5 вересня 2024, 08:36
Добровільне консультування та тестування на ВІЛ-інфекцію для суб’єктів пробації та співробітників органу пробації
Психолог Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області, член Міжнародної асоціації психологів та консультантів із сексуальної освіти, викладач кафедри психології Дніпровського інституту ПрАТ ВНЗ «МАУП» Едуард Абашія інформує про наступне. З метою підвищення обізнаності про епідемію СНІДу, спричинену поширенням ВІЛ-інфекції, та проведення профілактичних і роз’яснювальних заходів серед населення щодо проблеми ВІЛ/СНІДу, 04.09.2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області завітала представниця Дніпровського міського центру соціальних служб, фахівець із соціальної роботи Вікторія Костюченко.
Метою візиту було проведення добровільного консультування та тестування (ДКТ) на ВІЛ для суб’єктів пробації та співробітників органу пробації. Консультування та тестування на ВІЛ проводилось безкоштовно за допомогою оральних та слинних експрес-тестів з дотриманням принципів добровільності та конфіденційності.
Працівниця Дніпровського міського центру соціальних служб проінформувала суб’єктів пробації та співробітників відділу пробації про шляхи інфікування ВІЛ, про міфи щодо цієї інфекції, а також ознайомила присутніх, як уникнути зараження.
Учасники заходу дізналися, де можна у Дніпрі пройти обстеження щодо інфікування, а також проконсультуватися з лікарем-інфекціоністом. Усі учасники заходу мали змогу задавати питання, отримати інформаційні буклети та консультацію на місці.
ВІЛ може передаватися через різні рідини організму людей, які живуть із ВІЛ, такі як кров, грудне молоко, сім'яна рідина і вагінальні виділення. ВІЛ також може передаватися дитині під час вагітності та пологів.
ВІЛ не передається при звичайних побутових контактах з людьми. Цей факт доведено науковими дослідженнями, медичною практикою та багаторічним досвідом мільйонів людей. Неушкоджена шкіра є нездоланним бар’єром для вірусу.
Вміст цього вірусу у слині є незначним. Тому ВІЛ не передається через поцілунок. Інколи кажуть, що ризиком є наявність ранок у роті, але в такому випадку для передачі вірусу необхідна наявність у кожного з партнерів відкритої рани, що кровоточить, у ротовій порожнині.
Недостатньо вірусу для його передачі ані в сльозовій рідині, ані в поті, ані в сечі, ані в калі. Більше того, речовина, яка міститься у цих субстанціях, лізоцим, здатна зруйнувати зовнішню оболонку вірусу і зробити його неактивним. Тому ВІЛ не передається при спільному користуванні ванною та туалетом.
В травному тракті вірус гине, і якщо рідина, що містить вірус, потрапляє в шлунок людини, зараження, як правило, не відбувається. Тому ВІЛ не передається при спільному використанні столових приборів та посуду.
Даний вірус швидко втрачає життєздатність під впливом дії факторів навколишнього середовища - ультрафіолету, високої температури тощо. ВІЛ не передається через повітря, обійми, потискання рук, або при спільному користуванні меблями, телефонною слухавкою, вживання продуктів харчування чи води тощо.
ВІЛ не передається через укуси комах. Комар не може бути джерелом зараження, тому що при укусі він упорскує людині не кров попередньої жертви, а власну слину.
Важливо зазначити, що ВІЛ-позитивні особи з вірусною супресією, які отримують антиретровірусну терапію (АРТ), не передають ВІЛ-інфекцію своїм статевим партнерам. Таким чином, ранній доступ до АРТ і надання підтримки для проведення терапії мають вирішальне значення не тільки для поліпшення стану здоров'я людей з ВІЛ, а й також для попередження передачі ВІЛ-інфекції.
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) - це інфекція, що вражає імунну систему організму. Найпізнішою стадією ВІЛ-інфекції є синдром набутого імунодефіциту (СНІД).
ВІЛ вражає білі клітини крові, що призводить до ослаблення імунної системи. Це підвищує ймовірність розвитку таких захворювань, як туберкульоз, інфекційні хвороби та деякі види онкологічних захворювань.
ВІЛ передається через різні рідини організму інфікованих людей, включно з кров'ю, грудним молоком, сім'яною рідиною та вагінальними виділеннями. ВІЛ також може передаватися від матері до дитини.
ВІЛ-інфекція піддається лікуванню і профілактиці за допомогою антиретровірусної терапії (АРТ). За відсутності лікування ВІЛ-інфекція може перейти в СНІД, часто через багато років після зараження.
