Як живеться вихованцям у дитячому будинку сімейного типу

Сімейний затишок, тепло та любов – таку атмосферу намагаються створити у дитячих будинках сімейного типу. На Дніпропетровщині їх понад 150. У них виховуються більше 1000 хлопчиків та дівчаток. У родині Баранових з Олександрівки на вихованні дев'ятеро дітей, ще стільки ж уже вирушили в доросле життя. ДніпроОДА завітала до багатодітної сім'ї із подарунками.

У Майї та Аркадія Баранових із села Олександрівка родина велика. Вже вісім років поспіль у них – дитячий будинок сімейного типу.

«У нас двоє власних дітей. Та ми весь час мріяли про велику родину. Порадилися – і вирішили створити дитячий будинок сімейного типу. Було це вісім років тому. Спочатку взяли одного хлопчика. Потім – дівчинку з її подружкою. Так і пішло. Тепер наш будинок схожий на мурашник, тут постійно сміх та галас. Діти називають нас мамою й татом. Це неперевершені відчуття», – розказала Майя Баранова.

Жартома її називають директором будинку. Вона ж вважає себе просто мамою.

Сьогодні в сім'ї на вихованні дев'ятеро дітей. Ще стільки ж уже вирушили в доросле життя.

До будинку сімейного типу завітав заступник голови Дніпропетровської ОДА Каміль Примаков. «Сьогодні разом із службою у справах дітей ми приїхали до дитячого будинку сімейного типа в селі Олександрівка. Я щиро вражений. Тут виховується дев'ятеро дітей. Велика вдячність батькам, які не бояться розширювати свою родину. Сьогодні система інтернатів неактуальна. ДніпроОДА сприятиме створенню будинків сімейного типу. За ними майбутнє», – зазначив він.

Вихованцям – подарунки: волейбольні та футбольні м'ячі, спортивні сумки,годинники…

Цьогоріч родина прийняла трьох підлітків. Один з них – 15-річний Олексій. «Мені тут подобається. Живемо за певними правилами. Маємо графік чергування: хтось чергує на першому поверсі, хтось – на другому. Прибираємо, накриваємо стіл, миємо посуд. Люблю тхеквондо та футбол, займаюся волейболом. Ще ходжу на рибалку, коли немає вітру. Мріяв стати поваром, архітектором, менеджером і навіть бухгалтером. Зараз поки що не визначився», – каже хлопець.

Будинок двоповерховий, у ньому 9 кімнат.

Для занять спортом є міні-спортзал. Батьки зізнаються, що здійснили для своїх дітей те, чого не мали у своєму дитинстві.

Хлопці живуть в одній кімнаті… дівчата – в іншій.

13-річна Оленка полюбляє музику, танці та співи. 14-річний Юрко мріє стати біологом. Олексій любить готувати, а Ярослав – рибалити. Віку батьки бачать медиком. 18-річна Ганна вчиться на виховательку дитячого садка, її сестра Маша – майбутній ветеринар. Один Сашко буде зварювальником, а другий – укладатиме плитку.

Родина Баранових уже готується до новорічних свят. Діти кажуть, що в них є традиція ставити ялинку, готувати театральну виставу, запалювати свічки та ласувати великим тортом.

Дитячий будинок сімейного типу – це окрема сім'я, яку можуть створити за бажанням подружжя або неодружена людина. Перш ніж взяти дітей під опіку, батьки-вихователі проходять навчальний курс. В одному будинку мають виховуватися не менше п'яти дітей.

Перш ніж створити дитячий будинок сімейного типу, батьки-вихователі мають запитати дозволу у влади.

Вихованці проживають у будинку сімейного типу до 23-річного віку. Дітей можна всиновити. Першочергове право мають батьки-вихователі.

«На Дніпропетровщині 151 дитячий будинок сімейного типу і 386 прийомних сімей. У них виховується понад 1700 дітей. Це найбільше в Україні. Ми й надалі будемо розвивати сімейні форми виховання», – зазначив начальник служби у справах дітей Дніпропетровської ОДА Віктор Візир.

На Дніпропетровщині близько 9 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Майже всі вони – під опікою, у прийомних сім'ях та будинках сімейного типу.