19 років поспіль вона зустрічає кожного пасажира на тролейбусних маршрутках міста. Світлана Василівна працює кондуктором. Її робота емоційна, не проста, але цікава. А ось день розпочинається вдосвіта.
«Прокидаюсь я в 3.30. Треба встати, привести себе до ладу, зібратися і прийти в тролейбусне депо, отримати квитки і чекати на випуск тролейбуса, – розповідає кондукторка Світлана Копітон. – Робота відповідальна. Наприклад, в мене був такий випадок, по 10 маршруту ми їздили. Заходять пасажири в тролейбуси і одна бабулечка мені говорить: «Кондуктор, ми вас так чекали!». На вулиці мороз, сльота, сніг. І люди виходять, встають рано, ідуть на зупинку, чекають нас, чекають наш тролейбус…це було так якось, знаєте, аж пробрало».
О п’ятій ранку, а на деяких маршрутах і раніше, перші тролейбуси виїжджають, аби зустріти перших пасажирів. Пані Світлана наголошує, що в їх роботі спізнення неможливі, адже на них розраховують усі ті, хто поспішає на навчання, на роботу, в лікарню чи просто в гості до родичів. І працює вона п’ять днів на тиждень, зустрічаючи схід сонця на роботі!
Деталі в сюжеті “Наше місто”:
Gorod`ській дозор | |
Фоторепортажі та галереї | |
Відео | |
Інтерв`ю | |
Блоги | |
Новини компаній | |
Повідомити новину! | |
Погода | |
Архів новин |
В мене є вже ряд знайомих, які від постійного перегляду телемарафону і статей про війну і її наслідки в інтернеті, мають панічні атаки, дехто навіть з дому в магазин без заспокійливих таблеток вже не може вийти. Добре, коли дехто усвідомлює і звертається потім до психолога чи психіатра. А деякі потихеньку просто з розуму сходять і ні на які умовляння не згодні. А як це діє на маленьких дітей - окрема розмова. Такщо позитиву зараз дуже не хватає. Відповісти | З цитатою