dp_probation

11 квітня 2022, 13:43

Насильство в сім'ї як передумова формування злочинця

Засуджені, яким суд призначив покарання у вигляді умовного терміну, перебувають на обліку у відділах пробації. Постановка на облік – це процес, у якому інспектор пробації довго розмовляє із засудженим. Інспектор ставить багато запитань для того, щоб виявити усі риски та ресурси поведінки засудженого і визначити на які з них можливо зробити корекційний вплив. Одним з постійних питань є таке питання: «Чи застосовували до Вас у сім'ї насильство?» Як правило, засуджені на нього відповідають так: «Ні». Після заповнення відповідних документів і оформлення особистої справи на засудженого з ним проводить діагностичну бесіду і тестування психолог пробації. У цій процедурі більшість засуджених розповідають про дитячі ситуації, які мають пряме відношення до насильницького порушення їхніх особових меж, до неодноразового насильницького примусу.
Кримінальна психологія, яка вивчає профілі особи злочинців, вважає, що потреби злочинців складаються під впливом минулого. Стандарти минулого життєвого устрою діють на актуальні потреби злочинців завдяки їх особистому минулому досвіду.
При нормальному дитинстві сім'я, батьки викликають у дитини почуття безпеки і захищеності. Мати і тато для дитини є великими і сильними, вони завжди знають, що робити, вони усе вміють, вони захистять від страшного сну, вони допоможуть, коли болить живіт, коли не можеш вирішити завдання, коли посварився з найкращим другом. Але і такі добрі батьки можуть перетворитися на «злих», і починають кричати, лаятися, карати. Для дитини, особливо маленької, це перетворення відбувається абсолютно несподівано і, із його точки зору, без всякої причини.
Типова історія. Ранок. Сніданок. Дитина сидить за столом, крутиться, хапає щось: раз, інший, третій. Мати робить зауваження, спочатку ласкаво, потім суворо, потім намагається привернути увагу. Усе це ще «по цей бік межі», де мама добра. Раптом дитина робить невмілий рух – і на підлогу летить тарілка з кашею. У мати у голові швидко мелькає: «Кухня заляпана кашею, якщо не вимити відразу, то присохне і не відмиєш; на підлозі – осколки упереміш з кашею, тому можна поранитися, дитина залишилася голодною, а через 15 хвилин виходити з будинку, я знову запізнюся на роботу, начальник знову зауваження зробить, а якщо премії позбавить і т. п.» Усі ці міркування нестримно проносяться у голові мати. Вона, ясна річ, кричить на дитину, а то і по руках дасть, ляпасу відважить – тобто дасть вихід цілком обґрунтованій (із її точки зору) злості. Ось тільки дитині не під силу так швидко оцінити наслідки та масштаб того, що сталося. Для нього мамин емоційний вибух непередбачуваний, мати несподівано виявляється «по тій бік межі», перетворюючись на злу і небезпечну. Коли мати впорається з ситуацією, наслідками та емоціями, вона знову стане доброю. Ця історія ілюструє досвід, який отримала дитина, а саме: незважаючи на злість, прихильність з мамою залишилася, з мамою знову безпечно. З часом дитина пристосовується до спалахів батьківського гніву, вона вчиться прогнозувати, коли батьки розсердяться, і знаходить способи поведінки, які допомагають пережити ці неприємні моменти. Її досвід підказує, що, як би страшно ні було, коли кричать і тупають, які б слова не вимовлялися, насправді нічого такого не відбувається, ніхто не вбиває і не здає у дитячий будинок, і батьки – навіть у гніві все ж таки гарантують безпеку. І ніби все добре. Та ні, не зовсім! Такою поведінкою ми формуємо у дитини травматичну прихильність – амбівалентну. В душі дитини любов виявляється міцно склеєною із болем і страхом у єдине почуття – «люблю-ненавиджу». Для неї тепер формула «бьёт – значит любит» позбавлена іронії, тому що безпосередньо описує її розуміння любові і турботи. У своїх дорослих стосунках і вчинках така дитина не буде відділятиме хороші вчинки від поганих, для неї вони існують у єдності.
Більшість засуджених, що перебувають на обліку в службі пробації, щиро не розуміють жахливість вчинених ними злочинів. Їхні розкаяння у суді пов'язані не з тим, що вони розуміють, що скоїли злочин, а з тим, що вони жалкують за тим, що їх злочин був розкритий і їм доведеться певний час жити за правилами держави, а не у тому хаосі установок, до якого вони звикли з дитинства.
Процес психокорекції таких сформованих у дитинстві установок, тривалий, але можливий…


Амур-Нижньодніпровський районний відділ
філії Державної установи «Центр пробації»
у Дніпропетровській області