутствовали ученые, члены правления и лекторы общества «Знание».

Секретарь Днепропетровского горкома партии Н.А. Гаевская перерезает ленточку. Первые посетители входят в зал. И лекторы начинают первую лекцию».

Не відставала й обласна газета «Зоря». Вона також захоплено описувала відкриття планетарію:

«Зоряний дім відкрився.

Учора ввечері в цьому домі вперше широко розчинилися двері… Дніпропетровський планетарій – важливе культурно-освітнє вогнище, де повсякчас відбуватимуться «космічні сеанси», читатимуть лекції з астрономії та багатьох інших наук, вестимуть наукову і атеїстичну пропаганду.

Планетарій має великий купол діаметром 12 метрів. Всередині – досконале сучасне оснащення, астрономічна апаратура – виготовлений друзями з НДР так званий Малий Цейс і багато першокласних вітчизняних установок, котрі покликані збагатити враження глядача демонструванням природних явищ, як от: схід Сонця, Полярне сяйво, сонячне і місячне затемнення тощо.

Інтерес до цієї новобудови, особливо серед молоді, дуже великий.

Отож, учора тут справляли новосілля. Зійшлися гості з усього міста – партійні, радянські, комсомольські працівники, робітники, вчителі, учні, студенти, любителі астрономії. Секретар Дніпропетровського міськкому партії Н.Я. Гаєвська від імені міськкому КП України і міської Ради депутатів трудящих поздоровила будівельників та громадськість міста з введенням в експлуатацію планетарію і розрізала традиційну «пускову» стрічку.

Під звуки авіамаршу гості заходять у Зоряний зал. Тут починається перший сеанс, перша лекція – захоплююча мандрівка по нічному небу.

Довгого віку і добрих справ тобі, зоряний дім!».

Відгукнулася на яскраву подію й найбільш «продвинута» газета того часу – «Прапор юності» (нині, на жаль, також не існує). Вона позиціонувала себе як молодіжна, а тому статті, незважаючи на пропагандизм, мали інший, більш насичений та яскравий стиль.

Стаття «Подорож чумацьким шляхом» повідомляла про відкриття планетарію:

«Ясного сонячного дня ви можете побачити яскравий зірковий небосхил. Ось ківш знайомої Великої Ведмедиці. Ось величезна Ранкова зірка. Ось сузіря Риби, Рака. Чудово, наче потрапив до чарівника і він своєю могутністю примусив Ніч змінити День і опустити свої далекі зірки на землю.

Але найчудовіше – це зустріч на Чумацькому шляху з посланцем людей «Востоком-2» і навіть більше, ви можете стати свідками виходу космонавта Леонова у простір.

В недалекому майбутньому біля планетарія буде встановлено 300-кратний телескоп. Тоді можна буде спостерігати вічний біг постійних супутників сонця, зустріч галактик. В нічний час біля телескопу будуть читати лекції науковці, розповідати про таємниці далеких планет».

Насичена програма: прогулянки зоряним небом та вихід до Космосу

Газета «Днепровская правда» із захопленням та докладно описала відчуття перших відвідувачів планетарію. Сьогодні б це назвали – «віртуальна реальність». Для того часу це було дуже серйозне технічне нововведення, яке впливало на уми та емоції.

«За нами закрывается дверь, и мы попадаем… в ночь. А над головой ярко блестит звездами небесный свод. Каждое небесное светило видно настолько отчетливо, словно его действительно, как пишет А.П. Чехов, «помыли и почистили снегом». Знакомо выгнулся над нами ковшик Большой Медведицы. Но вдруг он исчезает. Небо так же испещрено яркими бликами звезд. Но все они какие-то незнакомые. Таких не увидишь ночью над Днепропетровском. Да и очертания города вокруг исчезли. Возле нас высятся огромные ледяные торосы. Слышно, как завывает за стеной шальной ветер. Мы – на Северном полюсе. И звезды, которые сейчас горят над нами, конечно же, никогда не появляются над Днепропетровском.

