Трансформація назви головної площі Дніпродзержинська: Транспортна – Леніна – Майдан Героїв

Після відкриття в Дніпродзержинську 7 листопада 1958 року пам'ятника Леніну, бронзова фігура вождя світового пролетаріату стала місцем паломництва молодят, які покладали квіти біля її підніжжя, учнів шкіл, вихованців дитячих садків.

Найпершою згадкою про таку екскурсію стала замітка "Біля пам'ятника Леніну" виховательки дитячого садка № 16 Т.Головатої, надрукована в "Дзержинці" 20 грудня 1958 року. "Відкриття пам'ятника геніальному вождю трудящих В.І.Леніну є великою радістю для всіх трудящих нашого міста. Вихователі дитячого садка № 16 розповілі дітям про життя і діяльність засновника першої в світі соціалістічної держави, за того, хто всі свои сили і життя віддав для щастя народу, для щасливого дитинства в нашій країні. Діти виявили бажання сходити до пам'ятника, подивитись і покласти біля нього квіти. Таку екскурсію ми провели. Дітям було розказать, хто автори пам'ятника, з якого матеріалу він зроблений. Діти читали вірші про В.І.Леніна, поклали біля підніжжя пам'ятники живі квіти".

Але не гоже було знаходитися пам'ятнику вождя світового пролетаріату на якїйсь Транспортній площі. Тому вже в кінці грудня того ж року її "на прохання трудящих" (як це завжди робилось старше покоління знає. - прим. автора) перейменували на площу Леніна. "Виконком Дніпродзержінської міської Ради депутатів трудящих перейменував Транспортного площу в площу імені В.І.Леніна. Це найбільш благоустроєне і найкрасивіше місце в Дніпродзержинську. Площу біля міського театру імені Лесі Українки названо Комсомольська", - таке невелике повідомлення було надруковано в "Дзержинці" 24 грудня 1958 року.

АРХІТЕКТОР ГОЛОВНОЇ ПЛОЩІ ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Бувають неймовірні збіги, що народжують легенди, - розповідає Людмила Глок. - 25 вересня 1943 взвод старшого техніка-лейтенанта Олега Петрова з 273-ї окремого інженерного батальйону переправляв перших бійців 236-ї дивізії на плацдарм у Сошиновці-Аули. І за цей подвиг командир був представлений до ордена Червоної Зірки.

Демобілізований офіцер, знявши погони, повернувся до своєї спеціальності архітектора в Дніпропетровськ. І там доля звела його з ровесником, головним архітектором Дніпродзержинська Сергієм Брусовим. Петров був родом з Харкова, але закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут. А Брусов закінчив перед війною Харківський будівельний. І йому конче потрібні були професійні архітектори, яких у той час гостро не вистачало для індивідуального проектування житлових будинків, передбачених за новим генпланом.

У Петрова роботи було повнісінько і в обласному центрі, який треба було піднімати з руїн. Але Брусов побачив його проекти в стилі «переможного ампіру» і таки вмовив взятися за новий квартал на новому центральному проспекті, позначеному на плані як вулиця Нова Запорізька.

Зараз, коли О.Б. Петрова називають творцем дніпропетровської архітектурної школи, коли спроектовані ним будівлі є окрасою обласного центру, особливістю його стилю називають вміння підкорити рельєф будь-якої складності функціональної доцільності. «Будинок зі шпилем» у Дніпродзержинську - яскраве тому підтвердження. Архітектор, спорудивши 7 поверхів «вежі», вписав його під кутом у вулицю Широка.

«Петровський квартал» - три будівлі, розташовані між Широкою і Цегельним провулком. Об'єднані почерком майстра, вони абсолютно не схожі один на інший. І хоча майбутній проспект Леніна замислювався широким, що дозволяє перегляд фасадів нових будинків, "ландшафтні дизайнери", висаджуючи високорослі дерева, на жаль, закрили будівлі. Це заважає їх цілісному сприйняттю. А фасад будинку, що виходить на Цегляний провулок, взагалі не проглядається в створеному архітектором урочистій пишноті, яку видно хіба що на старих фото. На місці цегельного куба п'ятиповерхівки по проекту повинна була знаходитися площа. У декорі «петровського кварталу» багато атрибутики перемоги - лаврове листя, перевите стрічками, зірки на фронтонах, арки. У той же час національний колорит виражений у квітковому орнаменті.

«Будинок зі шпилем», точніше, його «вежа» в 7 поверхів, де на шести розташовані квартири, залишався довгі роки єдиною висоткою Дніпродзержинська. Колони на сьомому поверсі вежі - модернізованого коринфського ордера. Лоджії на третьому і четвертому поверхах мають елементи іонічного ордера. Фігурні прикраси, які вінчають стіни останнього поверху вежі - це акротерії. Щодо стилю будівлі, то з формальної сторони це еклектика (дещо від ренесансу, бароко, готики, навіть останні відгомони конструктивізму). Якщо ж розглядати будинок як цілісний твір мистецтва - він являє собою зразок радянської архітектури на рубежі 40-х і 50-х років.

У 1952 році на розі вулиць Заваріхіна і Широкої був побудований багатоповерховий будинок для трудящих заводу ім. Дзержинського, в якому свого часу перебували магазини "Дитячий світ", "Рубін", "Книги". Будівлю прикрашали багато архітектурних деталей, пілястри, в центрі будинку був устанавлений герб Радянського Союзу.

Довідка: Петров Олег Борисович (1914-1994), заслужений архітектор УРСР, професор, завідувач кафедри архітектурного проектування ДІБІ. Автор адміністративного корпусу ПМЗ, співавтор бічних будівель від колишнього Мінчормету в Дніпропетровську, автор літнього театру в парку Чкалова, будинку №55 на пр. Кара Маркса (центральний гастроном) та ін.