Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Днепр » Новости города и региона
пн, 25 ноября 2024
01:54

НОВОСТИ ГОРОДА И РЕГИОНА

Дніпровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Шевченка у вересні святкує 100-річчя

|«« «« »» »»|

100-літній шлях Першого Державного Драматичного театру України.

РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД (1918-1991 рр.)

Дніпровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Шевченка засновано 23 серпня 1918 року після виходу указу Гетьмана Української Народної Республіки Павла Скоропадського про заснування у Києві Державного драматичного театру, про що свідчить урядова газета «Державний вістник» № 42, 1918 року.

У наступному, 43-му номері газети «Державний вістник» знаходимо указ про асигнування Державному драматичному театру 327.400 карбованців.

Документи ці було знайдено автором статті в Інтернеті 2015 року. В музеї театру вони були відсутні, тому що з 1957 року за вказівкою згори рік заснування закладу змінили на 1919, коли до влади прийшли більшовики. Таким чином радянська влада відсікла перший рік роботи театру за Української Держави при Скоропадському. Копії цих газет, напевно, було просто знищено.

Державний драматичний театр почав свою безперервну творчу діяльність восени 1918 року, відкривши перший театральний сезон «Лісовою піснею» Л.Українки у постановці Б.Крживецького, комісару (директора) театру.

1919 року театр було націоналізовано й перейменовано у Перший державний драматичний театр УРСР ім. Т.Г.Шевченка. Кращі представники національної культури стояли біля витоків театру: головний режисер О.Загаров, І.Мар’яненко – актор і комісар театру 1919-1923 рр., поет Павло Тичина – перший завліт театру, режисер і реформатор українського театру Лесь Курбас, актори А.Хорошун, Г.Борисоглібська, С.Паньківський, Г.Мещерська, Ф.Левицький, В.Василько, Л.Гаккебуш, М.Тінський, О.Сердюк, О.Смирнов, Г.Маринич, Є.Сидоренко, О.Зініна, Н.Дорошенко, І.Замичковський, К. Бережний, К.Зелевська та ін.

На афішах серед вистав за творами українських драматургів зазначалися: «Гайдамаки» Т.Шевченка у постановці Леся Курбаса, а також «На полі крові» та «Йоганна – жінка Хусова» Л.Українки, «Ревізор» М.Гоголя, «Гріх», «Брехня», «Дисгармонія» Володимира Винниченка, який наслідував модерний напрям в драматургії, культивував його на українській сцені, намагався її європеїзувати.

«Театр європейського репертуару» – таку неофіційну назву мав заклад на початку свого існування. Хоча того часу мали місце постановки і за творами тогочасних радянських авторів, але переважну більшість складала зарубіжна європейська класика: «Примари» і «Велетні півночі» та ін. Г.Ібсена, «Ткачі» Г.Гауптмана, «Мірандоліна» К.Гольдоні, «Весілля Фігаро» П.Бомарше, «Тартюф» і «Скупий» Ж.-Б.Мольєра. Театр із захопленням ставив п’єси Гейєрманса, Шніцлера, Доде, Грільпарцера. У ряді вистав можна було простежити вплив так званого нового театру, що вдавався до прийомів «умовного реалізму». Школа Мейєрхольда відчувалася, наприклад, у режисерській роботі О.Смирнова над виставою «Міщанин-шляхтич» Мольєра та «Приборкана гоструха» Шекспіра.

У 1921-26 рр. трупа успішно гастролює Україною.

Театр змінює прописку

У 1927-1928 рр. театр ім. Т.Шевченка із Києва переводиться до м. Дніпропетровськ. У 1930-40-х рр. успішні постановки здійснювали відомі режисери: О.Дикий, І.Терентьєв, Г.Юра, К.Кошевський, М.Буторін, Л.Южанський, І.Микитенко, І.Юхименко, В.Галицький та інші.

Після постанови ЦК партії від 23 квітня 1932 року «О перестройке литературно-художественных организаций» репертуарна політика формувалася переважно на основі п’єс на тему революції 1917 року: «Диктатура» І.Микитенка, «Розлом» Б.Лавреньова, «Постріл» О.Безименного, «Штурм» О.Корнійчука, «Плацдарм» М.Ірчана, «Перша кінна» Вс. Вишневського тощо. Наприкінці 1930-х років більшість постановок здійснює Ілля Кобринський та Леонід Южанський.

Серед 44 постановок театру – 20 класичних (українських – 12, російських – 5 , і західноєвропейських усього 3) У передвоєнні роки третину постановок здійснюється І.Кобринським і художником М.Корольовим. Помітно зростає режисер В.Галицький, який здійснив такі постановки, як «Украдене щастя», «Богдан Хмельницький», «Сто тисяч», «Емілія Галотті», «Таня».

Під час німецько-радянської війни театр евакуйовано до Казахстану. Дві концертні бригади на чолі з головним режисером І.Кобринським та народною артисткою України З.Хрукаловою дали більше 300 концертів на фронті для підняття бойового духу бійців.