И снова меняет свой облик небесный свод. Теперь мы видим звездную карту тропиков. Потом глядим на ночное небо Москвы. И снова знакомая панорама звездного неба над Днепропетровском.

Но что это? На краю горизонта неожиданно появляется незнакомая звезда. Она быстро поднимается. Крупнеет. Вдруг от нее отделяется небольшая желтая точка. Она плавает вокруг звезды, вращается вокруг нее и вновь исчезает. В небе «Восход-2»! Мы наблюдали исторический момент выхода Алексея Леонова в космос…

Все, о чем мы рассказали, действительно произошло в яркий солнечный день в… Звездном зале Днепропетровского планетария. Наше удивительное путешествие называлось «Прогулка по звездному небу». А экскурсоводом была лектор планетария Светлана Левченко».

«Начинка» планетарію – подарунок із НДР

Газета «Днепровская правда» дала докладний опис інтер'єру планетарію та описала його технічне оснащення:

«Звездный зал планетария представляет собой большое круглое помещение. В центре его расположился на черной подставке небольшой шар, сплошь покрытый короткими рожками объективов. Их на шаре – тридцать пять. Через эти объективы и проецируются на куполообразный потолок зала виды звездного неба. Шар называется «Малый цейс». Малый – потому что Большой установлен в центральном планетарии страны – Московском. А цейс – в честь оптиков из города Иена (Германская Демократическая Республика) – изготовивших этот прибор.

Рядом с «Малым цейсом» расположились еще множество приборов. Они создают на куполе имитацию восхода зари, движущихся облаков, затмения Луны и Солнца. Все эти приборы изготовлены в Москве, на фабрике наглядных пособий и демонстрационной аппаратуры. Сотрудники этой фабрики помогли днепропетровцам оформить и подготовить Звездный зал к приему посетителей.

Не только «путешествие по звездному небу» могут совершить в Звездном зале зрители. Не менее интересными и увлекательными будут лекции-путешествия «В глубинах Вселенной», «Как птицы находят дорогу домой», «Легенды и мифы о прошлом звезд». Подготовлена специальная программа для самых маленьких посетителей планетария. Они совершат увлекательное путешествие вместе с капелькой воды, познакомиться с круговоротом воды в природе.

Но не только в Звездном зале увидят посетители ночные светила. Смогут они с ними познакомиться и непосредственно. Телескоп, который будет установлен рядом с планетарием, позволяет приблизить к нам звезды. Ведь у него трехсоткратное увеличение. У телескопа тоже будут читаться лекции, только в ночное время суток».

За перші півроку – 70 тисяч відвідувачів, за два роки – півмільйона

Відкритий планетарій одразу став користувався великою популярністю у городян та гостей міста.

27 квітня 1969 року газета «Зоря» відзначала:

«Дніпропетровський планетарій відкритий півроку тому, але тут уже побувало понад 70 тисяч чоловік. Це тільки ті, що приходили безпосередньо в планетарій. Однак його працівники часто виїжджають з пересувкою в райони області. Вже побували в Нікопольському, Томаківському та інших. Недавно з туристським бюро планетарій уклав договір про спільну роботу. Екскурсанти, які приїжджатимуть до Дніпропетровська, відвідуватимуть не тільки пам’ятні місця, а й планетарій. Таким чином аудиторія розшириться ще на 20 тисяч чоловік».

Через два роки вже було добре видно перші підсумки роботи.

9 вересня 1970 року в газеті «Днепровская правда» директор планетарію О. Скляр зазначив:

«Полмиллиона посетителей побывало в Днепропетровском планетарии за два года его работы. Кроме того, на фабриках, заводах, в колхозах и совхозах области прочитано около тысячи лекций по астрономии, о Вселенной и космонавтике.

Сейчас в планетарии получены новые панорамы Меркурия, Венеры, Марса, установлен прибор, показывающий полет кометы, киноаппрат позволяет демонстрировать широкую пленку.