Наразі ВООЗ визначає тяжкий імунодефіцит як порушення, за якого кількість клітин CD4 падає нижче рівня 200 клітин/мм3, або як третю чи четверту клінічну стадію ВІЛ-інфекції в дорослих і підлітків за класифікацією ВООЗ.
Прийнято вважати, що всі діти з ВІЛ у віці до 5 років мають важкий імунодефіцит. Протягом кількох перших місяців після інфікування люди з ВІЛ, як правило, найбільш заразні, але багато хто з них дізнається про свій статус лише на пізніших стадіях. Протягом перших тижнів після інфікування у деяких людей може не з’являтися жодних симптомів.
В інших може виникати грипоподібне захворювання з такими симптомами, як:
• лихоманка;
• головний біль;
• висип;
• біль у горлі.
Інфекція поступово послаблює імунну систему. Це може призвести до появи інших ознак і симптомів:
• збільшення лімфатичних вузлів;
• втрата ваги;
• лихоманка;
• діарея;
• кашель.
За відсутності лікування у людей з ВІЛ-інфекцією також можуть розвинутися такі важкі хвороби, як:
• туберкульоз;
• криптококовий менінгіт;
• важкі бактеріальні інфекції;
• онкологічні захворювання, зокрема лімфоми та саркома Капоші.
ВІЛ-інфекція обтяжує перебіг інших інфекційних захворювань, таких як гепатит С, гепатит В і віспа мавп (мавпяча віспа).
Моделі поведінки та умови, що підвищують ризик зараження людей ВІЛ, включають:
• незахищений анальний або вагінальний секс;
• наявність іншої інфекції, що передається статевим шляхом (ІПСШ), такої як сифіліс, герпес, хламідіоз, гонорея і бактеріальний вагіноз;
• шкідливе вживання алкоголю та вживання наркотиків у контексті сексуальних контактів;
• спільне користування зараженими голками, шприцами та іншим ін'єкційним обладнанням і розчинами наркотиків при вживанні ін'єкційних наркотиків;
• небезпечні ін'єкції, переливання крові, пересадки тканин, медичні процедури, що включають нестерильні розрізи або проколювання;
• випадкові травми від уколу голкою, зокрема серед працівників охорони здоров'я.
ВІЛ піддається діагностиці за допомогою експрес-тестів, які дають змогу отримати результат того ж дня. Це значно полегшує діагностику і перехід до лікування та догляду. Також існує можливість самостійного тестування на ВІЛ. Проте жоден тест на ВІЛ сам по собі не забезпечує повноцінну діагностику ВІЛ-інфекції; для підтвердження потрібне додаткове тестування, яке повинно проводитися кваліфікованим медичним або соціальним працівником на місцях або в закладі охорони здоров'я. Використання тестів, що пройшли прекваліфікацію ВООЗ, відповідно до затверджених на національному рівні протоколів забезпечує високу точність діагностики ВІЛ-інфекції.
Найбільш широко використовувані тести для діагностики ВІЛ виявляють антитіла, що виробляються імунною системою людини у відповідь на появу ВІЛ. У більшості людей антитіла до ВІЛ виробляються протягом 28 днів після інфікування. Цей період називається «серонегативним вікном», протягом якого рівень антитіл ще надто низький для їхнього виявлення більшістю експрес-тестів, проте інфікований може передавати ВІЛ іншим людям. Особи, які отримали негативний результат тестування після нещодавнього контакту високого ступеня ризику, можуть пройти додатковий тест через 28 днів.
Після первісної діагностики для виключення будь-яких потенційних помилок у тестуванні або звітності та до включення до програм з догляду та/або лікування рекомендується проведення повторного тестування. Тестування підлітків і дорослих вдалося зробити простим і ефективним, чого не можна сказати про тестування новонароджених дітей, народжених від ВІЛ-позитивних жінок.
Для виявлення ВІЛ-інфекції у дітей у віці до 18 місяців серологічного тестування недостатньо, тому для виявлення вірусу має проводитися вірусологічне тестування (через шість тижнів або відразу після народження). Нині дедалі поширенішими стають нові технології, які дають змогу провести тестування за місцем надання допомоги й отримати результат того самого дня, що дає змогу прискорити призначення догляду та лікування.
ВІЛ-інфекція - захворювання, яке піддається профілактиці. Ризик ВІЛ-інфікування можна знизити шляхом:
• використання чоловічих або жіночих презервативів під час сексу;
• проходження тестування на ВІЛ та інфекції, що передаються статевим шляхом;
• здійснення добровільного медичного чоловічого обрізання;
• участі в програмах зниження шкоди для споживачів ін'єкційних наркотиків.