У 1944 р. театр повертається із Намангана до зруйнованого Дніпропетровська і продовжує свою роботу, збираючи аншлаги. Із здійсненої головним режисером театру О.Сумароковим великої кількості постановок («Загибель ескадри» О.Корнійчука, «Ліс» М.Островського та ін.), деякі зайняли певне місце в репертуарі театру. Наприклад, вистава «Любов ярова» К.Треньова, в якій актори своїм майстерним виконанням відтворили хвилюючі образи – Любові (З.Хрукалова), Кошкіна (А.Хорошун), Ярового (В.Кам’янецький), Дуньки (Н.Мамай), Малініна (М.Домашенко) та ін. Значною подією для дніпропетровців у 1949р. стали гастролі відомого актора А.Бучми, який блискуче виступив з шевченківцями у виставах «Макар Діброва» та «Украдене щастя» у головних ролях.

Успіхом у глядачів у 1950-ті рр. користувалися оперети та комедії: «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Майська ніч» і «Сорочинський ярмарок» М.Старицького, «Трембіта» Ю.Мілютіна, «Вільний вітер» І.Дунаєвського, «Катерина» М.Аркаса за мотивами поеми Т.Шевченка; ставили, звичайно, й класику: «Отелло» У.Шекспіра, «Житейське море» І.Карпенка-Карого, «Безприданниця» М.Островського та ін. Головний режисер Ілля Кобринський, окрім української класики, поставив ряд вистав за п’єсами сучасників: «Калиновий гай» О.Корнійчука, «Роки мандрувань» О.Арбузова, «Яблунева гілка» В.Добровольського. Художнє оформлення здійснював Л.Скрипка. Театр активно гастролював, у тому числі й за межами України: зокрема виїжджав із виставами до Москви та декілька раз до Ленінграда.

У 1949-1956 рр. колектив очолював заслужений діяч мистецтв УРСР Д.Лазуренко. З його постановок, що користувались успіхом глядачів, слід відзначити такі: «Сім’я Лутоніних», «За другим фронтом», «Не називаючи прізвищ», «Хуртовина», «Отелло» та ін. (фото «Отелло»). Розквітали самобутні особистості: режисер К.Капатський, актори Л.Задніпровський, М.Садовський, З.Хрукалова, В.Кам’янецький, Є.Лазуренко, С.Ващук, П.Масоха, М.Ільченко, І.Михлик, О.Аведіков, А.Верменич, Н.Мамай, Г.Козловська, Н.Горна, У.Калініченко, К.Карпенко, Л.Бондаренко, П.Лисенко та інші. Народні артисти України В.Овчаренко і А.Білгородський окрім блискучої акторської гри з успіхом здійснювали і постановки вистав.

У трупі початку 60-х служать відомі діячі мистецтва: режисер О.Горбенко, артисти С.Станкевич, Г.Березанська, А.Пуліна, В.Божко, А.Максимова, Л.Вершиніна, С.Мартинова, О.Петренко, Л.Стилик, Е.Верещагіна та ін. Серед вистав слід виділити: «Думи мої» Ю.Костюка, «Сержант міліції» І.Лагутіна», «Веселка» М.Зарудного, «Циганка Аза» М.Старицького, «Шумить Дніпро» А. Рябова, «Люди в шинелях» І.Рачада, «Біла акація» І.Дунаєвського, «У неділю рано зілля копала» за О.Кобилянською та ін.

1962 року молоде покоління шістдесятників на чолі із досвідченим Іваном Казнадієм, головним режисером, учнем нар. арт. України М.Крушельницького вливається в колектив шевченківців. Режисер запрошує до театру випускників Київського театрального інституту, вихованців того ж знаменитого М.Крушельницького, а саме: режисера В.Загоруйка, артистів В.Баєнка, Л.Кушкову, В.Шевченка, Ю.Критенка і змінює репертуарну політику театру, вносячи у вистави новизну і образне бачення, виступаючи проти побутовщини. Репертуар поповнився небуденними успішними спектаклями: «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра, «Розсудіть нас, люди» О. Андрєєва, «Тарас Бульба» за М.Гоголем, «Марина» М.Зарудного, «Фараони» О.Коломійця. За анонімними скаргами колег та під тиском місцевої влади І.Казнадій був змушений залишити театр у 1967 році. (ФОТО 07) Вистави «Циганка Аза» М.Старицького, «У пущі» Л.Українки, «Майстри часу» І.Кочерги, «Перепочинок в Арко Ірис» Д.Димова, «Шельменко-денщик» Г.Квітки-Основ’яненка, «Пам’ять не йде за обрій» Ф.Залати були справжньою прикрасою репертуару 1960-х.

Сміливі на той час, бунтівні й сатиричні вийшли вистави режисера Римми Степаненко «Вир» за Г.Тютюнником, «Кум королю» М.Стельмаха та інші, за які вона згодом поплатилася партійним квитком та місцем роботи. Високопрофесійно урізноманітнювали репертуар своїми роботами видатні режисери: М.Єсипенко, В.Добровольський, О.Александрін, В. Ковалевський.

Успіхом у глядачів як у Дніпропетровську, так і у багатьох містах колишнього СРСР, якими театр гастролював улітку, користувалася драма «Марина» М.Зарудного за Т.Шевченком, про що свідчили чисельні схвальні замітки у газетах. Майстерно виконували головні ролі Л.Стилик, В.Овчаренко, О.Петренко, В.Шевченко, Л.Кушкова, пізніше – Ж.Дмитренко, В.Сушко, М.Проценко та інші. У другій половині 60-х у колективі з’являються чудові митці: актори В.Чечот, М.Стороженко, Е.Воробйов, Г.Босенко, Л.Бєлінська, Ж.Дмитренко, В.Сушко, М.Постолака, Г.Маслюк, Е.Воробйов та інші. (фото «Марина»).

