Оксана Стихи на заказ

21 лютого 2018, 11:03

ЛИШ РОЗДІЛ ЕКО-ФОНДУ ВАС ЗАЧЕПИВ ДО БОЛЮ?..

ЛИШ РОЗДІЛ ЕКО-ФОНДУ ВАС ЗАЧЕПИВ ДО БОЛЮ?..

Як важко емоційно… Мої сміються діти,
І тягнуть рученята, і шепотять «Люблю».
Чи плакати від цього чи, навпаки, – радіти?
Та серце розривається в мене від жалю.

Заради своїх діток я буду землю гризти,
Заради них це пекло я мушу припинить!
Мене не залякають ці еко-терористи,
Яких, як дальнє світло, нажива лиш сліпить.

Сміються зараз діти… Іще не знають, рідні,
Що їм готує «завтра»? Що буде через рік?
В еколога, так схоже, що клепки всі фрігідні,
Або вогонь прибутку весь мозок їй обпік?

В селі завод відкрити? Лампіка, поміркуйте,
Парам люмінесцентним не місце зовсім тут!
Фантазію ви буйну у лікаря лікуйте,
Не вішайте на шию гріха тяжкий хомут.

Народжуються діти в нас і без ртуті кволі,
Філатову кидали ви «камінчик» в огород.
То ж враження складається подвійне мимоволі:
Ви граєте виставу і чистий це «развод».

«Шарапова сберкнижка» - претензія вас гріє?
Вам душу зігріває народу геноцид?
Бо цей заводик ртутний – він також смертю віє,
Він нас, людей, штовхає на власний суїцид.

За масове убивство гріх в серці не клекоче?
Ви думали забрати на той світ все бабло?
Чи є у вас, Лампіка, хоч щось святе, жіноче,
Щось добре, світле, вічне у вас колись було?

Лиш розділ еко-фонду вас зачепив до болю?
Філатов, Резніченко і Вілкул – мозолі?
Невже, пані Тетяно, ви не наїлись вволю?
Невже хрестів вам мало на грішній цій землі?

Не жаль вам онкохворих? Погіршувати в змозі?
Відходи небезпечні – до раку перший крок.
Їх перші-треті класи стоять вже на порозі,
У долі моїх діток – на взводі вже курок?

Невже одне вас дійство – це «вибори» хвилює?
Скажіть-но, хто команду дав «ЕКОфронту» «Фас!»?
І хто оцим заводом вам мозок вентилює,
І чий тоді ви здійснюєте вбивчий цей наказ?

Гадаєте, що нас ви у землю закопали?
Ми вижити бажанням зернятком проросли.
Бо ви любов до діток мою не заламали,
Живуть в цих селах люди, а не дурні осли.

Не врахували тільки єдиної промашки:
Перегризуть горлянку за діток матері.
Життя – не ворожіння на пелюстках ромашки,
То ж бійтеся до діток любові, упирі!