Для профілактики ВІЛ-інфекції лікарі можуть надати рекомендації щодо використання лікарських засобів і пристроїв медичного призначення, таких як:
• антиретровірусні препарати (АРВ-препарати), включаючи пероральну ДКП і препарати тривалої дії;
• вагінальні кільця з дапівірином;
• ін'єкційний каботегравір тривалої дії.
АРВ-препарати також можуть використовуватися для запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини.
Люди, які приймають антиретровірусну терапію (АРТ) і не мають ознак присутності вірусу в крові, не передають ВІЛ своїм статевим партнерам. Забезпечення доступу до тестування та АРТ є важливою частиною профілактики ВІЛ-інфекції.
Наразі не існує методу, що дає змогу вилікувати ВІЛ-інфекцію. ВІЛ-інфікованому призначають антиретровірусні препарати, які зупиняють розмноження вірусу в організмі.
Існуючі на сьогодні види антиретровірусної терапії (АРТ) не виліковують ВІЛ-інфекцію, але дають змогу зміцнити імунну систему організму. Це допомагає імунній системі боротися з іншими інфекціями.
Наразі препарати АРТ призначаються пацієнту для щоденного прийому протягом усього життя.
АРТ знижує кількість вірусу в організмі людини. Це призводить до зникнення симптомів і дає змогу людям жити повноцінним і здоровим життям. Люди з ВІЛ, які приймають АРТ і не мають ознак присутності вірусу в крові, не передають вірус своїм статевим партнерам.
Вагітним жінкам з ВІЛ слід забезпечити доступ до АРТ, і вони повинні якомога швидше почати прийом АРВ-препаратів. Це захистить здоров'я матері та допоможе запобігти передачі ВІЛ плоду до народження або дитині через грудне молоко.
Антиретровірусні препарати, що призначаються людям без ВІЛ-інфекції, можуть запобігти інфікуванню.
Їх призначення до можливого контакту з ВІЛ-інфікованою особою називається доконтактною профілактикою (ДКП), а після контакту - профілактикою після контакту (ПКП). ДКП або ПКП рекомендується використовувати за високого рівня ризику зараження ВІЛ; під час ухвалення рішення про використання ДКП або ПКП слід проконсультуватися з лікарем.
Запущені форми ВІЛ-інфекції, як і раніше, є серйозною проблемою в галузі боротьби з ВІЛ. ВООЗ надає країнам підтримку в реалізації пакету заходів з надання допомоги особам на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції в інтересах зниження захворюваності та смертності. Наразі ведеться розробка нових лікарських препаратів для боротьби з ВІЛ і короткострокових курсів лікування опортуністичних інфекцій, таких як криптококовий менінгіт, які в майбутньому можуть змінити спосіб приймання АРТ і профілактичних препаратів, включно із забезпеченням доступу до ін'єкційних препаратів.
Цього року Амстердамські вчені, під час представлення короткого опису своїх перших висновків на медичній конференції, заявили, що їм вдалося успішно усунути ВІЛ з інфікованих клітин за допомогою технології редагування генів Crispr, яка отримала Нобелівську премію.
Працюючи як ножиці, але на молекулярному рівні, ця технологія розрізає ДНК так, що «хворі» ділянки можуть бути видалені або інактивовані. Є надія, що в кінцевому підсумку вченим вдасться повністю позбавити організм від вірусу, хоча потрібно ще багато зробити для його знищення.
Вчені сподіваються, що таким чином вдасться повністю позбавити організм від вірусу. Щоправда наголошують, що попереду багато роботи, аби переконатися, що це безпечно та ефективно.
Навіть при ефективному лікуванні інфекції, вона може переходити у стан спокою, або латентний стан - тобто вони все ще містять ДНК, або генетичний матеріал, ВІЛ, навіть якщо активно не продукують новий вірус.
Більшість людей з ВІЛ потребують антиретровірусної терапії протягом усього життя. Якщо вони припиняють приймати ці препарати, сплячий вірус може прокинутися і знову спричинити проблеми.
Рідкісні випадки, коли люди «виліковуються» після того, як агресивна терапія раку знищила частину їхніх інфікованих клітин, але це ніколи не буде рекомендовано виключно для лікування ВІЛ-інфекції.
Хоча ліків від ВІЛ поки що немає, дуже важливо, щоб усі знали, що існує ефективне лікування ВІЛ. Це лікування означає, що люди, які живуть з ВІЛ, можуть розраховувати на довге і здорове життя, - зазначив психолог відділу.
Останній раз редагувалося: 05.09.2024 08:54
Переглядів: 110