Серед значних постановок головного режисера середини 1970-х рр. Володимира Божка виділяються вистави за п’єсами класиків: «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Украдене щастя» І.Франка, опера «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського, «Сватання на Гончарівці» Г.Квітки-Основ’яненка, «Закохана витівниця» Лопе де Вега (фото Закохана Витівниця), яким гучно аплодували глядачі не тільки у Дніпропетровську, а й на гастролях у Росії, Казахстані, Білорусі протягом кількох десятиліть поспіль. У виставах неперевершено грали артисти: В.Курилов, О.Ситченко, М.Корольков (фотограф театру) та ін. До них приєдналася нова плеяда талантів: В. Ковтуненко, М.Чернявський, В.Хроменко, С.Загородня, М.Проценко, Н.Ніколаєва, Л.Чайка та ін.

Значну частину в репертуарі, окрім української класики, складали вистави за п’єсами сучасних драматургів: «Називай мене матір’ю» Д.Урнявічуте (реж. Р.Степаненко), «Горлиця» і «Кравцов» О.Коломійця у трактовці режисера В.Божка. Видатні режисери М.Мальцев, В.Ковалевський, В.Сміян, О.Горбенко поставили низку вистав, що закріпили славу театру: «Таке довге літо», «Тил» і «Під високими зорями» М.Зарудного, «Голубі олені» О.Коломійця, «Марат Козій» В.Зуба, «Пам’ять не йде за обрій» Ф.Залати, «Хазяйка» М.Гараєвої, «Друге весілля в Малинівці» І. Поклада, «Берег» за Ю.Бондарєвим, які стали візитною карткою Дніпропетровського музично-драматичного театру ім. Т.Шевченка в республіці та за її межами.

У 1979 році відбулася повна реконструкція театру за проектом архітекторів Є. Яшун-ського і В.Халявського. На фасаді театру скульптором Ю.Павловим створені барельєфи на теми етапних постановок. На даху зникає квадрига Аполлона, з’являється Муза.

1980-ті роки – часи змін, пошуку і новаторства. Режисери зверталися до внутрішнього світу героїв, піднімали тему «зайвої людини», виявляли причини знецінення моральних цінностей. Високохудожніми виставами у постановці головного режисера Анатолія Літка стають: «І змовкли птахи» І.Шамякіна, «Оборона Буші» М.Старицького, «Річард ІІІ» У.Шекспіра, «Святий і грішний» М.Варфоломєєва, «Птахи нашої молодості» Й.Друце, «Не стріляйте в білих лебедів» Б.Васильєва, «Допит» С.Родіонова, які значною мірою підняли імідж театру. (фото «Оборона Буші, «Дім Бернарда Альби»). Анатолій Літко запросив двох молодих режисерів Олександра Михайлова та Григорія Богомаза-Бабія, які склали конкуренцію навіть своєму керівнику й наставнику. Справжніми творами мистецтва стали «Кафедра» В.Врублевської, «Енергійні люди» В.Шукшина, «Піч на колесі» Н.Семенової, «Лавка» А.Гельмана у постановці талановитого новатора Олександра Михайлова. Режисер Григорій Богомаз-Бабій приділив увагу різножанровій сучасній драматургії. Знаковими стали його постановки: «Молода хазяйка Ніскавуорі» Х.Вуолійокі (на Всесоюзному фестивалі зарубіжної драматургії 1981 р. лауреатами стали режисер вистави і виконавиця ролі Ловійси Лідія Кушкова, яка отримала диплом ІІ ступеня за «Кращу жіночу роль»), «Ніч після випуску» В.Тендрякова, «Обочина» М.Зарудного, казки: «Недоторка» Л.Устінова, «Два клени» Є.Шварца.

Серед зарубіжної класики великим попитом у глядачів користувався спектакль «П’ять діамантів Тев’є-молочника» за творами Шолом-Алейхема у постановці Віталія Сміяна із неповторним виконавцем головної ролі – бенефіціантом народним артистом України Володимиром Шевченком, який святкував 1985 р. своє 50-річчя. Його філософа Тев’є полюбила не тільки єврейська публіка міста. Щирі компліменти після вистави від глядачів на адресу майстра перевтілення були найкращим подарунком для ювіляра.

Мали великий успіх також осучаснена класика «З коханням не жартують» П.Кальде-рона, драма на малій сцені за участю Г.Маслюка та Л.Кушкової «Двоє на гойдалці» У.Гібсона, комедія «Моя дорога Памела» Дж. Патрика, в якій неперевершені образи створили Л.Кушкова, М.Мельник, Л.Булдигіна, І.Кривошапов, В.Ковтуненко. Режисер названих вистав – О.Михай-лов.