С началом учебного года возобновляются занятия в кружках юных астрономов, организуется клуб кинопутешественников.

Значительно обновлена тематика лекций. Их только по абонементам будет посещать по учебной программе шесть тысяч десятиклассников».

«Чи є життя на Марсі?»: планетарій проводив сотні лекцій на рік

Більшість пам'ятає сцену з культового фільму «Карнавальна ніч» 1956 року. У ній лектор Нікодилов (у виконанні знаменитого актора Сергія Філіппова) читає лекцію «Чи є життя на Марсі?». Точніше, намагається її прочитати на Новорічному балу. Це була пародія на подібні лекції. Насправді, читання лекцій з астрономії – справа важка та відповідальна.

На початку вісімдесятих років ХХ століття наш планетарій щорічно проводив близько 150 лекцій!

20 серпня 1981 року газета «Днепр вечерний» відзначала:

«Сто пятьдесят лекций! И за каждой из них большая, творческая работа. Ибо для того, чтобы подготовить лекцию, как заметила сотрудница планетария географ Е.А. Танатор, нужно «переворошить» от 100 до 150 различных источников, не говоря уже о том, что на утверждение ее методическим советом, предлагается, как правило, третий вариант.

Частые гости в планетарии и жители разных уголков страны. Например, в июле нынешнего года здесь побывали экскурсанты из Свердловска, Горького, Нижнего Тагила…

Нет недостатка в желающих посещать клуб юных любителей астрономии «Орион», который несколько лет назад был создан при планетарии под руководством астронома Т.П. Выхрестюк. В основном его члены – учащиеся седьмых-десятых классов. Каждую пятницу вечером приходят они в планетарий. Наблюдают за звездами, слушают лекции, выполняют индивидуальные практические задания, пишут рефераты. А наиболее любознательные привлекаются и к более серьезной работе. Так, трое орионовцев выезжали с астрономами в Новосибирскую область, где наблюдали 31 июля солнечное затмение. Десять ребят были гостями Одесской обсерватории, где под руководством ученых вели самостоятельные наблюдения за планетами Солнечной системы… Для большинства из них на всю жизнь астрономия останется занимательнейшим увлечением в часы досуга. Да и вообще, разве это не прекрасно, уметь читать звездное небо!».

«У гості до зірок»: лекції читали на заводах та в колгоспах

У грудні 1984 року, через 16 років після відкриття планетарію, газета «Днепр вечерний» присвятила йому величезний нарис, названий «В гости к звездам». У цей час у Радянському Союзі налічувалося вже понад 60 планетаріїв.

Понад три тисячі лекцій на рік читали співробітники дніпровського планетарію на підприємствах та установах міста.

«Пропагандистская работа планетария проводится в различных формах: лекции, циклы лекций, тематические вечера, устные журналы. С некоторыми предприятиями и учреждениями установлен тесный многолетний контакт, и лекторы охотно делятся там своими знаниями о космосе.

- На производственное объединение «Южный машиностроительный завод» и на Днепровский машиностроительный завод, – рассказывает директор планетария Тамара Михайловна Демьянчук, мы ходим как к старым добрым знакомым. И читаем у них циклы лекций, что, безусловно, дает людям более полное представление о природе, которая нас окружает, о ее свойствах и проблемах. Часто выступаем мы и на тепловозоремонтном заводе, на «Физприборе», на базе «Укркнига». Ездим в Кривой Рог, Марганец, Днепродзержинск, в другие города и районные центры области.

Особо хочется подчеркнуть о связях планетария со школами. Для детей подобные лекции – событие. Ведь астрономию изучают только десятиклассники, а интерес к звездному небу и загадкам Вселенной возникает уже в младшем школьном возрасте. Поэтому лекторов охотно принимают в каждой школе города… Настоящей гордостью является астрономический кружок для школьников, которым руководит Тамара Павловна Выхрестюк. Сюда приходят дети задолго до изучения астрономии в школе, те, кому красота звездного неба не дает покоя. Они такие же энтузиасты, как и руководительница кружка, Некоторые приезжают из Марганца, Днепродзержинска, чтобы с замирающим сердцем посмотреть в телескоп и еще раз удивиться бесконечности неба.

