У Дніпрі таємниче зникла історична реліквія

Вкрай загадковим стало зникнення унікального старовинного піаніно, яке було знайдено у старовинному будинку, оцінено експертами та віддано на реставрацію. Але у горе-реставратора рідкісний інструмент… зник.

Про історію цього піаніно Міський сайт докладно писав.

Нагадаємо, що давній друг Міського сайту, дослідник закидів Дніпра Ізя Кульман під час обстеження старовинного особняка на вулиці Шевченка виявив старий інструмент. Докладніше про це можна прочитати тут.

Фахівці його обстежили, визнали цінність знахідки віком не менш як півтора століття і відправили на реставрацію, маючи намір після неї передати піаніно до музею або однієї з музичних шкіл міста. Детальніше про це.

Минуло понад рік. І ось з'ясувалося, що старовинне піаніно просто… зникло.

Про це начальник управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міськради Надія Ліштва (що займалася питанням реставрації піаніно) написала:

«Є поступки, за які соромно особисто, бо довірився не тій людині і це призвело до невідновних втрат. Про це важко говорити та признаватись в цьому, але це є необхідним.

Восени 2020 року в закинутому будинку було знайдено піаніно Hoelling and Spangenberg (в середині є номер 2172).

Знайшов його Изя Кульман, в його обстеженні та перевезенні допомагав Den Weissman та Max Goldin (надавши оперативних вантажників). Перший час інструмент зберігався у чарівної Мариї Пінчук, яка надала для цього сухе і просторе приміщення.

Пізніше Євген Хорошилов порадив майстра Гераськина Костянтина Олексійовича, який оглянув інструмент і сказав орієнтовну суму реставрації. Майстер взяв задаток і моїм же коштом піаніно було перевезено до майстерні Костянтина Гераськина. Після реставрації інструмент я збиралась передати до міської музичної школи.

Зауважу, що цей майстер дійсно займається ремонтом музичних інструментів для нашої консерваторії, філармонії, обласних театрів, тобто не «людина з вулиці».

Далі почалось цікаве. Ми постійно домовлялись оглянути піаніно в майстерні, але Костянтин постійно відкладав зустрічі: то в нього не було часу, то не міг розмовляти, а пізніше почав скидати мій номер, коли я телефонувала.

Коли нарешті я змогла з ним зв’язатись виявилось, що інструмент неможливо було відреставрувати, тому Костянтин Гераськин його віддав на утилізацію (дослівно). І як вирішення ситуації, Гераськин пропонує віддати якесь відреставроване ним раніше піаніно.

Але…

Я взагалі не знаю, як можна взяти чужу річ і знищити не попередивши власника? Як можна взяти і знищити піаніно початку ХХ ст. і жити з цим, називаючись майстром реставрації? Як це взагалі викликати вантажників і віддати інструмент на утилізацію, чужий інструмент який тобі довірили, а ти не спитавши замовника, його знищив? При цьому взявши гроші, і не повернувши їх, жити далі спокійно.

Мені дуже соромно, що я довірилась людині, яка виявилась негідною. Єдине на що я сподіваюсь, що він мені збрехав і старовинний інструмент не був знищений, а просто проданий комусь.

Я сижу і не можу скласти в голові слова піаніно і утилізація. Пробач, піаніно, що я зробила невірний вибір».

Містяни у коментарях пропонують звернутися до поліції.

Як припускає Надія Ліштва, цінне піаніно насправді було реставровано, продано та вивезено за кордон.

Хочеться вірити, що крапка у цій історії ще не поставлена.

Фото з архіву Міського сайту та зі сторінки Надії Ліштви.