Упевнено завойовують симпатії глядачів талановиті майстри сцени: Олександр Гончаров, Нінель Мальцева, Олександра Копитіна, Ірина Броварник, Тетяна Гончарова, Володимир Варламов, Анатолій Шевченко, Вікторія Герасименко, Петро Дерев’янко, Віктор Головченко, Нонна Іващенко, Світлана Кузнєцова, Роман Козирєв, Наталія Козленко, Анатолій Кузьменко та ін.

До 40-річчя перемоги над фашизмом випускається вистава «Фронт» О.Корнійчука. На постановку було запрошено головного режисера Московського театру ім. Т.Вахтангова нар.арт. СРСР Є.Симонова. Сценічне оформлення здійснив народний художник СРСР Й.Сумбатішвілі, балетмейстер – В.Івлюшкін. У виставі разом із маститими акторами Маратом Стороженком, Володимиром Шевченком, Василем Чечотом, Григорієм Маслюком, Миколою Корольковим, Володимиром Варламовим декілька вистав зіграв відомий актор театру і кіно Василь Лановий.

Міцну позицію у репертуарі зайняли безсмертні спектаклі: опера «Запорожець за Дунаєм» із легендарними Людмилою Бондаренко (Одарка) і Маратом Стороженком (Карась), комедії «Шельменко-денщик» із Григорієм Босенком, Олександром Гончаровим у ролі Шельменка, «Сватання на Гончарівці» – В.Крачковський (Олексій), Л.Тимошенко, В.Герасименко (Уляна), М.Чернявський (Стецько), «Майська ніч» (Галя – Р.Постолака, Левко – М.Постолака). Полонили серця глядачів "Безталанна" І.Карпенка-Карого, музичні вистави «Конотопська відьма» І.Поклада, «Поцілунок Чаніти» Ю.Мілютіна та ін.

У 1987-1993 рр. посаду головного режисера обіймав заслужений діяч мистецтв України Микола Волошин. Сучасною на той час і цікавою вийшла його постановка 1988 року драми «Міс Америка» В.Канівця. Чи не єдине відео тих років, яке збереглося. Із великим задоволенням слідкуєш за тонкою грою неперевершених колоритних акторів Марата Стороженка, Миколи Королькова, Павла Скурського, Михайла Чернявського, Лідії Кушкової і, звичайно, виконавиці головної ролі – чарівної Наталії Тафі. (фото 13). Виставу оцінили на гастролях і столичні глядачі в драматичному театрі ім. І.Франка. Запам’яталися глядачам такі історичні драми головного режисера: «Фаворит» за В.Пікулем, «Роксолана» за П.Загребельним, «Віщі сни Прометея» В.Канівця про життя і творчість Т.Шевченка. Репертуар театру урізноманітнили вистави режисерів С.Сміяна, В.Сміяна, А.Москаленка , В.Мальцева, Є.Зубовського та ін. Вистави «Биндюжник і король» за І.Бабелем, «Вечір Ісуса у Марії Магдалини» Г.Бодикіна, «Брехня» В.Винниченка, «Різдвяна ніч» за М.Гоголем, а також казки «День народження кота Леопольда» А.Хайта і «Міністр її величності» М.Ворфоломєєва серед інших у рекламному гастрольному буклеті 1990 року.

У різні роки у театрі працювали директори: І.Насікан, О.Гришкін, В.Бруханський та інші, художники: В.Зюзін, Є.Пожар, І.Шулик, Л.Овсянникова, В.Козловський, А.Пеньковський; головні диригенти: О.Родинський, А.Батюк, І.Шмат, А.Мірзоян, Н.Нусбаум, Ю.Алєксєєв, В.Коритько.

РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ (1991-2018 рр.)

Після проголошення самостійності України, у репертуарі театру з’являються вистави за творами українських письменників, які були не у фаворі у радянської влади. Серед таких вистав – драматична поема «Маруся Чурай» за однойменним твором Ліни Костенко за участю майже усього акторського складу колективу.

Посаду головного режисера театру знову обіймає заслужений діяч мистецтв України Володимир Божко, який випускає ряд масштабних вистав на історичну тематику. Так, у 1993 році виходить драма «Ярослав Мудрий» І.Кочерги, художник – Я.Нірод. (фото В. Божко). Пізніше глядач знайомиться із життям історика Дмитра Яворницького у виставі «Народжений під знаком Скорпіона» В.Савченка. (фото «Я.Мудрий»). Значною віхою на творчому шляху театру ім. Т.Шевченка стала постановка історичної драма «Мазепа – гетьман України» за Б.Лепким (художник – С.Петровський, в ролі Мазепи виступив нар. арт. Укр. А.Дудка), яка отримала міжнародну мистецьку премію ім. П.Орлика.

У 1993 році на приміщенні театру (з боку колишньої вул. Леніна) з'являються погруддя Г.Сковороди, І.Франка, Л.Українки, В.Винниченка та В.Стуса, створені скульптором К.Чеканьовим.

У середині 90-х до театру повертається народна артистка Лідія Кушкова, яка у 1993-1996 рр. була головним режисером Дніпропетровського театру юного глядача. Першими її постановками в театрі ім. Т.Шевченка стали вистави за п’єсами класиків: «Без вини винні» М.Островського, «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «Мірандоліна» («Господиня Готелю» К.Гольдоні).