Не забыты и самые маленькие «почемучки» – им рассказывают о приключениях капельки воды, о временах года, о лесных робинзонах и о многом другом.

О качестве лекций, о глубине и силе воздействия их на слушателей говорят многочисленные письма-благодарности и записи в книге отзывов…. Лекторы планетария – люди, влюбленные в свою работу, энтузиасты, мастера. Это – старший методист М.М. Гепнер, астрономы Т.П. Выхрестюк и Л.А. Марченко, географ Е.А. Танатар. Им удалось собрать вокруг себя около двадцати внештатных лекторов, среди которых преподаватели вузов, кандидаты наук А.З. Гусов, Г.П. Литовка, В.Ф. Варгалюк и другие».

Новий планетарій: версія 2.0. після капітальної реконструкції

Планетарій у нашому місті був дуже популярний усю радянську епоху, і в пострадянську епоху, коли місто зберегло звання «космічної столиці» України.

У 2018 році, коли планетарію виповнилося 50 років, його було закрито на реконструкцію, яка тривала два роки. З листопада 2018 року до січня 2021 року проводився ремонт будівлі та повна заміна обладнання у Зірковому залі. Кардинальних змін зазнали і зовнішнє оформлення, і «начинка» планетарію. Роботи проводилися під керівництвом організації "Ноосфера" - "Noosphere". Про хід цих робіт та відкриття оновленого планетарію неодноразово і докладно розповідав Міський сайт.

У січні 2021 року планетарій знову відкрився для мешканців та гостей міста. Функції залишилися незмінними – проте, технічні можливості не порівняти з можливостями 1968 року. Тепер тут знову проводяться лекції та інтерактивні заняття. Глядачам пропонуються авторські та зарубіжні повнокупольні програми з астрономії та космонавтики. Планетарій також отримав експозиційну зону, де представлено музейні та наукові інтерактивні експонати.

6 січня 2021 року біля будівлі планетарію з'явилася ще одна «родзинка». Це мініатюрна скульптура «Ракета Дніпро». Це 8-ма міні-скульптура у рамках проекту «Відчуй Дніпро», автор проекту - Карен Агаджанян, з яким нещодавно Міський сайт публікував докладне інтерв’ю. Скульптура являє з себе кота-космонавта, який тримає ракету з написом "Dnipro".

«Це не модель ракети. Скульптура символізує не якусь конкретну ракету (у Дніпрі виготовлено багато різних ракет), вона є символом ракетно-космічної індустрії нашого міста», - зазначав Карен Агаджанян.

Ця міні-ракета вже стала популярним об'єктом фотосесій.

Модернізований планетарій знову став науково-просвітницьким центром астрономії, науки та техніки.

Сьогодні важко однозначно стверджувати, скільки в Україні працює планетаріїв. За деякими відомостями – п'ять чи шість, за деякими – близько 15-ти. Мабуть, складнощі з підрахунками обумовлені критеріями – не у кожному планетарії є стаціонарний апарат «Планетарій». У будь-якому разі наш дніпровський планетарій сьогодні – один із найдобріше оснащених в Україні.

***

Дніпровський планетарій, – продукт ери активного освоєння Космосу, перших космонавтів та космічних літальних апаратів, – зберігся та працює у XXI столітті. Інтерес до Космосу не ослабне ніколи, тим більше у нашому місті з його заслуженою славою «космічної столиці». Тому у нового старого Планетарію непогані перспективи», - завершує Максим Кавун.

Gorod.dp.ua на Facebook.

Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Разместить объявление

Другие новости раздела:

ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ!
Популярні*:
 за коментарями | за переглядами

* - за 7 днів | за 30 днів | Докладніше
Цифра:
50
лет дворцу культуры «Шинник»

Источник
copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте