Ежедневно тысячи вынужденных переселенцев из объятых войной регионов прибывают в наш город и на Днепропетровщину. Перевозку их значительной части осуществляют волонтеры и благотворительные организации.
«Мы не оставляем беженцев в вакууме!» - таков основной принцип работы волонтеров Днепра с этими людьми, которые из-за российских оккупантов вынуждены были оставить свои дома, родных, друзей и надежды на лучшую жизнь.
Подробней о перевозке в Днепр вынужденных переселенцев рассказали в благотворительной организации «Мартин-клуб»:
«Евакуація і вакуум - споріднені латинські слова.
Ми евакуюємо людей з Лисичанська, Слов'янська, Краматорська, Лимана, Северодонецька, міст і селищ Луганщини і Донеччини.
Населені пункти порожніють, люди виїжджають, бо їхні домівки рівняє із землею окупант.
Але ми не полишаємо біженців у вакуумі. Гуманітарна, медична, психологічна допомога - те, що ми можемо і робимо. Для цього Восток SOS, Громадська організація "Форпост" і МАРТІН-клуб зараз працюють разом.
Евакуація - непростий і почасти небезпечний процес. За кадром залишаються десятки координаторів, які скеровують водіїв, з'ясовують купу деталей, спілкуються з родичами евакуйованих, дізнаються про особливі потреби і наявність документів.
Ми не можемо назвати якусь категорію біженців найбільш уразливою - уражені й травмовані геть усі. Але технічно найскладніше вивезти і прилаштувати немобільних людей. Лежачих - стареньких і не дуже - водії Восток SOS везуть з особливою обережністю, хоча зволікати не можна.
Ще один шлях полишити небезпечну територію - евакопотяг. На Центральному вокзалі Дніпра людей зустрічають волонтери та соціальні працівники. З'ясувати, куди саме доправити хворих та людей з інвалідністю, краще, звісно, ще в дорозі. Швидко це зробити допомагають представники НСЗУ Національна служба здоров'я України, керівники закладів і лікарі. Дуже комфортно працювати у зв'язці з Дніпропетровська Обласна Клінічна Лікарня ім. І.І. Мечникова, лікарнями Магдалинівки, Першотравенська, Слобожанського, службою швидкої допомоги. Жодного разу ми не чули невдоволення через пізній дзвінок чи багато несподіваних пацієнтів.
А несподіванки бувають різні. Замість трьох зарезервованих ліжок раптом треба вісім і просто зараз. Серед біженців виявляється людина у гострій стадії психічного захворювання. Або жінка 99 років. Або чоловік із переламом шийки стегна. Пані, яка не бачить, і дуже хвилюється, що її загублять на вокзалі і забудуть, бо не має телефона.
Людей зі сходу і півдня приймають шелтери, лікарні, релігійні громади, хоспіси. Допомогу пропонують і громади в різних країнах - Словаччині, Румунії, Італії тощо. Часто люди не знають і не розуміють - що далі? Їх ніхто конкретно не чекає і не тримає на зв'язку. Крім волонтерів. Переночувати і перепочити в Дніпрі та наступного дня вже сидіти в автобусі на Бухарест - і так буває.
Вакууму не буде, поки ми з вами люди».
Фото – Мартин-клуб.
Gorod`ской дозор | |
Фоторепортажи и галереи | |
Видео | |
Интервью | |
Блоги | |
Новости компаний | |
Сообщить новость! | |
Погода | |
Архив новостей |