Із 1998 року головним режисером театру є заслужений діяч мистецтв України Анатолій Канцедайло. Серед робіт нового режисера кінця 90-х: «Хазяїн» І.Карпенка-Карого, «Автобус» С.Стратієва, «Украдене щастя» І.Франка.

Нове століття

Театр ім. Т.Шевченка упевнено зробив крок у XXІ століття, маючи високий творчий потенціал, потужну трупу, в штаті якої було більше 40 артистів драми, злагоджену роботу усіх цехів.

У 1994-2016 рр. керманичем театру був народний артист України, кандидат мистецтвознавства, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, поет і композитор Валерій Ковтуненко, який за два десятиліття підняв театр на вищий художній рівень, перетворив його на один із центрів духовного і національного відродження Дніпропетровщини. Шевченківцем Валерій Іванович став ще у 1973 році, після закінчення Київського державного театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого. Згодом, за кілька десятиліть, у цьому закладі отримає диплом за фахом «Організація театральної справи». Створивши у колективі позитивний сприятливий психологічний клімат, маючи великий акторський досвід роботи на сцені та на посаді директора творчого об’єднання «Воля» на початку 1990-х рр., сформував репертуарну політику на використанні високохудожніх творів української та світової драматургії, не пішов на повідку невибагливих смаків деяких груп глядачів, залучав до роботи високопрофесійних режисерів, на вистави яких роками купувалися квитки. Пісня Валерія Ковтуненка «Театр» стала гімном шевченківців, який виконується щороку під час святкування Міжнародного дня театру. Автор поетичних збірок «Пісня іволги» (1986), «Шанс» (1991), «Сповідальна ніч» (1991). У 2015 році вийшов аудіоальбом «Ангел небесний» у авторському виконанні. Тричі Валерій Іванович отримував диплом «Кращий директор» на фестивалі «Січеславна».

До складу художньо-адміністративного керівництва входили нині покійні балетмейстери Валентина Грекова (з 1990-х до 2005 р.) і В’ячеслав Івлюшкін (у 2006-2014 рр.); головний диригент 2001-2010 рр. – засл. діяч мистецтв України Юрій Кутєпов; із початку 1980-х до 2017 року заступником директора з художньо-постановочної роботи був заслужений працівник культури України Володимир Бобров, який став і виконавчим художником більше 20 вистав.

На початку століття глядачі охоче ходили на такі спектаклі: «Сорочинський ярмарок» за М.Гоголем режисера Сергія Сміяна, «Матінка Кураж» Б.Брехта і сучасна драма «Автобус» С.Стратієва режисера Анатолія Канцедайла, глядачі якої мали змогу зблизька спостерігати за нюансами гри акторів прямо на великій сцені. Досить цікавими і своєрідними були вистави у постановці Лідії Кушкової: комедії «Конкурс» О.Галіна, (фото 17 Шлюб) «Шлюб за оголошенням» і «Бульварний роман» В.Канівця, а також філософська драма «Страсті за Торчаловим» М.Воронова та ін.

Із кінця 1990-х років театр більше приділяє уваги юним глядачам, для яких в репертуарі з’явилося більше казок: «Біла троянда», «Нові пригоди кота Леопольда», «Чарівна сопілка», «Пригоди Буратіно», «Операція "Мільйончик"», «Новорічний сон» та ін.

Кілька років поспіль актори театру здобували вищі нагороди на фестивалі «Січеславна». Так, у 1998 році народний артист України Василь Чечот отримав Ґран-прі «Січеславна» за роль Пузиря у комедії «Хазяїн» І.Карпенка-Карого, в 2000 році – народний артист України Михайло Чернявський за роль Миколи у спектаклі «Украдене щастя» І.Франка (режисер вистав – засл. діяч мистецтв України А.Канцедайло). У 2001 році Ґран-прі «Січеславни» була удостоєна народна артистка України Лідія Кушкова за авторську моновиставу «Кайдашиха» за повістю І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я».

Театр ім. Т.Шевченка сьогодні

У листопаді 2016 року директором-художнім керівником обрано заслужену артистку України Оксану Іванівну Петровську, яка впевнено і наполегливо спрямовує роботу колективу на підвищення статусу театру.

У грудні на Міжнародному фестивалі громадянської пісні «Надія» переможцем стала артистка Тетяна Лоза. Також дипломом нагороджені артисти балету театру.

За особисті заслуги та значний внесок у розбудову Дніпропетровської області нагороджено медаллю облради «25 років незалежності України» нар. артиста України Михайла Чернявського та артиста Ігоря Кирильчатенка. Із вересня 2017 року при театрі ім. Т.Шевченка функціонує дитяча театральна студія «Намистечко», в якій викладають артисти театру – фахівці з високим рівнем професійної кваліфікації, які прищеплюють любов до театрального мистецтва, української культури та рідного слова підростаючому поколінню. Вихованці школи вже беруть активну участь у концертах репертуару.

2017 року в приміщенні закладу відбувся ремонт. Відреставровано зимовий сад у фойє театру, оновлені портрети шевченківців. Випущено рекламний буклет. Творчість театру позитивно висвітлюється у ЗМІ, зокрема в інтернет-виданнях, газетах і журналах. Сюжети, рекламні ролики та передачі про театр виходять на місцевих телеканалах таких, як: «34-й», «11-й», «51-й», «9-й» та всеукраїнських – «Культура», «СТБ», «5-й», «112-й». На телеканалі «UA:Перший» були показані передачі про корифеїв театру: народних артистів України режисера Іллю Кобринського та актора Володимира Шевченка.

