Історія будинків

пр. Карла Маркса, 34 (квартал між вул. Барикадной та Дзержинського)

На просп. Карла Маркса

Ця ділянка з'явилась в 1830-х рр. після ліквідації Ярмаркової площі, розташованої біля перехрестя Проспекту з вул. Дзержинського. Але щось серйозне тут з'явилось лише після створення Фабровських бульварів. Незадовго до початку Кримської війни місцевий купець і будівельний підрядник А. Остроухов будує тут три нових кам'яних будинки (два по Проспекту і один в глибині ділянки), завдяки яким домоволодіння відразу увійшло до числа найбільших у місті.

У 1864 р. весь комплекс будинку Штейна орендує Духовна семінарія, а з 1875 р. аж до 1891 р. Губернське земство орендує будинок для розміщення Реального училища.

На рубежі століть власники, вже брати Штейн, продають старі будинки купцю А. Кузьміцькому, одному з найбільших домовласників міста. Новий власник ремонтує старі будівлі, зносить корпус у дворі і будує замість нього три двоповерхові корпуси, перетворюючи домоволодіння в досить дорогий і престижний житловий комплекс. На початок ХХ ст. тут налічується 26 квартир і кілька комерційних закладів. У різний час тут працюють 1-а Варшавська їдальня, взуттєвий магазин Левіна, різні майстерні та Повітова землевпорядна комісія. Останній помітний слід в історії міста будинок залишив 4 березня 1908 року. У цей день у своїй квартирі під час прийому відвідувачів був смертельно поранений лікар Олександр Львович Караваєв, відомий ліберальний громадський діяч, депутат II-ої Державної Думи, лідер партії «трудовиків».

У вересні 1924 р. Комунгосп передав колишні будинки Кузьміцького житлобудкоопу «Червоний будівельник» і до літа 1925 р. кооператив відновив їх, побудувавши там цілих 64 квартири. А кількома роками пізніше, коли було надбудовані дворові корпуси, квартир стало ще більше. У 1930-х рр., коли житлові кооперативи були ліквідовані, будинок передали держуніверситету, але незабаром після війни знову відібрали. Всю другу половину ХХ ст. будівля, яка залишила значний слід в історії міста, проіснувала в якості комунальної нетрі, а з 1970-х рр., коли була задумана кардинальна реконструкція центру, над нею постійно висить загроза зносу. Загроза ця нікуди не поділася і цілком реальна і сьогодні.