Про заслуженого артиста України Вілена Головка, режисера, організатора глядача телеканал «Культура» створив передачу в рубриці «Особистості». (фото В катакомбах). У 2017 році неодноразово на 5-му телеканалі були показані інтерв’ю з директором театру Оксаною Петровською та автором концерту «АТО» Ігорем Кирильчатенком. Шевченківці є частими гостями передач на місцевому 51-му телеканалі та обласному радіо.

У 2017 році випущено вісім прем’єрних вистав: «Дерева вмирають стоячи» А.Касони, «Наша кухня» А.Котляр «Мікадо» О.Вишні, «Скрипаль на даху» Дж.Бока, «Вахтер» за Г.Пінтером, «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «Увесь світ» за У.Шекспіром, «Жив собі пес» П.Маги, музика В.Назарова. (Дерева вмирають стоячи) Трупа неодноразово побувала на гастролях із благодійними концертами у прифронтовій зоні – Маріуполі, Красногорівці, Вугледарі, Мар'їнці, м. Курахово Донецької області.

19 грудня 2017 року у театрі відбувся благодійний показ казки «Жив собі пес» В.Назарова, гроші від якої були перераховані дітям загиблих бійців на сході України під час антитерористичної операції 2014-2017 рр.

Театр щомісяця готує заходи до Державних свят, різних подій і днів пам’яті. Наприклад, відзначено: День пам'яті учасника бойових дій в зоні АТО оперного співака Василя Сліпака (організатори: Міжнародний благодійний фонд О. Петровського «Солідарність», засл. арт. Укр. О.Петровська, лауреат міжн. премій, письменник А.Балаєв); День пам'яті Героїв Небесної сотні, на який були запрошені духовенство і керівники міста; Вечір пам’яті Іловайської трагедії. (м. Підгороднє); День пам’яті жертв голодомору, День перепоховання Т.Шевченка та ін. Проведено урочисті концерти з нагоди: III річниці Національної гвардії України, Дня конституції, Дня незалежності України, Дня збройних сил України, Дня захисника України, Дня міста, Дня Європи, Дня матері та багато інших.

27 березня 2017 року до Міжнародного дня театру в історичному музеї ім. Д.Яворниць-кого відкрито виставку, де були представлені матеріали із вистав і нагород театру ім. Т.Шев-ченка.

Цього ж дня Ґран-прі фестивалю “Січеславна-2017" отримав н.а.У. Віктор Гунькін за роль Баби Прісі у виставі «Зона» П.Ар’є (реж. – А.Канцедайло). Дипломами фестивалю нагороджені: «Краща чоловіча роль» - В. Петрушко за роль Вовчика, «Краща чоловіча роль II плану» – нар. арт. України Гр. Маслюк за роль Омелька у «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого (реж.-пост. П.Ластівка). Дипломи за громадську позицію і подарунки отримали артисти Світлана Сушко, Ігор Кирильчатенко (автор сценарію і режисер концерту "АТО"), головний диригент Юрій Бєднік та балетмейстер Олексій Коваленко. (фото вистава «Зона»).

Провідний майстер сцени Світлана Сушко стала переможницею Міжобласного конкурсу професійних читців ім. І. Франка, а у грудні перемогла на фестивалі камерних вистав «Віват, акторе!» із авторською моновиставою «Увесь світ» за творами У.Шекспіра.

2 квітня за участю колективу театру та духовенства Київського Патріархату відбулася Всеукраїнська спільна молитва за Україну. 13 липня за участю шевченківці відбувся мітинг-протест біля приміщення театру ім. Т.Шевченка, спрямований на визволення політв’язня, кримського режисера Олега Сенцова, активіста Євромайдану 2014 року.

Восени 2017 року із прем’єрним мюзиклом «Мікадо» театр взяв участь у всеукраїнському фестивалі «Феєрія Дніпра», а також у заході «Самар Фест» до дня міста.

100-й сезон 2017-2018 рр. відкрився 15 жовтня прем’єрним мюзиклом Дж. Бока «Скрипаль на даху» за творами Шолом-Алейхема у постановці запрошеного режисера, відомого композитора Володимира Назарова. Художнє оформлення здійснила художник театру Ольга Костюкова. У головних ролях – Ігор Томілов (Тев’є), Оксана Петровська та Ірина Медяник (Ґолда), Вероніка Голованьова (Цейтл), Яна Корольова (Годл), Віктор Гунькін (Менахем), Григорій Маслюк (Лейзер) та ін. Вистава викликала неабиякий резонанс у місті.

У рамках Днів японської культури «Україна-Японія: мистецькі шляхи» у центральній бібліотеці було показано уривок з оперети «Мікадо». Почесними грамотами за вагомий творчий внесок у заходи міжнародного проекту були нагороджені директор-художній керівник театру Оксана Петровська, авторський колектив та головний диригент Юрій Бєднік.

18 листопада 2017 р. в залі Київського Національного Академічного театру оперети відбулась Х ювілейна церемонія нагородження Всеукраїнської Премії "Жінка III тисячоліття". Свої статуетки в цей вечір отримали депутати, лікарі, актори театру і волонтери. Серед них і видатні особистості Дніпра – директор Дніпропетровського академічного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка, заслужена артистка України Оксана Петровська та меценат, волонтер і підприємець Вергуш Арутюнян. Вони є справжніми патріотами Дніпра та України і ведуть активну громадську діяльність, направлену на зміцнення української державності. За вагомий внесок у зміцнення духовності українського народу, підтримку ідей милосердя і злагоди в суспільстві, благодійну та громадську діяльність директор театру Оксана Петровська нагороджена Орденом Святого Рівноапостольного Князя Володимира Великого ІІІ ст.

У грудні в приміщенні театру ім. Т.Шевченка відбулася презентація плану будівництва Святопокровського кафедрального собору.

Першою прем’єрою 2018 року стала весела комедія положень «Отрута не за призначенням» за п’єсою Миколи Коровкіна у постановці засл. діяча мист. Укр. Володимира Петренка, художник – Марія Петренко, із Валентиною Сушко та Марією Проценко в головних ролях.

Артистка Тетяна Лоза посіла перше місце на міжрегіональному конкурсі професійних читців ім Л.Українки, який пройшов у Дніпровському театрально-художнього коледжі.

3 травня у Дніпровському академічному театрі ім. Т.Шевченка виставою «Кайдашева сім’я» І.Нечуя-Левицького розпочався ІІ відкритий театральний фестиваль української драматургії, що проходив за підтримки Дніпропетровської обласної ради, облдержадміністрації та ДМВ Національної спілки театральних діячів України.

«Війни нема…є» за творами Б.Гуменюка – наступна прем’єра театру, центральним персонажем якої постає ветеран АТО із позивним «Солдат», який повернувся додому з війни. Після візиту до «генделику» впадає у кому. Уві сні й розгортаються фантасмагоричні події перед глядачем. Тема близька виконавцю головної ролі актору Ігору Кирильчатенку, так як він сам був учасником бойових дій на Сході України. Прем’єру оголошено як акцію на підтримку політв’язня режисера Олега Сенцова. Інсценізацію, постановку і сценографію здійснив В’ячеслав Волконський. На прем’єрі побували керівники міста, учасники АТО, журналісти, волонтери і сам автор – ветеран АТО Борис Гуменюк, який після перегляду вистави зізнався, що серед постановок в Україні вистава театру ім. Т.Шевченка йому сподобалася найбільше.

Закрили шевченківці ювілейний сезон пишною, феєричною прем’єрою музичною комедії «1 день із 1000 ночей» за п’єсою «Стара нова історія» А.Крима за мотивами творів про східного героя легенд і анекдотів Ходжу Насреддіна. (фото 1 день) Музику до вистави написав Володимир Назаров. Він же і поставив спектакль. Автор шикарного сценічного оформлення – Борис Голодницький, дизайнером чудових східних костюмів є Ольга Іванова. Хореографія Олексія Коваленка, диригент – Юрій Бєднік. Прем’єру «на ура» прийняли дніпряни та гості міста.

Сьогодні у трупі досвідчені, знані в Україні режисери. Анатолій Канцедайло – головний режисер театру із 1998 року, засл. діяч мистецтв України, лауреат всеукраїнських фестивалів, конкурсів і премій. Гран-прі отримали артисти театру ім. Т.Шевченка на фестивалі «Січеславна» у його постановках: н.а.У. В.Чечот («Хазяїн І.Карпенка-Карого»), (1998), н.а.У. М.Чернявський («Украдене щастя», І.Франка (2000), гран-прі «Надія Січеславни-2014» – С.Винокуров («За двома зайцями» М.Старицького. На цьому ж фестивалі у 2015 році «Чорна комедія» П.Шеффера визнана, як «Краща режисерська робота». Також вистави «Ромео і Жасмин» і «Зона» відзначені на фестивалях «Коронація слова»-2010, «Ноmo ludens»-2016.

Лідія КУШКОВА – режисер-постановник театру, артистка драми, народна артистка України, лауреат премії ім. Марії Заньковецької (2005), переможець театрального конкурсу Придніпров’я «Січеславна-2001», лауреат міської іменної премії ім. З.Хрукалової (2013), кавалер орденів «Знак пошани» (1971), «Княгині Ольги» ІІІ ступ. (2009) і «Святої великому-чениці Варвари» ІІ ступ. (2014), нагороджена Дніпропетровською облдержадміністрацією нагрудним знаком «За розвиток регіону» (2014).

Натхненно працюють лауреати різних конкурсів і фестивалів: режисер В’ячеслав Волконський, головний диригент Юрій Бєднік, балетмейстер Олексій Коваленко. Заступник директора – Євген Ісайко, заступник директора з художньо-постановочної частини – Ігор Дворник, завідуюча трупою – Раїса Постолака, заступник директора з організації глядача – Тетяна Сторожук, керівник літературно-драматургічної частини – Віктор Шевченко, заввідділу реклами – Валерія Маслова.

Самовіддано служать Мельпомені лауреати і дипломанти всеукраїнських фестивалів і конкурсів, народні артисти України: Михайло Чернявський, Григорій Маслюк, Василь Крачковський, Віктор Гунькін; заслужені артисти України: Наталя Тафі, Неля Ніколаєва, Володимир Бережницький, Ірина Медяник, Валентина Сушко, Валерій Мойсеєнко, Жанна Дмитренко, Вілен Головко, засл. працівник культури України Марія Проценко; провідні майстри сцени: Ольга Радочинська, Світлана Сушко, Вероніка Голованьова, Галина Самара, Яна Корольова, Ігор Томілов; актори, які мають солідний досвід роботи: Любов Тимошенко, Наталя Гаврикова, Ігор Кирильчатенко, Сергій Гордельянов, Олена Завгородня, Людмила Кусакіна, Володимир Носко, Влад Олійник, Дмитро Прищепо, Максим Подорожний; молоде покоління представлено перспективними акторами такими, як Тетяна Лоза, Ярослав Безкоровайний, Василь Петрушко, Олексій Таран, Катерина Курсакова, Наталія Штернер, Максим Кузнєцов, Олег Пилипенко.

Партнери і спонсори театру: Міжнародний благодійний фонд Олександра Петровського «Солідарність», генеральний директор фірми «Алан» В’ячеслав Капустін, голова ГО «Суспільне об’єднання азербайджанців» Фіруз Ібрагімов, підприємець Любов Лисенко.

Репертуар театру сьогодні різноплановий і різножанровий – від української класики і сучасної драматургії до різних театралізованих концертів, мюзиклів і казок для дітей.

У закладі наявна сучасна матеріально-технічна база. Із 2009 року використовується сучасна освітлювальна апаратура провідної фірми «Megashow» з можливістю програмування із англійського пульта «Avolight», світлодіодні світильники; професійна звукова апаратура всесвітньовідомих брендів, відеопроектори. За допомогою спонсорів у 2017 році з’явилися сучасні акустичні системи, ударна установка, синтезатор, монітори, цифрові мікрофони, підсилювачі, звукорежисерські пульти із цифровою передачею даних.

Заклад має реальні перспективи подальшого розвитку. У планах: розширення міжнародних зв’язків із країнами західної Європи, міжнародні обмінні гастролі, залучення до постановки кращих вітчизняних та зарубіжних режисерів; придбання нового автобусу, вантажного автомобіля, світлової та відеоапаратури.

У приміщенні театру ім. Т.Шевченка наразі проходить капітальний ремонт. Із обласного бюджету виділено на поточний і капітальний ремонт 3392251 грн. На ремонт даху – 6859591 грн. Проводиться ремонт фасаду, йдуть роботи всередині приміщення: на сцені, в коридорах, у фойє. Виконано роботу для запобігання підтопленню приміщення, кап. ремонт протипожежної безпеки. Ведеться реконструкція приміщення для комфортного перебування глядачів з обмеженими можливостями, а саме: прибудинкової території з улаштуванням пандусу, каси, санвузлів, встановлюється підйомник до зали для глядачів, на який виділено 820 000 грн. Придбано вогнегасники і кран-комплекти на суму 175000 грн.

23 серпня 2018 року до дня створення першого державного драматичного театру України відбулася урочиста церемонія погашення немаркованих ювілейних конвертів та власних марок «100 років Дніпровському академічному українському музично-драматичному театру ім. Т.Шевченка», випущених державним підприємством поштового зв’язку «Укрпошта». Того ж дня за участю усього колективу на Театральному бульварі відбулася акція-протест в підтримку режисера Олега Сенцова та усіх політв’язнів, що незаконно утримуються в російських тюрмах.

29 вересня відбудуться урочистості з нагоди 100-річчя першого українського державного театру України та відкриття 101-го театрального сезону прем’єрою драми «Нація» за твором Марії Матіос у постановці Сергія Кузика. Для містян театр готує багато цікавих сюрпризів.

28 травня 2018 року Уряд схвалив проект Указу Президента України «Про надання Дніпровському академічному українському музично-драматичному театру ім. Т.Г. Шевченка статусу національного». Відповідний документ підготовлено Міністерством культури України за клопотанням Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Притаманні шевченківцям ліризм, глибина почуттів, музичність, щирий український гумор, патріотизм – усе це допомагає глядачам забути на деякий час про свої проблеми і поринути у казковий світ театру.

Gorod.dp.ua на Facebook.

Читайте также:


Про  (15.09.18 07:12): Поздравляем театр и Коллектив с прекрасным творческим Юбилеем!!! Творчоï наснаги , та успiхiв!!! Хорошо что театр бандеры ещё не создали ... :) , какой бы там репертуар про схроны был бы... жесть. Ответить | С цитатой
1
Gorod.dp.ua не несет ответственности за содержание опубликованных на сайте пользовательских рецензий, так как они выражают мнение пользователей и не являются редакционным материалом.

Gorod`ской дозор | Обсудите тему на форумах | Разместить объявление

Другие новости раздела:

ОБРАТИТЕ ВНИМАНИЕ!
Популярні*:
 за коментарями | за переглядами

* - за 7 днів | за 30 днів | Докладніше
Цифра:
50
лет дворцу культуры «Шинник»

Источник
copyright © gorod.dp.ua
Все права защищены. Использование материалов сайта возможно только с разрешения владельца.

О проекте :: Реклама на сайте